відводять в сторону.

Розробляти траншеї скреперною установкою можна при ухилах будь-якої крутизни. Довжина траншеї обмежується тільки довжиною тросів.

Вибір марки двигуна та його механізми

Базовою машиною канатно-скреперної установки КСУ-1 є трактор С-100 (Т-100). На ньому встановлено двигун марки Д-108., Номінальна потужність даного двигуна 1080 к.с. Двигун Д-108 має номінальну частоту обертання на колінчастому валі 1070 об/хв. Хід поршня данного двигуна- 205 мм, діаметр циліндра 145 мм і граничний розхід палива 175 г/л с.ч.

Двигун Д-108 складається із двох механізмів та систем.

Кривошипно-шатунний механізм(рис 7) призначений для перетворення зворотно-поступального руху поршня в обертовий рух колінчатого валу. В його склад входить циліндр з головкою, поршень з кільцями, шатун, колінчатий вал і маховик. Верхня головка шатуна шарнірно з'єднана при допомозі пальця з поршнем, а нижня також шарнірне з колінчатим валом. Колінчатий вал встановлений в підшипниках. Маховик є акумулятором механічної енергії і надає обертання колінчатому валу необхідну рівномірність

Рис.7. Схема кривошипно-шатунного механізму восьмициліндрового

двигуна

У багатоциліндрових двигунах, циліндри з'єднуються в блоки циліндрів, які разом з картером є основою двигуна.

Газорозподільний механізм служить для своєчасного наповнення циліндрів двигуна горючою сумішшю або повітрям і випуску в атмосферу відпрацьованих газів. Для цього клапани в певні моменти відкривають і закривають впускні і випускні канали циліндрів. Існують два види клапанних газорозподільних механізмів: з підвісними клапанами, що розташовані у головці циліндрів і боковими, розташованими в блок-картері. В тракторі Т-100 використовується розподільчий механізм з підвісними клапанами.

У склад газорозподільного механізму входить розподільчий вал з кулачками, шестерні (з їх допомогою розподільчий вал одержує обертання від колінчатого валу), штовхачі, впускні і випускні клапани з пружинами (рис.8).

Рис. 8. Схема газорозподільного механізму: 1 - проміжна шестерня: 2

При роботі двигуна колінчатий вал з допомогою шестерень обертає розподільчий вал, кожен кулачок якого, набігаючи на штовхач, піднімає його разом зі штангою. Штанга піднімає один кінець коромисла, а інший рухається вниз і тисне на клапан, опускаючи його і стискаючи пружини клапана. Коли кулачок розподільчого валу сходить із штовхача, штанга і штовхач опускаються, а клапан під дією пружин, сідаючи в сідло, щільно закриває отвір каналу.

Система живлення

Система живлення призначена для приготування горючої суміші і * подачі її в необхідній кількості в циліндри карбюраторногб двигуна, а також для дозування і подачі під високим тиском палива в циліндри дизельних двигунів. В її склад входить паливний бак, фільтри для очистки палива і повітря, впускний і випускний колектори, насос для подачі палива із бака, а також карбюратор або насос високого тиску.

Система живлення карбюраторних та дизельних двигунів істотно відрізняються. В карбюраторному двигуні горюча суміш необхідного складу готується із палива і повітря в карбюраторі, а потім подається в необхідній кількості безпосередньо в циліндри двигуна. Паливо із бака 1 (Лист 2) всмоктується через фільтр 4 бензиновим насосом і подається ним через фільтр тонкої очистки в карбюратор 7 по паливопроводі 6. Тут повітря змішується з розпиленим паливом і подається в циліндри двигуна. Заправка бака здійснюється через фільтруючу сітку 3, яка вгвинчується в кришку бака 2.

Карбюраторні двигуни, в основному, працюють на бензині. Для забезпечення надійної і економічної роботи двигуна бензин повинен добре випаровуватися і мати достатню детонаційну здатність.

Система живлення дизельного двигуна призначена для подачі в циліндри очищеного повітря і розпиленого палива.

Під час роботи дизеля очищене в повітряному фільтрі 1 повітря (лист 2) з бака 9, де містяться зливний кран 11 та

розхідний кран 10, самопливом поступає по паливопроводу в фільтр 5 грубої
очистки. Далі паливо засмоктується помпою 12 і нагнітається через фільтр 6
тонкої очистки в паливний насос 14. Насос по паливопроводу 4 високого тиску
подає паливо під великим тиском до форсунок 3, через які воно вприскується в
розпиленому стані в камеру згорання. В паливний насос паливо подається
підкачуючою помпою. Залишки палива відводяться з насоса по перепускній
трубці 13. Те паливо, яке пройшло через зазори між деталями форсунок (до 0,02
%) відводиться зливною трубкою 2 у фільтр тонкої очистки або в бак. Рівень -
палива в баку заміряється датчиком рівня 7.

У залежності від умов роботи в дизелях застосовують паливо наступних марок: Л - літнє (при температурі повітря 0° С і вище) ; 3 - зимове (при температурі -20° С і вище); і більш морозостійке паливо - при температурі повітря - 30оС і більше.

Головні показники дизельного палива - чистота, висока теплотворна здатність, мала густина, низька температура самозапалювання, високе октанове число (не нижче 45). Чим вище октанове число палива, тим менший період затримки самозапалювання після моменту початку та вприскування його в циліндр і двигун працює м'якше.

Система змащування служить для подачі на поверхні тертя двигуна мастила відповідної якості та в необхідній кількості. З цією метою використовуються моторні мастила, які повинні володіти оптимальною в'язкістю, хорошою змащувальною здатністю, високими антикорозійними властивостями, стабільністю. Для покращення експлуатаційних властивостей мастил до них додають