геометричним розмірам і іншим основним вимогам, які можуть вплинути на безпеку будівельних виробів. При цьому необхідно відзначити, що існуюча система сертифікації не є достатньо надійним захистом від проникнення на ринок недоброякісних товарів. Дана ситуація робить необхідним ухвалення стандартів, нормативно-правових актів, технічних регламентів встановлюючих вимоги до віконної продукції і її виробництва, а також ініціація і фінансування розробок державних стандартів по нормативних вимогах до віконної продукції. Важливо також заохочувати дослідження, направлені на підвищення споживацьких властивостей віконної продукції, розробку засобів і методів контролю якості і сертифікації віконної продукції.
Указом президента України "Про програму інтеграції України до Свропейського союзу" від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 і ухвалою Кабінету Міністрів України передбачено проведення робіт по адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У сфері будівництва в ЕЕС діє на законодавчому рівні Директива ЕЕС 89/106 від 21 грудня 1988 року про зближення діючих в країнах-членах законів, регламентів і адміністративних положень щодо будівельних виробів. Під терміном "будівельні вироби" маються на увазі будь-які вироби, виготовлені з метою їх вживання як невід'ємної частини будівельного об'єкту. Таким чином, за своїм визначенням цей термін охоплює поняття "матеріали, вироби, конструкції", які традиційно використовуються в Україні. Під цю термінологію підпадає і "віконна продукція".
В нашій країні технічним регламентом по підтвердженню відпо-відності буде документ рівня Європейських Директив. Технічний регламент по підтвердженню відповідності затверджується і вводиться в дію Кабінетом Міністрів України. Держбудом України спільно з провідними інститутами була розроблена перша редакція концепції технічного регламенту по підтвердженню відповідності "будівельні вироби".
Враховуючи досвід впровадження директиви ЕЕС 89/106 в країнах Європи, стан будівельної галузі України і специфіку нашої країни, упровадження технічного регламенту може бути здійснено протягом 15-20 років.
Упровадження в існувуння Закону України "Про акредитацію органів за оцінкою відповідності" повинне привести систему акредитації у відповідність з міжнародними і європейськими правилами і процедурами у сфері оцінки відповідності, усунути технічні бар'єри в торгівлі, забезпечити створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні, що дозволить Україні укладати угоди про взаємне визнання і спростити доступ українських товарів на світові ринки.
З метою забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності Наказом Мінекономіки України від 04.01.02 року № 5 було створено Національне агентство по акредитації України (далі — НАЛУ), основними функціями якого є акредитація органів за оцінкою відповідності (далі — ООС) на відповідність гармонізованих з міжна-род-ним-и стандартами вимог по акредитації.
До теперішнього часу в Україні акредитація ООС здійснювалася Держ-стандартом України на відповідність вимогам стандартів Системи сертифікації УкрСЕПРО (ДСТУ 3411-96, ДСТУ 3412-96, ДСТУ 3420-96).
Спільним наказом Держстандарту України і НАЛУ від 09.07.02 р. № 419/1 було здійснено розмежування повноважень, робіт по акредитації ООС, що стосуються, згідно якому Держстандарт припинив роботи по акредитації.
Підготовка до акредитації ООС на відповідність вимогам нових гармонізованих стандартів (ДСТУ ISO/IEC 17020-2001, ДСТУ ISO/IEC 17025-2001, ДСТУ EN 45011-2001, ДСТУ EN 45012-2001) вимагає певного часу у зв'язку з тим, що вимоги до ООС значно відрізняються від стандартів Системи сертифікації УкрСЕПРО, особливо в питанні метрологічного забезпечення випробувань, страхування своєї діяльності ООС, впровадження системи управління якістю і ін. Тобто, впровадження нових стандартів може призвести до того, що ООС найближчим часом не зможуть здійснювати процедуру переакредитації у разі закінчення терміну дії атестата акредитації, який був виданий в Системі сертифікації УкрСЕПРО, і припинять роботи по сертифікації продукції, що негативно позначиться на економічному стані в державі.
Беручи до уваги ситуацію, Технічний комітет із акредитації (далі — ТКА), що представляє інтереси ООС на всіх напрямках галузей економіки України, що склалася, рекомендував керівництву НАЛУ і ТКА звернутися у відповідні міністерства і відомства для сприяння рішенню з питання необхідності введення в Україні перехідного періоду щодо паралельної акредитації НАЛУ ООС як на відповідність стандартам Системи сертифікації УкрСЕПРО, так і на відповідність новим стандартам, гармонізованим з міжнародними і європейськими стандартами.
Перехідний період необхідний як ООС для підготовки до акредитації за новими стандартами, так і для здійснення заходів по розробці і впровадженню необхідних змін в нормативних документах.
НАЛУ із цього приводу вже зверталося в Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживацької політики, який розробляв і впроваджував стандарти Системи сертифікації
УкрСЕПРО, з пропозицією про внесення відповідних змін в них із збереженням вимог до ООС і процедур їх акредитації.
У зв'язку з цим НАЛУ винесло пропозицію по здійсненню заходів впровадження перехідного періоду і внесення відповідних змін в стан-дарти Системи сертифікації УкрСЕПРО з паралельним впровадженням нових гармонізованих стандартів, які вимагають кореної зміни підходів в розробці і реалізації системи акредитації. Це дозволить НАЛУ посту-по-во налагодити співпрацю з Європейською роботою по акредитації (ЕА), з подальшим отриманням статусу члена ЕА і взаємним визнанням атестатів акредитації, сертифікатів і протоколів випробувань, що спростить доступ українських товарів на світові ринки.
Розділ 2. Товарознавча експертиза віконної продукції
2.1. Загальна характеристика полімерних матеріалів будівельного призначення
Полімерними матеріалами, або пластичними масами, називають матеріали, які містять у своєму складі високомолекулярні органіч-ні речовини — полімери й на певній стадії виробництва набирають пластичності, яка повністю або частково втрачається після отвердін-ня полімеру.
Розрізняють пластичні маси прості, що складаються лише з полі-меру, і складні, до складу яких крім полімеру входять і інші компо-ненти: наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, отверджувачі, барвники тощо.
Різні компоненти, що вводяться до складу пластичних мас, дають змогу одержувати матеріали та вироби з певними властивостями. Наповнювачі, знижуючи витрату полімеру, здешевлюють