що приведена залежність є найбільш характерною для всіх марок твердого сплаву. З певністю це можна буде встановити лише після достатнього вивчення зносостійкості твердосплавних інструментів, виявлення їх потенційних виробничих можливостей, з яких можна зробити висновки про якість конкретної партії пластинок.
При використанні методу радіоактивних індикаторів, чутливість яких дозволяє проводити атестацію за стабільністю ріжучих властивостей і контроль якості за виробничими властивостями на одних і тих ж інструментальних пластинках, необхідно рахуватись зі зміненням абсолютних величин питомого зношування ріжучого клину. Причому характерно, що при обробці сталі, коли передня поверхня інструменту зношується сильніше, ніж при обробці чавуну, величина середнього питомого зношування пластинок, одержана при швидкісних дослідах в більшій мірі перевищує відповідну величину, одержану при випробуваннях тих же пластинок в період після закінчення припрацювання.
При точінні чавуну СЧ 15 пластинками ВК2 і ВК8 середні величини питомого зношування за результатами швидкісних дослідів перевищували величину питомого зношування при швидкості 75 м/хв. в 1, 2 рази в момент закінчення припрацювання.
В зв’язку зі зміною середньої величини питомого зношування по мірі затуплення інструменту надавалась можливість перевірити, чи змінюється якісна залежність зношування твердосплавного інструменту від швидкості різання при різному ступені зношуваності ріжучого клину.
З цією метою при виконанні швидкісних дослідів було проведено спостереження за зношуванням трьох пластинок одної партії, що показали при атестації максимальну, середню та понижену зносостійкість.
На відміну від швидкості обробки, основна дія котрої не питоме вагове зменшення інструменту виключається температурою в зоні контакту, подача являється параметром процесу різання, що в першу чергу змінює силову напругу ріжучої кромки, хоча і зі збільшенням подачі має місце підвищення контактної температури. Оскільки продуктивність обробки безпосередньо зв’язана не тільки з швидкістю різання, але із подачею, в оцінку ріжучих властивостей твердих сплавів необхідно включити їх опірність зношуванню при різних подачах.
Використані в одному проекті досліди по короткочасному точінні з подачами від 0,1 до 0,8 мм/об дозволили встановити певну закономірність впливу подачі на зношуваність і зменшення твердості пластинок. Як видно із графіків
(рисунок 5) при монотонному зростанні питомого вагового зношення зі збільшенням подачі темп росту уповільнюється. Ця закономірність може бути пояснена відомим зв’язком між подачею (або товщиною зрізу) і довжиною контакту, згідно з яким відношення довжини контакту до товщини зрізу зі збільшенням подачі зменшується.
Таким чином, до оцінки виробничих можливостей твердих сплавів треба підходити диференційовано, рахуючись з особливостями зношування окремих сплавів при різних умовах різання.