Забороняється реалізація качиних і гусячих яєць на ринках, у державній, кооперативній, приватній мережі, а також при виготовленні кремів для кондитерських виробів, морозива, майонезу, меланжу, яєчних концентратів. Качині й гусячі яйця використовують тільки на хлібопекарських і кондитерських підприємствах для виробництва дрібноштучних виробів із тіста.

Ветеринарна санітарія виробництва яловичини.

Для виробництва яловичини використовують дві основні технології: прив'язний та безприв'язний способи утримання та відгодівлі молодняку. Перспективнішим є безприв'язний спосіб з різними модифікаціями: на глибокій підстилці, в індивідуальних боксах, на щілинній підлозі. Безприв'язне утримання кастратів і телиць великими групами (по 150 голів) на глибокій підстилці дає можливість одержати значно вищі середньодобові прирости живої маси, порівнюючи з прив'язним (на 25,8-35,4%) та знижувати витрати кормів на 1 ц приросту живої маси (0,59-0,85 к. од.). У практиці спеціалізованих господарств з виробництва яловичини широко застосовують різні способи безприв'язного утримання некастрованих та кастрованих бугайців на щілинній підлозі з відпочинком в індивідуальних боксах.

У процесі виробництва яловичини та вирощуванні нетелей незалежно від величини господарства та технології утримання тварин постійно існує небезпека виникнення різних інфекційних, інвазійних та незаразних хвороб. Тому при організації ветеринарного обслуговування господарства слід передбачити широкий комплекс всебічних профілактичних засобів. У такому випадку на базі глибокого вивчення технології виробництва, ветеринарно-санітарного стану ферми, кормової бази, епізоотичної ситуації з інфекційних та інвазійних хвороб у господарстві та в зоні його розташування, а також у господарствах-постачальниках складають відповідну схему ветеринарно-санітарних заходів, яка включає загальну профілактику, а також профілактику незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб.

На всіх етапах виробництва яловичини та вирощуванні ремонтних телиць ветеринарно-санітарні заходи виконуються суворо за планом. Навіть незначне, на перший погляд, відхилення у проведенні заходів від розробленої на ґрунті глибокого вивчення господарства системі може призвести до негативних наслідків, виникнення різних захворювань. Особлива увага при цьому приділяється загальній профілактиці.

Загальна профілактика в усіх господарствах з виробництва яловичини та вирощування телиць незалежно від їхніх розмірів та власності передбачає суворе дотримання санітарного режиму на фермі, створення оптимального мікроклімату в приміщеннях, своєчасне проведення санітарно-мікологічного й хіміко- токсикологічного аналізу кормів, контроль за технологією та повноцінністю годівлі великої рогатої худоби.

Ретельний і постійний аналіз ветеринарного стану господарства, проведення заходів загальної профілактики на всіх етапах виробництва є підґрунтям профілактики інфекційних, інвазійних та незаразних хвороб. Вхід і вихід на територію ферми організовують тільки через ветеринарно-санітарну прохідну. Робітникам і спеціалістам ферми категорично забороняється виносити спецодяг та взуття, а також виходити в ньому за межі виробничої зони. Осіб, хворих на туберкульоз, бруцельоз, теніаринхоз та інші хвороби, спільні для людини й тварин, до роботи на фермі не допускають. Категорично забороняється

перебування на території ферми собак, кішок, інших тварин, птиці; Дозволяється тримати сторожових собак, але вони мають бути під постійним наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.

Тварин, які знаходяться в приватній власності, обслуговують спеціалісти ветеринарної медицини державної мережі і фахівці, що не працюють у великих спеціалізованих господарствах. Спеціалістам та працівникам великих спеціалізованих ферм з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби, ремонтних телиць цим видом професійної діяльності займатися заборонено.

Спеціалісти ферм мають дотримувати зоогігієнічних вимог утримання тварин, передбачених нормами технологічного проектування, стежити за санітарним станом приміщень та території, контролювати якість кормів, стан пасовищ та водопою. Слід щоденно прибирати в приміщенні гній, очищати напувалки, годівниці, кормороздавачі, промивати їх водою. Не рідше одного разу на місяць на фермі організовують санітарний день. У цей час ретельно очищають підлогу, годівниці й обладнання. Стіни, перегородки, опори миють гарячою водою (60 °С), бажано під тиском (1-1,5 атм), а потім білять 15-20%-м розчином свіжогашеного вапна.

За станом тварин постійно спостерігають. У випадку відмови від корму, в'ялості або наявності інших ознак захворювання тварин обстежують спеціалісти ветеринарної медицини, які приймають рішення про подальші дії.

Стадо комплектують таким чином, щоб після закінчення відгодівлі здавати на забій одночасно всіх тварин, які знаходяться в приміщенні або одній секції. У звільнених приміщеннях протягом п'яти днів організовують механічне очищення, санітарний ремонт, дератизацію, дезінфекцію. Дезінфікують також інвентар та обладнання.

У процесі експлуатації проводять дезінфекцію: в секціях першого періоду відгодівлі — через кожні 115–120 днів; після переведення тварин у приміщення другого періоду в секціях другого періоду — через кожні 277–280 діб; після відправки тварин на забій, в коридорах та галереях — кожний день у кінці зміни; підлогу змивають водою після кожного прогону тварин, у приміщенні для приймання худоби — після надходження кожної партії телят.

Звільнені приміщення першого періоду дезінфікують методом зрошення, для чого використовують один із наведених препаратів: 4%-й гарячий (70°С) розчин гідроксиду; 2%-й розчин формальдегіду; розчин гіпохлору з вмістом 3%-го активного хлору. Витрати дезінфікуючого розчину — не менше як 1 л на 1 м2, експозиція — 3 год. У секціях приміщень першого періоду відгодівлі тварин допускається проведення дезінфекції аерозольним методом, для чого використовують 38-40%-й розчин формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 м3.

Для дезінфекції аерозолями використовують турбулентну насадку ТАН у комплекті з місткістю для подачі робочого розчину до насадки і пересувним компресором марки 0-38 Б або іншим, у тому числі стаціонарним, потужністю 30 м3/год (повітря) на одну насадку і робочим тиском повітря 3 атм.

Щілинну підлогу в приміщені можна також дезінфікувати направленими аерозолями (крупнокрапельна дезінфекція). З цією метою використовують