Український ринок вікон ПВХ і склопакетів.
Сучасний стан ринку віконної продукції.
Питання оцінки ємності ринку являється обов`язковою умовою здійснення комерційної діяльності в будь-якій сфері. Не є виключенням і віконний ринок України .
Темпи зростання реалізації вікон корелюють з темпами росту сукупних різноманітних продаж, але віконний ринок, як і весь будівельний, поводить себе досить “консервативно” і не так підданий зовнішнім чинникам.
За період 1991 по 2001 роки, розвиток віконного ринку в Україні був в основному пов`язаний не з абсолютним зростанням темпів виготовлення віконних конструкцій, а з заміною вікон застарілої конструкції вікнами сучасно-го зразка. Відповідно з ринку були витіснені виробники не конкурентно-здатної продукції.
Абсолютний мінімум здачі житла був зафіксований в 2000 році, що в свою чергу не могло не відзначитись на ринку виготовлення віконних конструкцій з ПВХ.
Основні фірми виготівники матеріалів (профіль ПВХ ) для виготовлен-ня віконних і дверних конструкцій представлені на малюнку. ( малюнок 1).
Зростання об`ємів будівництва і об`ємів скління гальмується рів-нем платоспроможності населення.
Держава в свою чергу практично не впливає на віконний ринок.
Основною складовою будь-якого вікна є скло, у випадку вікон з ПВХ – склопакет. Отже короткий огляд ринку скла в Україні у 2003 році.
Зростання будівництва в Україні неминуче призводить до зростання попиту будівель-ників на віконні та фасадні конструкції. По-хідною від цього є підвищення ємкості ринку будівельного скла у кількісних та якісних по-казниках. На перший погляд картина повин-на тішити вітчизняних продавців та вироб-ників скпа. Та не все так просто.
Згідно до даних статистики світовий ринок скла в ми-нулому році склав приблизно 34 000 000 тон (у пере-рахунку це 3,4 мільярди квадратних метрів листового скла товщиною 4 мм). З них 64%, тобто 2,1 76 мільяр-ди квадратних метрів - будівельне скло (діаграма 1).
За часів існування Радянського Союзу на території України вироблялось 40% скла СРСР (приблизно 52 мільйони квадратних метрів листового скла). В той са-мий час експорт складав приблизно третину від усього обсягу виробництва. Після подолання кризи 1991-98 років, що була пов'язана з різким зниженням обсягів діяльності будівельного комплексу України, деякі заводи галузі вийшли на показники радянських часів. Безза-перечним виробничим лідером став завод "Пролетар" - єдиний виробник якісного флоат-скла. Шляхи подо-лання кризи кожен обирав сам. Одним з таких заходів, що викликає, як найменше, здивування, стало введен-ня у 1997 році 25% мита на європейське флоат-скло. Зрозуміло, що зроблено це було для зменшення впли-ву іноземних виробників на український ринок та підтримку вітчизняного виробника. Місцеві склярі не хо-чуть бачити значно якісніший продукт на нашому рин-ку і чинять цьому опір.
Не зрозуміло лише, чому тоді в осінні періоди тотального дефіциту скла українські вироб-ники не бажають думати про інтереси співвітчизників і відправляють понад 50% продукції заводу на експорт. Сама собою ви-никає думка: "А чи потрібний скловарам наш ринок"?
Ринок звісно потрібен, але тільки взимку. В "жнива" про рідних мабуть можна й забути. Саме тому переважання попиту над пропозицією ро-бить ринок скла України все далі привабливішим для склозаводів Росії та Білорусії. За оцінками продавців забезпечення склом марки МО, МІ та приблизний роз-поділ українського ринку на даний момент виглядає так (діаграма 2):
1. "Пролетар" - 55%.
2. "Гомельський склозавод" - близько 20%.
3. "Главербель Бор" та Саратовський завод - близько 15%.
4. Європейське скло "Пілкінгтон", "Главербель", "Сан-Гобен", "Гардіан" та ін. - до 10%.
Тепер про кожного з них трохи докладніше:
1. "Пролетар" - 55%.
Лідерство українського заводу пов'язане як з тери-торіальним фактором, відсутністю митних кордонів, так і ціновою позицією товару. Але відсутність централізо-ваного плану виробництва, зобов'язань по якості та термінах поставок скла перед вітчизняним покупцем не-ухильно призводять до поступового зменшення долі рин-ку, яку займає завод.
2. "Гомельський склозавод" - близько 20%. Відкриття представництва заводу на Україні, без сумніву, було вдалим маркетинговим ходом. І, як на-слідок, зростання збуту скла ні у кого не викликає зди-вування. Правильно обрана цінова політика та шляхи виходу на ринок дозволили зайняти продукції заводу на-лежне місце.
3. "Главербель Бор" та Саратовський завод - близько 15%.
Російське скло представ-лене двома виробниками – Саратовським склозаво-дом та Борським заводом скла, що належать світово-му концерну "Главербель". Великі розміри листа (в ре-зультаті це дає зменшення відходів при розкрої до 15%) та висока якість про-дукції добре зарекомендували себе на нашому ринку. Невисо-ка ринкова доля в Україні пояснюєть-ся експортними обмеженнями, що накладає уряд Російської Федерації, пов'язаними з дефіцитом скла у Росії.
4. Європейське скло "Пілкінгтон", "Главербель", "Сан-Гобен", "Гардіан" та ін. - до 10%.
Сьогодні на ринку представлена практично вся продукція світових кон-цернів виробників скла. І, хоча марка МО європейських виробників присут-ня практично на кожній гуртовій базі скла, основу продажу складає спеціальне скло (тоноване у масі та по поверхні, енергозберігаюче м'яко та твердо покрите, триплекс, візерун-кове). Основна причина цього - висо-ка складова частка у вартості флоат-скла транспортних витрат та 25% мито на ввіз.
Основних гуртових операторів ринку можна поділи-ти на дві групи:*
авторизовані представники виробників: УГБ - Гомельський склозавод; Вітраж Сан-Гобен - європейський концерн "Сан-Гобен".*
гуртові бази, що збирають на складах скло практич-но усіх вітчизняних та світових виробників. Серед найбільших - "Олейна" та "Ювента".
Але найбільш цікавою, мабуть, є концепція фірми "Бу-сел", що створила на ринку України мережу фірм-супермаркетів будівельного та меблевого скла.
На величезних складах представлені понад 500 видів скла, професійний інструмент та обладнання, спеціа-лізована фурнітура та комплектуючі для виробництва
