При багаторазових прополюваннях (навантаження 0,5 га на одного працівника), передбачених екстенсивною технологією, до кінця вегетації забур’яненість посівів знижувалася до 0,55 шт./м2 дводольних бур’янів. Тобто проблема боротьби із дводольними бур’янами за допомогою ручних прополювань була розв’язана, проте кількість однорічних злакових бур’янів залишилася на рівні 12,8 шт./м2, що значно вище допустимих параметрів.

Фітосанітарний стан посівів значною мірою визначався особливостями сортів і гібридів (генетично зумовленою стійкістю проти хвороб), які використовували у тій чи іншій технології, а також застосуванням фунгіцидів упродовж вегетації. Головною шкодочинною хворобою протягом років досліджень був церкоспороз, а в 2001 році — і парша звичайна та гнилі коренеплодів. Із сортів і гібридів, які висівали у досліді, найнижчою стійкістю проти цієї хвороби характеризувалися гібриди Ялтушківський ЧС-72 та КВ-Бар. У 2001 році церкоспорозом були уражені всі рослини зазначених гібридів. Середній бал ураження — 2, розвиток хвороби — 50%, або в 1,5 раза більше порівняно з іншими сортами і гібридами. Ці ж гібриди найбільше уражалися паршею звичайною: поширеність хвороби — 100%, середній бал ураження — 2,3-2,8, розвиток хвороби — 57,5-70%. Застосування фунгіцидів (фундазол 0,6 л/га) на початку третьої декади липня у варіантах індустріальних та інтегрованої технологій дало змогу зменшити поширеність церкоспорозу в 2-3 рази, бал ураження і розвиток хвороби — у 4-5 разів або практично нівелювати шкодочинну дію хвороби. Проте ураженість рослин паршею залишалася на високому рівні, що, мабуть, було основною причиною недобору врожаю при вирощуванні цукрових буряків за українською індустріальною технологією порівняно із зарубіжною. Адже в попередні роки досліджень урожайність цукрових буряків при вирощуванні за українською індустріальною технологією перевищувала зарубіжну на 21-40 ц/га.

Результати польових обліків свідчать про те, що найстійкішими проти церкоспорозу є гібриди КВ-Збруч, КВ-Рось, КВ-Ялтушків, Крістелла, КВС-7134, Лєна. У них 60% рослин мали ознаки ураження церкоспорозом, середній бал ураження становив 0,5-0,8, розвиток хвороби — 12,5-20%. Порівняно стійкими проти парші, гнилей коренеплодів були гібриди Український ЧС-70, КВ-Збруч, Білоцерківський ЧС-90, КВ-Рось, Роберта: поширеність хвороби становила 70-87%, бал ураження — 1,16, розвиток хвороби — 25-40%.

Отже, для вирощування цукрових буряків за індустріальною технологією необхідні гібриди, які поряд із високою продуктивністю мали б досить високу резистентність до комплексу хвороб, особливо хвороб коренеплодів. За комплексом господарсько цінних ознак такими гібридами є КВ-Збруч, КВ-Ялтушків, Білоцерківський ЧС-90, Роберта, КВС-7134, які цілком придатні для вирощування за індустріальними технологіями.

Результати апробації технологій, сортів та гібридів цукрових буряків дають підстави стверджувати, що індустріальні технології дають змогу повніше розкрити потенціал сучасних сортів і гібридів цукрових буряків, який знаходиться в таких межах: урожайність — 500-650 ц/га, збір цукру — 80-110 ц/га. У середньому за три роки максимальні показники продуктивності (врожайність — 512-519 ц/га, збір цукру — 79-81 ц/га при цукристості коренеплодів 15,2-15,4%) одержано при вирощуванні цукрових буряків саме за індустріальними технологіями (табл.5.10).

5.10. Продуктивність цукрових буряків залежно від технологій вирощування

Українська інтегрована технологія за показниками врожайності не поступалася індустріальним. Вирощування ж цукрових буряків за екстенсивною технологією зумовлювало недобір 36-38% урожаю коренеплодів і 35-40% збору цукру. Індустріальні технології потребують виробничих витрат на рівні 3,9-4,1 тис. грн./га, що пов’язано з високими ресурсними витратами (добрива, насіння, засоби захисту рослин). Економічнішою є українська інтегрована технологія, в якій програми удобрення та захисту менш насичені, частково застосовується дешева ручна праця на догляді. У зв’язку з мінімальним використанням ресурсів і застосуванням ручної праці екстенсивна технологія найменш затратна (виробничі витрати — в межах 0,9 тис. грн./га) (табл.5.11.).

Економія виробничих витрат в українській інтегрованій та екстенсивній технологіях досягнута за рахунок економії ресурсів і насичення дешевою ручною працею, затрати якої становлять відповідно 132 та 415 люд.-год./га, або в чотири і чотирнадцять разів більші, ніж в індустріальних технологіях, тому собівартість продукції виявилася найнижчою й становила відповідно 28,9 і 73,8 грн./т цукросировини. Саме це зумовило високий рівень рентабельності виробництва — відповідно 487 і 130%. Проте у зв’язку з істотним зниженням урожайності й недобором продукції маса прибутку зменшилася на 0,4 тис. грн./га, або на 8%, порівняно з українською індустріальною технологією. Тобто індустріальні технології поряд із високою врожайністю забезпечують одержання максимальної маси прибутку — 4,6-4,9 тис. грн./га при рівні рентабельності виробництва 112-126%.

5.11. Економічна ефективність вирощування цукрових буряків за різними технологіями*

< 1 за у.о. 5 (еквівалент праці оплати перспективної — знаменнику в праці, існуючої чисельнику>

Суттєвим недоліком екстенсивної, а також інтегрованої технологій є їх висока насиченість ручною працею, що в перспективі неминуче призведе до різкого зниження економічних показників виробництва цукрових буряків. За нашими розрахунками, у перспективі з наближенням ціни робочої сили до західноєвропейських стандартів (не менше 5 у.о. за 1 люд.-год.) при вирощуванні цукрових буряків за екстенсивною технологією виробничі витрати і собівартість продукції зростуть у 12 разів, у зв’язку з чим виробництво виявиться збитковим. Збільшення виробничих витрат та підвищення собівартості продукції (більш як у 1,5 раза) при вирощуванні цукрових буряків за інтегрованою технологією в майбутньому зумовить зменшення маси прибутку в два, зниження рівня рентабельності — у 3,5 раза. Показники