За певних умов ліцензія може анулювати. Підставами для цього можуть бути:

заява ліцензіата про ануляцію ліцензії;

акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта господарюван-ня;

нотаріально завірена копія свідоцтва об смерті фізичної персони — суб'єкта підприємницької діяльності;

акт про виявлення недостовірних відомостей в документах, поданих суб'єктом господарювання для отримання ліцензії;

акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній особі для проведення господарської діяльності і деякі інші чинники.

При цьому орган ліцензування ухвалює рішення про ануляцію ліцензії протягом десяти робочих днів від дати встановлення підстав для ануляції. Рішення пересилається ліцензіату з позначенням підстав ануляції не пізніше трьох днів від дати його ухвалення. Рішення органів ліцензування може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно Ухвали Кабінету Міністрів України від 29 листопаду 2000 р. № 1755, р. Київ "Про термін дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування оплати за її видачу"

Термін дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності складає 3 роки, а оплата за її видачу складає 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензу-ван-ня є центральний орган виконавської влади, або 15 неоподатковува-них мінімумів, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Приклад ліцензійного договору та ліцензійної угоди (додаток А).

Перспективи розвитку системи сертифікації "віконної продукції" в Україні.

Характерною межею сучасного етапу будівництва можна назвати використання широкого асортименту прозорих конструкцій. Проте, аналіз ринку виробників "віконної продукції" України показує, що разом з фірмами, що надають достатню увагу системі якості на виробництві, постійно покращуючи експлуатаційні характеристики віконної продукції, мають довгострокові плани розвитку свого виробництва, існують підприємства, що випускають неякісну продукцію, на технічно не підготовлених виробництвах із залученням некваліфікованого персоналу. Така продукція привертає споживачів тільки низькою ціною.

Як відомо, з 1 липня 1997 р. в Україні була введена обов'язкова сертифікація будівельних матеріалів і конструкцій, у тому числі, вікон, дверей, вітрин і вітражів. Запропонована система сертифікації продукції була покликана забезпечити високу якість будівельних матеріалів і виробів, а також підвищити їх конкурентоспроможність.

При проведенні обов'язкової сертифікації будівельних виробів в першу чергу контролюються вимоги безпеки, захисту здоров'я людини і охорони навколишнього середовища. Окрім цього, продукція, що підлягає обов'язковій сертифікації, перевіряється, як правило, на відповідність по міцності, водонепроникності, морозостійкості, геометричним розмірам і іншим основним вимогам, які можуть вплинути на безпеку будівельних виробів. При цьому необхідно відзначити, що існуюча система сертифікації не є достатньо надійним захистом від проникнення на ринок недоброякісних товарів. Дана ситуація робить необхідним ухвалення стандартів, нормативно-правових актів, технічних регламентів встановлюючих вимоги до віконної продукції і її виробництва, а також ініціація і фінансування розробок державних стандартів по нормативних вимогах до віконної продукції. Важливо також заохочувати дослідження, направлені на підвищення споживацьких властивостей віконної продукції, розробку засобів і методів контролю якості і сертифікації віконної продукції.

Указом президента України "Про програму інтеграції України до Свропейського союзу" від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 і ухвалою Кабінету Міністрів України передбачено проведення робіт по адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У сфері будівництва в ЕЕС діє на законодавчому рівні Директива ЕЕС 89/106 від 21 грудня 1988 року про зближення діючих в країнах-членах законів, регламентів і адміністративних положень щодо будівельних виробів. Під терміном "будівельні вироби" маються на увазі будь-які вироби, виготовлені з метою їх вживання як невід'ємної частини будівельного об'єкту. Таким чином, за своїм визначенням цей термін охоплює поняття "матеріали, вироби, конструкції", які традиційно використовуються в Україні. Під цю термінологію підпадає і "віконна продукція".

В нашій країні технічним регламентом по підтвердженню відпо-відності буде документ рівня Європейських Директив. Технічний регламент по підтвердженню відповідності затверджується і вводиться в дію Кабінетом Міністрів України. Держбудом України спільно з провідними інститутами була розроблена перша редакція концепції технічного регламенту по підтвердженню відповідності "будівельні вироби".

Враховуючи досвід впровадження директиви ЕЕС 89/106 в країнах Європи, стан будівельної галузі України і специфіку нашої країни, упровадження технічного регламенту може бути здійснено протягом 15-20 років.

Упровадження в існувуння Закону України "Про акредитацію органів за оцінкою відповідності" повинне привести систему акредитації у відповідність з міжнародними і європейськими правилами і процедурами у сфері оцінки відповідності, усунути технічні бар'єри в торгівлі, забезпечити створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні, що дозволить Україні укладати угоди про взаємне визнання і спростити доступ українських товарів на світові ринки.

З метою забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності Наказом Мінекономіки України від 04.01.02 року № 5 було створено Національне агентство по акредитації України (далі — НАЛУ), основними функціями якого є акредитація органів за оцінкою відповідності (далі — ООС) на відповідність гармонізованих з міжна-род-ним-и стандартами вимог по акредитації.

До теперішнього часу в Україні акредитація ООС здійснювалася Держ-стандартом України на відповідність вимогам стандартів Системи сертифікації УкрСЕПРО (ДСТУ 3411-96, ДСТУ 3412-96, ДСТУ 3420-96).

Спільним наказом Держстандарту України і НАЛУ від 09.07.02 р. № 419/1 було здійснено розмежування повноважень, робіт по акредитації ООС, що стосуються, згідно якому Держстандарт припинив роботи по акредитації.

Підготовка до акредитації ООС на відповідність вимогам нових гармонізованих стандартів (ДСТУ ISO/IEC 17020-2001, ДСТУ ISO/IEC 17025-2001, ДСТУ EN 45011-2001, ДСТУ EN 45012-2001) вимагає певного часу у зв'язку з тим, що вимоги до ООС значно відрізняються