Трубозгинальні станки
Криві вставки є складовою частиною магістрального трубопроводу, їх застосовують як при підземному, так і при надземному прокладанні.
Магістральні трубопроводи із безшовних та електрозварник труб виготовляють із листа або стрічки металу і мають д/D ? 0,009, Для газо- та нафтопроводів використовують труби із низьколегованих сталей підвищеної міцності (ут ? 500МПа). У зв'язку з цим правильна організація збирання і зварювання кривих дільниць має важливе значення як для прискорення термінів будівництва, так і для його здешевлення.
Кінцевою метою роботи на трубозгинальних станках є створення таких відводів, які би забезпечували при менших затратах праці прилягання трубопроводу до основи траншеї. Тому виготовлення кривих повинно бути зв'язане з існуючими методами проектування криволінійних дільниць, методами проведення робіт по збиранню, зварюванні трубопроводу і укладанні його в траншею.
Найбільш простим методом створення згину є вільний пружний згин труби під дією власної вага. Цей метод застосовують при укладанні трубопроводу по великих радіусах згину. Вільний згин трубопроводу, звареного в нитку, здійснюють за допомогою кранів-трубоукладачів або підйомних механізмів шляхом укладання трубопроводу в траншею. При цьому в трубі не повинні з'явитися вм'ятини або зломи.
Пристрій ТГП2 для згинання труб діаметром 325 мм в польових умовах виконаний у вигляді навісного обладнання до крана трубоукладача ТО 1224. Згинальний башмак служить опорою того місця, де труба згинається. Лебідкою крана-трубоукладача натягають линву, намотану на трубі, чим і створюють зусилля, достатнє для згинання труби. Кран, пересуваючись вздовж траси, по якій розташовані секції труб або одиночні груби, під'їжджає до труби, яку треба зігнути. До початку роботи крейдою розмічають місця згинання. Трубу підвозять цим місцем під згинальний башмак і, включивши лебідку, проводять згинання. Для запобігання утворення гофрів в середину труби укладають корсет, виконаний із окремих елементів, з'єднаних шарнірно.
Відома конструкція трубозгинальних станків типу УГТ і ГТ, які мають вертикальне положення площини згину, що значно полегшує встановлення труби при переході з одного згину на інший, бо при цьому трубу легше встановити в площині згину. Для приводу насосів машини мають автономний двигун внутрішнього згорання або електродвигун. Зусилля до згинального ложементу, а також ложементу упору прикладається при допомозі гідроциліндрів.
Для полегшення транспортування машини вздовж траси майбутнього трубопроводу, її обладнують ходовою, у вигляді гусеничних або колісних візків з чотирма відкидними опорами, на які встановлений станок при його роботі. Основні силові гідроциліндри розташовані в площині стійок рами, а приводом насосів служать електродвигуни, які працюють від зовнішнього джерела живлення. У станка ГТ1422 ряд-лшерацій управління автоматизовані, для полегшення транспортування станок обладнаний візками і вставками для згинання заізольованих труб.
Трубозгинальний станок типу ГТ (рис. 1) складається із рами, на якій встановлене робоче обладнання: двигун, редуктор, гідропривід, контрольно- вимірювальне та допоміжне обладнання. Робоче обладнання станка складається із згинального башмака 3, згинального ложемента 4, ложемента упору 1 з пересувним клином 5 і змінних вставок, башмак кріпиться до траверс болтами. Ложемент шарнірно закріплений на гідравлічних домкратах, які
пересувають його Ф вертикальній площині. Величина, на яку висуваються штоки домкратів упору і вгинальних домкратів, визначається за допомогою вказівників підйому.
Рис.1 Схема трубозгинального станка.
Під згинальним ложементом знаходиться ковзаюча опора, яка разом з рамою установки обмежує зміщення ложемента відносно поздовжньої осі. Ложемент упору 1 представляє собою напівциліндричне ложе, шарнірно закріплене на гідравлічних домкратах і служить для його підйому та опускання. При першому згині вісь півцилідра знаходиться в горизонтальній площині, а при наступних циклах ложемент упору підіймається і повертається, бо на ньому лежить зігнута частина труби.
В процесі згинання волокна зовнішньої частини труби розтягуються і тягнуть за собою упорний ложемент. Для повернення його у вихідне положення при повторенні процесу ложемент з'єднаний за допомогою хомутів з обмежувачами упору пружинного типу. А при згинанні труби діаметром меншим, ніж номінальний розмір в згинальний башмак, ложемент упору і згинальний ложемент вставляють змінні вставки.
Для пересування труби служить гідравлічна лебідка 2. Для повторення процесу згинання трубу пересувають по згинальному ложементу за допомогою -линви, на кінці якої закріплений гак гідродомкрату або лебідки. Для підтримання труби під час її пересування передбачені ролики - задній конічний опорний і пересувний опорний. Гідравлічна система станка призначена для підйому ложемента упору до дотикання труби зі згинальним башмаком і фіксації цього положення в процесі згинання, підйому згинального ложемента з трубою до башмака і пересування труби при наступних згинах.
Управління гідравлічною системою здійснюється золотни-ковим розподілювачем, за допомогою якого закривають всі порожнини всіх гідро „ циліндрів і гідромотору, висувають або опускають клин, піднімають або опускають ложементи і намотують або розмотують линву на барабан.
Змінні вставки трубозгинального станка представляють собою набір ребер, скріплених обичайкою. Ребра мають форму на півкілець, вирізаних із листового матеріалу, вони розташовані в площині поперечно січенню труби. Радіуси внутрішньої та зовнішньої поверхонь забезпечують прилягання вставок до робочих поверхонь станка і охоплення зігненої труби.
Послідовність операцій при згинанні труб показана на рис. 7.34. Підготовлену до гнуття трубу 4 або секцію труб укладають на упорний та згинальний ложементи трубоукладачем. Піднявши упорний ложемент 2 в робоче положення першого згинального циклу і закріпивши його (рис. 2 а), піднімають згинальний ложемент 3, обкочуючи його разом з трубою навколо формуючого лекала 1 (рис. 7.34, б). Після закінчення першого згину опускають згинальний і упорний ложементи у вихідне положення. Труба
