Низький платоспроможний попит зумовив «відкат» до дешевих комплектувальних і примітивних технологій.

Переважання алюмінієвих, дерев’яних або пластикових вікон у структурі виробництва тієї чи іншої країни обумовлене національними традиціями, природно-кліматичними умовами, а також вимогами до екологічності матеріалів, які робляться дедалі жорсткішими. Для країн з теплим кліматом (Греція, Іспанія, Італія, Португалія) характерні здебільшого вікна з алюмінію. У Фінляндії останнім часом зріс попит на дорожчі та довговічніші деревоалюмінієві конструкції. У цілому в Європі частка ПВХ-вікон становить 38,1% у загальному обсязі виробництва і поволі збільшується. На жаль, статистичні дані про український віконний ринок неповні та суперечливі — оператори маркетингових досліджень або не проводять, або зберігають їх під грифом «для службового користування».

Активне формування ринку металопластикової віконної продукції почалося в 1992–1993 роках. Основою імпорту тоді були готові вікна, а країнами-імпортерами (понад 80%) — Польща й Туреччина. Наступні кілька років ознаменувалися посиленням позицій західноєвропейських фірм, які виробляють якіснішу продукцію. Водночас в Україні виникли перші компанії, що, оцінивши перспектив-ніс-ть нового ринку, зайнялися імпортом комплектувальних, освоєнням технологій і створенням власних підприємств. Це давало змогу запропонувати ринку незрівнянно більше за асортиментом, якістю та ціною. Характерна риса цього етапу — надприбутки учасників ринку, що обумовило швидке зростання їх чисельності та масштабів окремих бізнесів.

Російська фінансова криза 1998 року відбилася на українському ринку металопластикових вікон хіба що збільшенням експорту. Позаяк чимало західних компаній втратили інвестовані в Росію кошти, погляди європейських виробників ПВХ-профілів звернулися до України. Між ними почалася конкурентна боротьба за симпатії вітчизняного виробника-імпортера комплектувальних. Кількість про-філь-них систем зросла з 19 у 1998 році до 27 у 1999, а нинішнього року тільки на київському ринку представлено вікна з 30 профільних систем. З`явилося багато нових гравців. Результатом конкуренції ринку ПВХ-вікон стало серйозне падіння цін. Компанії нині змушені працювати за реальними, а не завищеними, як це було на етапі формування, цінами і задовольнятися скромними нормами прибутку. Середню рентабельніс-ть виробництва в 2000–2001 роках оператори оцінюють у 10–12%.

Для останніх двох років характерне відчутне зниження темпів роз-витку. Стан віконного ринку великих українських міст можна назвати нестійкою рівновагою. З одного боку, конкуренція і необхідність подаль-шого розвитку підштовхує чільні фірми до впровадження нових технологiй, до застосування теплоощадніших, але й дорожчих матеріа-лів. З іншого боку, економічні чинники, такі, як зниження попиту на тлі загального зниження платоспроможності, повертають ринок «до дикості» і провокують виникнення фірм, що використовують дешеві комплектувальні та кустарні технології монтажу. Провідні ж виробни-ки металопластикових вікон змушені працювати на межі рентабельно-сті. Місткість ринку сьогодні побіжно оцінюється в $30–60 на рік. Точнішої цифри ніхто не називає. Тому в цьому матеріалі спираюся на інформацію часопису «Вітрина» та поодинокі аналітичні статті, вміщені іншими виданнями.