Фенолальдегідні полімери — не продукти полікон-денсації фенолу та альдегідів (формальдегіду, фурфуролу тощо). Вони бувають як термоактивними (різольними), так і термопластичними (новолаковими). Для виготовлення будівельних матеріалів широко використовують різольні фенолформальдегідні полімери, їх застосо-вують як зв'язуюче у виробництві паперово- та деревношаруватих і деревностружкових плит, сотопластів, мінерало- та шлаковатних матів, газонаповнених матеріалів, спиртових лаків, клеїв тощо. Із прес-порошків формальдегідних полімерів методом гарячого пресу-вання виготовляють профілі, розетки, вентиляційні решітки та інші архітектурні деталі.

Матеріали, виготовлювані на основі цих полімерів, мають висо-ку міцність, жорсткість, важкоспалимість.

Аміноальдегідні полімери — це продукти полікон-денсації амінів (сечовини, меламіну) з альдегідами, їх виготовляють у вигляді водних розчинів та емульсій. Стверджуються вони міне-ральними та органічними кислотами.

Аміноальдегідні полімери використовують у виробництві опоря-джувальних, теплоізоляційних пластмас, шаруватих пластиків та клеїв. Матеріали на їхній основі характеризуються високою твердіс-тю, міцністю, тепло- та світлостійкістю, відмінними естетичними вла-стивостями.

Епоксидні полімери — це продукти поліконденсації епіхлоргідрину з дефінілпропаном. Перехід в'язкорідкого полімеру в твердий стан досягається за допомогою отверджувачів при нормаль-ній та підвищеній температурах. Епоксидним полімерам притаманна хороша адгезія до різних будівельних матеріалів, незначна усадка, високі міцнісні показники.

Епоксидні полімери використовують для виготовлення водо-та хімічно стійких клеїв, як зв'язуюче для склопластиків, полі-мербетонів.

Поліуретани — це продукти поліконденсації Ізоціанатів таз багатоатомних спиртів, що містять дві та більше гідроксильних груп,-Лінійні поліуретани застосовують для виготовлення пінопластів волокон, плівок, листових матеріалів, які витримують високу воло-гість та t до 110 °С. Маючи ряд цінних властивостей, ці матеріали пожежонебезпечні і тому їх використовують у поєднанні з неорганічними наповнювачами або в конструкціях, захищених відвогню.

Поліефіри — це група полімерів, одержуваних поліконден-сацією багатоосновних кислот із спиртами. Поширеність сировини та відносна дешевизна дають змогу застосовувати поліефірні полімери-для виготовлення склопластиків, світлопрозорих та кольорових по-криттів, санітарно-технічних виробів, фасадних фарб та лаків. Ро-боча температура поліефірних пластмас становить —ЗО...+80 С.

Кремнійорганічні полімери (або силікони) — це полімери, які містять кремній. Мономерами для них є сполуки, одер-жувані взаємодією кремнію з хлоридом метилу та етилом. Кремнійор-ганічні полімери характеризуються високою теплостійкістю (понад 400 °С), а також водостійкістю, гідрофобністю, хімічною стійкістю, морозостійкістю. Недоліками їх є невисока механічна міцність і слабка адгезія щодо інших матеріалів.

Кремнійорганічні полімери застосовують для виготовлення захис-них та жаростійких покриттів, гідрофобізуючих речовин, клеїв, емалей, фарб, герметиків, пінопластів, склопластиків тощо.

Порівняльну характеристику термопластичних та термореактивних полімерів |

Істинна | Міцність при | Темпера- | Холодо-

| густина, | розтягу, | турна гра- | стійкість,

Полімери | кг/м3 | МПа | ниця за- | °С

| стосуван-ня, °С

Термопластичні : поліетилен високого тиску | 910.. .990 | 12... 40 | 60 — | 60

полістирол | 1040... 1100 | 35. . .60 | 15 — | 20

Поліметилметакрилат полівінілхлорид (вініпласт) | 1180. ..1200 1135... 1400 | 60... 80 50... 60 | 80 60 — | 25—

15

Термореактивні : фенолформальдегідні меламіноформальдегідні поліефірні епоксидні | 1140. ..1300 1400... 1550 1200... 1250 1100... 1200 | 12.. .50 56... 92 42... 48 65... 80 | 100 120 100 120 — | 20 —20 —40 —40

полісилоксанові(Кремній-

органічні 1600. ..2100 | 40... 60 | 350 — | 60

Виготовлення полімерних матеріалів та виробів передбачає під-готовку сировинних компонентів, їх дозування, змішування, фор-мування й стабілізацію.

Вироби виготовляють вальцюванням (каландруванням), екстру-зією, пресуванням, литтям під тиском, термоформуванням, зварю-ванням, склеюванням, контактним та промазним способами тощо. Ніздрюваті теплоізоляційні матеріали виготовляють спінюванням та тюроутворенням.

При вальцюванні пластмаса формується в зазорі між валка-ми, що обертаються. Цим досягаються однорідність маси, її пласти-фікація, а далі утворюється нескінченне полотно заданої ширини та товщини. Вальцюванням виготовляють рулонні, плівкові та листові полімерні матеріали з термопластичних композицій.

При екструзії виробам надають певного профілю, продав-люючи нагріту масу крізь мундштук (формоутворювальний отвір). Методом екструзії виготовляють профільні (погонажні) будівельні вироби, труби, листи, плівки, лінолеум. Для видавлювання пластич-«их мас використовують здебільшого шнекові екструзійні машини.

Пресуванням виготовляють вироби на основі термоактиво-ваних полімерів. Розрізняють формування в прес-формах при виго-товленні виробів із прес-порошків (будівельна фурнітура, віконні та дверні пристосування, санітарно-технічне обладнання) і плоске пресування в багатоповерхових пресах при виготовленні листових паперових та деревних шаруватих пластиків, фанери, деревноструж-кових плит, текстолітів.

Лиття під тиском застосовують переважно при виготов-ленні виробів із термопластів. .

Нагрітий до в'язкотекучого стану в нагрівальному циліндрі лит-тєвої машини полімер плунжером упорскують в рознімну форму, охолоджувану водою. Таким способом виготовляють полістирольну облицювальну плитку, деталі для з'єднання труб.

Термоформуванням переробляють нагріті листові, плів-кові, трубчасті пластмасові заготовки з метою надання їм складнішої форми й одержання готових виробів. Зусилля, потрібне для форму-вання, створюється механічно, гідравлічне, пневматично, вакууму-ванням чи комбінацією двох із цих способів. До основних методів «формування з листів належить штампування, пневмоформування та вакуумформування.

Різновидом термоформування є контактне формування, використо-вуване для виготовлення великогабаритних нестандартних виробів складної конфігурації.

Зварювання й склеювання використовують для з'єднання заготовок з пластмас, виготовлення виробів заданої форми.

Зварювання застосовують для з'єднання термопластичних пластмас а склеювання — для з'єднання як термопластичних, так і термореак-тивних пластмас. У найпростішому випадку клеєм для термопластич-I них мас може бути органічний розчинник, який спричинює набухання

кінців деталей, що стикуються, та їхнє злипання при стиску. І Напилення — це спосіб нанесення на поверхню будівельних 'виробів та конструкцій порошкоподібних полімерів, які, розплавля-ючись, прилипають до неї, а при охолодженні утворюють міцну плів-ку покриття. Розрізняють газополум'яне, вихрове та псевдорідке напилення. Напиленням створюють декоративне, антикорозійне та антифрикційне покриття.

Крім описаних