Реферат на тему:

Комплексне технічне забезпечення тваринництва. Машини і обладнання для комплексної механізації на фермах

1. Молочно-товарні ферми

2. Ферми з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби

3.Свиноферми

4. Вівцеферми

5. Птахоферми

Інтенсивний розвиток тваринництва і успішне виконання завдань щодо виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів цієї галузі можливий за умови прискорення науково-технічного прогресу. Це потребує постійного і широкомасштабного здійснення технічного переоснащення виробництва, завершення комплексної механізації на основі використання науково обґрунтованої системи машин.

Розробка таких систем передбачає подальший розвиток виробництва високоякісної продукції, підвищення продуктивності і покращення умов праці робітників, зайнятих у виробництві, економії матеріальних та енергетичних ресурсів, а також вирішення задач по охороні навколишнього середовища. Таких результатів можна досягти за рахунок:

впровадження прогресивних технологій і технологічних процесів;

розробки, виготовлення і поставки комплектів машин та обладнання для всього виробничого циклу, включаючи і засоби механізації допоміжних транспортно-перевантажувальних та інших операцій, а також контролю і управління технологічними процесами;

переходу від автоматизації окремих операцій і процесів до комплексної — на рівні технологічних ліній, цехів і всього виробництва;

підвищення технічного рівня, надійності і довговічності технічних засобів, що випускаються їх технологічної універсалізації та уніфікації;

здійснення реконструкції і технічного переоснащення існуючих підприємств.

Нині діюча “Програма виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для агропромислового комплексу на 1998-2005 роки” включає 510 найменувань технічних засобів для галузі тваринництва. Сучасне ж становище є таким, що менше третини фермської техніки, включеної до названої програми, виробляється в Україні, а більше третини машин та обладнання за програмою, що потребують розробки. Вже на період формування програми рівень забезпечення агропромислового комплексу засобами механізації знизився з 60 до 40%.

Значно ускладнилося положення підприємств сільськогосподарського машинобудування. Різке підвищення цін на машини та обладнання призвело до того, що знизився попит на них з боку користувачів, оскільки останні не в змозі оплатити таку високу вартість техніки; більшість заводів затоварились і зупинилися. Розробка нових машин сповільнилася.

Фінансування розробок, підготовки і освоєння виробництва машин і обладнання для тваринництва та кормозаготівлі складає лише до 20% від загальної необхідної суми і в 2,2 рази менше порівняно з рослинництвом.

Оскільки для тваринницьких підприємств не так важливо, чиєю технікою вони будуть користуватись, недостатність вітчизняного обладнання спричиняє тенденції до розширення придбання імпортних засобів механізації. Останні надійніші, але й дорожчі. Проте така тенденція — це інвестування закордонного виробництва, яке сприяє саме його розвитку, але в той же час є однією з причин гальмування вітчизняної науки і машинобудівельної промисловості, ставить тваринництво України в залежність від закордонних виробників машин та обладнання.

До відзначеного слід додати, що наявний парк сільськогосподарської техніки вкрай зношений, більша його частина відпрацювала нормативні терміни експлуатації і не придатна для подальшого використання.

Проведений аналіз існуючого стану дозволяє сформулювати пропозиції стосовно розвитку технічного забезпечення галузі тваринництва на перспективу. З цією метою доцільно:

підтримувати існуючі і створювати недостающі науково-дослідні та промислово-фінансові групи з розробки, виробництва та удосконалення найнеобхідніших видів сільськогосподарської техніки. Зосередити кошти на основних пріоритетних напрямах, зокрема придбанні доїльного обладнання, засобів прибирання та утилізації гною, машин для переробки зернофуражу;

забезпечити платоспроможність виробників тваринницької продукції наданням їм цільових позичок та пільгових кредитів для придбання нового обладнання і технічного переоснащення підприємств;

зважаючи на розширення номенклатури тваринницьких підприємств у нових умовах господарювання, проводити розробку техніки за принципами уніфікованих типорозмірних рядів;

впроваджувати нові форми реалізації та використання технічних засобів, наприклад на основі довгострокової оренди, надання сервісних послуг, короткочасного прокату тощо;

налагодити випуск достатньої кількості запасних частин та агрегатів для поновлення працездатності й подовження строків служби існуючої техніки тваринницьких підприємств;

спрямувати зусилля на підвищення якості та надійності вітчизняних засобів механізації.

1. Молочно-товарні ферми

У молочному скотарстві використовують такі способи утримання корів: прив’язне з доїнням у переносні відра, загальний молокопровід чи в доїльній залі; безприв’язно-боксове без підстилки або ж з обмеженим внесенням підстилки і доїнням у спеціалізованих залах; безприв’язне на глибокій підстилці (доїння в спеціалізованих залах).

Найпоширенішим є прив’язний спосіб утримання. Він забезпечує хороші умови для догляду, індивідуальної нормованої годівлі та роздоювання корів, але продуктивність праці при цьому нижча порівняно з безприв’язним утриманням.

Запрограмовані комплекти машин і обладнання дозволяють забезпечити комплексну механізацію виробничих процесів молочнотоварних ферм в господарствах різних організаційних форм (за умови достатнього рівня концентрації виробництва), а також спеціалізованих молочних комплексів з промисловою технологією, відкривають широкі можливості для реконструкції існуючих ферм, створюють передумови значного підвищення продуктивності праці й ефективності цієї галузі.

2. Ферми з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби

Нині поширені такі типи спеціалізованих підприємств (тваринницьких ферм, комплексів): вирощування телят з 10-20-денного віку, дорощування і відгодівля молодняку при реалізації його в 14-18-місячному віці живою масою 420–450 кг; дорощування і відгодівля молодняку від 4–6 (м?ясних порід 7–10) до 18–20-місячного віку і одержання 400- 450 кг живої маси; вирощування телят і дорощування молодняку до 10–12 місяців і 260–300 кг живої маси. Потім молодняк передається на відгодівлю в інші спеціалізовані господарства; відгодівля молодняку і дорослої відбракованої худоби.

У період вирощування від 10-20-денного віку до 3-4 місяців телят утримують безвигульно і безприв’язно в групових клітках (станках) по 10-18 голів на щілинній підлозі або ж на прив’язі в боксах. Дорощують і відгодовують у закритих приміщеннях або на відкритих чи напіввідкритих майданчиках. Такі майданчики можуть бути як сезонними, так і цілорічними. В закритих приміщеннях тварин утримують на прив’язі або безприв’язно на щілинній або суцільній підлозі. При безприв’язному утриманні розмір груп