Для черешні характерні свої особливості, які необхідно враховувати, формуючи округлу крону. Оскільки переважна більшість її сортів утворює в рік садіння мало пагонів, то для закладання повноцінного компактного нижнього ярусу основні гілки першого порядку вкорочують до 15–30 см від основи, а центральний провідник — на 10–15 см вище. Лише після того, як будуть сформовані повноцінні основні нижнього ярусу закладають гілки другого і третього.

При формуванні округлих крон у молодих дерев і їх обрізуванні в період плодоношення проводять прорідження крони, укорочування пагонів та обмеження висоти.

Як тільки молоді дерева досягнуть установленої висоти, ріст їх починають обмежувати; слаборослих — до 2,5 м, середньорослих — до 3, сильнорослих — до 3,5–4 м залежно від умов росту. Для цього на верхівці стовбура і основних гілках вирізають пагони подовження разом з усіма сильнорослими пагонами над слаборослими. Потім щороку видаляють у цих місцях сильнорослі пагони. Не можна допускати переростання крони у висоту і потім знижувати її, зрізуючи товсті гілки. Такі зрізи заростають гірше, у верхній частині утворюється більше сильнорослих пагонів, а нижня дуже оголюється через взаємозатінення високих дерев.

При затуханні росту пагонів та формуванні дрібних плодів застосовують прорідження найстаріших плодових утворень та омолоджувальне обрізування основних гілок, ступінь якого залежить від стану дерев.

У садах зі сплющеною та площинними формами висаджуються основні сорти зерняткових порід на середньорослих і напівкарликових підщепах та на сильнорослих з проміжною вставкою слаборослих. У насадженнях кісточкових порід, як правило, формують сплощені крони. Їх використовують для основних кущо — і деревоподібних сортів вишні та сливи з кулястою розлогою кроною.

У дерев яблуні та груші площинну крону формують з 5–6 основних гілок першого порядку, а також проміжних і обростаючих. У слаборослих дерев збільшують кількість основних гілок до 6–7. У першому ярусі формують по дві гілки, які супротивно спрямовують у бік ряду. У другому і третьому ярусах основні гілки розміщують розріджено або поодиноко.

У шпалерно–карликових насадженнях яблуні крону формують малооб'ємну, площинну за типом вільноростучої пальмети з 6–7 основними гілками першого порядку, спрямованими по лінії ряду, а також проміжними та обростаючими гілками. Висота дерев до 2,5 м, товщина плодової стіни біля основи — 1,5–1,7 м.

У сплощеній кроні зерняткових порід в нижньому ярусі, кількість основних гілок першого порядку галуження збільшуються до 4 і спрямовують їх в напрямку ряду. Наступні гілки розміщують ярусами (в другому 2, в третьому 1–2) або поодиноко. У кісточкових порід сплощені крони створюють у перші роки після садіння за типом округлих малогабаритних з подальшим сплощенням. Сплощення та обмеження розмірів дерев проводять вручну. У кісточкових порід застосовують також механізоване контурне обрізування по площині першого обмеження.

У сучасних інтенсивних насадженнях яблуні та груші широко впроваджується формування дерев за типом веретеноподібної крони з деякими модифікаціями, внесеними нами в Інституті садівництва УААН. Сформоване дерево має форму конуса висотою до 3 м з постійними 4–5 гілками в нижній частині крони. Вище три–чотири річні гілки рівномірно розміщують на центральному провіднику. Таких гілок у кроні залишають не менше 10–12. При формуванні бічні гілки спрямовують обрізуванням на розміщену нижче під кутом 70–80 градусів від стовбура. Крони сусідніх дерев не змикаються в ряду, а бічні гілки виступають в напрямку міжряддя не більше, ніж на 1–1,2 м. Конусоподібна крона в основі має форму овалу.

Високу ефективність вирощування насаджень яблуні і груші на напівкарликових і карликових підщепах забезпечує формування дерев за типом веретеноподібного куща. Це — крона із без'ярусним розміщенням на центральному провіднику 10–12 напівскелетних гілок, нахилених горизонтально або під кутом відходження від стовбура 70–80 градусів. Загальна висота дерев становить 2,5–3 м при висоті штамба 40–50 см і товщині плодової стіни в нижній частині крони близько 2 м.

При формуванні та обрізуванні крони проріджують гілки на центральному провіднику, залишаючи їх через 15–30 см одна від одної, проводять обмежувальне та омолоджуюче обрізування гілок старшого віку без укорочування однорічного приросту. Постійно видаляють чотири — п'яти річні обростаючі гілки залишаючи пеньки довжиною 3–5 см, косинкою до штамба, з зовнішньої бруньки якого виростає пагін. Нові гілочки, що утворилися, не вкорочують, а лише проріджують. Цей захід забезпечує щорічне утворення плодів високої якості.

Останнім часом в Україні закладають насадження яблуні на слаборослих підщепах (М.9, 62–396, 57–476), які забезпечують плодоношення в рік садіння або не пізніше другого року після нього. В таких садах дерева формують за системою веретено (стандартне, стрімке або суперверетено).

Формування дерев за типом стрімке веретено створює ідеальну підпорядкованість гілок — усі розгалуження першого порядку відходять від стовбура під прямим кутом. У саджанців з передчасним галуженням вирізують на кільце гілки з дуже гострим кутом відходження, а також розміщені на штамбі. Залишені пагони не вкорочують. Це сприяє створенню на стовбурі помірно ростучої деревини і закладанню генеративних бруньок. При формуванні в кроні видаляють пагони, що ростуть вертикально на бічних гілках, а центральний провідник при активному рості переводять на бічний конкурент.

В насадженнях яблуні на слаборослих підщепах із щільним садінням дерев (4–3,5 х 0,75–1,5 м) крону формують за типом суперверетена з короткими бічними пагонами. Якщо в кроні утворюється велика кількість коротких бічних пагонів, центральний провідник не вкорочують. У таких садах застосовують переважно літнє обрізування, щоб не викликати загущення крони.

В насадженнях на слаборослих підщепах,