Віддозовані компоненти перемішують у лопатевих змішувачах при 60...80 °С. Пластифікацію виконують при 130...150 °С активним розширенням і перемішуванням маси на валкових змішувачах з двома паралельними парами вальців. Полотно формують на багатовалкових каландрах.

Багатошаровий лінолеум одержують дублюванням плівок різного наповнення та забарвлення при температурі 170 °С.

Екструзійний спосіб виготовлення безоснбвного лінолеуму пе-редбачає нагрівання лінолеумної маси, пластифікацію та формування полотна безперервним видавлюванням крізь формувальну головку екструдера.

Лінолеуми на підоснові виготовляють промазним способом. Лінолеумну пасту наносять на рухому підоснову з наступною термо-обробкою (желіруванням) у камерах та ущільненням на каландрі. Для виготовлення промазного лінолеуму використовують емульсій-ний иолівінілхлорид, здатний до пастоутворення. Як підоснову застосовують лляні, джутові, кенафні тканини та неткану повстяну підкладку.

Полівінілхлоридний лінолеум виготовляють у вигляді полотнищ, ширина яких 1200...2400 мм, товщина до 2,1 мм і довжина не менш як 12 м. Полівінілхлоридний лінолеум зберігають у рулонах у верти-кальному положенні при температурі, не нижчій ніж 10 °С. Приклею-ють його до основи бітумними та іншими мастиками. Застосовують його також у вигляді зварних килимів на всю площу підлоги примі-щення.

Гліфталевий (алкідний) лінолеум виготовляють на тканинній основі промазним способом. Лінолеумну пасту одержують із фталевого ангідриду, гліцерину та модифікуючих добавок. Основний недолік алкідного лінолеуму — підвищена крихкість, особливо при від'єм-них температурах.

Колоксиліновий (нітроцелюлозний) лінолеум на відміну від гліфта-левого виробляють одношаровим без підоснови. Цей вид лінолеуму має характерний червоний чи коричневий колір, високу гнучкість навіть при від'ємних температурах. Його недолік — підвищена зай-мистість.

Гумовий лінолеум — релін — виготовляють з гумових сумішей на основі синтетичних каучуків. Релін — це дво- чи тришаровий рулонний матеріал; він характеризується низькими водопоглинанням, зносостійкістю, високою еластичністю, світло- та кольоростійкістю, кислото- та лугостійкістю, звукопоглинальністю.

Перспективні для покриття підлог у житлових та громадських будівлях синтетичні килимові матеріали. Це, як правило, неткані матеріали ворсової чи повстяної структури (ворсолін та вор-соніт).

Рулонні килимові матеріали, виготовлювані із зносостійких синтетичних (поліамідних, поліпропіленових) чи змішаних волокон застосовують як покриття для підлог з високими електричними та ком-фортними характеристиками.

За способом виробництва існує багато різновидів нетканих кили-мових матеріалів. Основні з них — ворсово-прошивні (тафтингові) з розрізним або петельним ворсом різної висоти, голкопробивні (або повстяні) безворсові матеріали, промазні килимові покриття з петель-ним ворсом та полівінілхлоридною плівковою основою, Іелектростатич-ні (або флоковані) килими з оксамитистою ворсовою структурою.

Килимові матеріали для покриття підлог виготовляють у вигляді рулонів, довжина яких не менш як 10 м, ширина 1...3 м (максимальну ширину мають тафтингові та ворсові килими), товщина 3...8 мм; таф-тингові килими можуть мати ворс завдовжки в кілька сантиметрів. Більшість килимових матеріалів дублюють з пористою лятексною підосновою, яка поліпшує їхні акустичні та теплотехнічні власти-вості.

Килимові матеріали можуть бути однотонними або мати багато-колірний рисунок.

Плитки для підлог виготовляють із полівінілхлориду, ін-ден-кумаронових полімерів, каучуків та регенерованої гуми, фе-нопластів. Порівняно з рулонними матеріалами плиткові покриття надійніше кріпляться до основи, легко замінюються під час ремонту, дають змогу створювати рисунок підлоги; при укладанні не дають МАХОДІВ, зручні в транспортуванні. Проте підлоги з плиток менш гігієнічні й більш трудомісткі.

Плитки можна також вирубати із вибракуваних кусків лінолеуму.

Крім рулонних та плиткових для влаштування підлог застосовують мастикові безшовні матеріали, які наносять поли-ванням чи розпили ванням на різні, переважно бетонні сснрви з на-ступним отвердінням при кімнатній температурі Наливні підлоги з мастикових матеріалів гігієнічні та зручні в експлуатації, техноло-гічні.

Як полімерні в'яжучі, вміст яких у мастикових покриттях підлог не менш як 50 %, застосовують водні дисперії полімерів — полівініл-ацетату та латексів, співполімери вінілацетату з етиленом, поліакри-лонітрилу; використовують також рідкі термореактивні олігомери: фенолформальдегідні, карбамідні, поліефірні, епоксидні, фуранові та їхні модифікації.

Уводячи в пасти спеціальні добавки, можна створюзати тепло-ізоляційні, пиловідштовхувальні, бактерицидні, діелектричні, рент-генонепроникні та інші підлоги.

2.1.4. Конструкційні матеріали

Як елементи несучих, огороджувальних та інших стрепфельних конструкцій застосовують деревношаруваті пластики, склопластики, полімерні бетони, деревностружкові, деревноволокнисті плити, фа-неру та фанерні вироби.

Деревношаруваті пластики (ДШП) — це листові та плиткові матеріали, виготовлювані гарячим пресуванням пакетів та листів із деревного шпону, просочених полімером. Товщина дерев-ного шпону залежно від настроювання лущильного верстата може бути 0,5...2,5 мм. Стрічку шпону розрізують на листи заданих розмі-рів, сушать у роликових сушарках до вологості 9. ..12 %.

В'яжучим для ДШП є резольні фенолформальдегідні чи'фенолокар-бамідноформальдегідні полімери. Для просочування шпону викорис-товують розчини полімерів різної концентрації (28...55 %). Шпон просочують у ваннах з полімерним розчином протягом 1 год при тем-пературі 15...25 °С. Глибоке просочування виконують в автоклавах при тиску 0,4...0,5 МПа. Просочений шпон сушать у камерах або в конвейєрних сушарках при 80...90 °С. Вміст полімеру в просоченому

Деревношаруваті пластики за ос повними фі-зико-механічними властивостями переважають вихідну деревину і використовуються для ви-готовлення несучих конструкцій, допоміжних ментів.

Склопластики — це конструкційні композиційні матеріа-ли, що містять як ущільнювальний наповнювач скловолокнисті мате-ріали, зв'язані синтетичними полімерами. Спільна робота окло-наповнювача й синтетичного зв'язуючого забезпечує склопластикам ударну міцність, стійкість до атмосферних та хімічних впливів, високі тепло-, електро- та звукоізоляційні властивості.

Залежно від виду й розміщення наповнювача розрізняють скло-пластики на основі орієнтованих волокон (СВАМ — скловолок-нистий анізотропний матеріал), рублених волокон, тканих та неткані х скловолокнистих матеріалів; в'яжучим є модифіковані поліефіри, фенолформальдегідні та епоксидні смоли.

Склопластики пропускають до 90 % світла на товщину 1,6 мм, у тому числі до ЗО