Трійник складається із стандартного корпусу, в який встановлений перфорований патрубок, діаметр якого всередині рівний діаметру ліфтової колони. Лубрикатор з камерою призначений для відводу продукції з свердловини у викидну лінію. В ньому розміщується верхній амортизатор. Для рівномірного відбору газу лубрикатор оснащений кожухом, надягненим на перфорований корпус.

Комплекс „Вибій-1”. Призначений для автоматичного періодичного видалення рідини із свердловин шляхом перекриття потоку газу, накопичення енергії, яка забезпечує підйом рідини до гирла свердловини, і видалення рідини. Встановлюється він на свердловинах, які експлуатуються по насосно-компресорним трубам, і може використовуватися спільно з плунжерним ліфтом або без нього.

Комплекс складається: із блоку живлення, призначеного для редуцирування тиску природного газу з 0,7 – 10,0 до 0,14 ± 0,014 МПа; щита з пневмоавтоматикою для формування дискретних вихідних сигналів управління запірним клапаном; клапана для перекриття потоку газу, поступаю чого із свердловини; відстійників для уловлювання крапельної рідини із потоку газу, який поступає на вхід блоку живлення і до реле різниці тиску. Живлення комплексу здійснюється газом із затрубного простору свердловини, який далі через відстійник і блок живлення БПП-1 підводиться до щита. Щит являє собою комплектний пристрій, який включає два датчика – реле різниці тиску і плату управління.

Датчики різниці тиску РРД-1 і РРД-2 призначені для формування сигналів на закриття і відкриття запірного клапану при досягненні заданої різниці тиску в затрубному просторі і у викидній лінії після клапану. Плата управління здійснює логічний зв’язок між датчиком реле і запірним клапаном.

Датчик РРД-1 настроюється на замикання контакту при різниці тиску в затрубному просторі і викидній лінії, коли необхідно закрити запірний клапан з метою накопичення енергії для видалення накопиченої на вибої рідини. При замиканні контакту на мембранний виконуючий механізм (МВМ) запірного клапану подається управляючий сигнал, після чого клапан закривається.

Датчик РРД-2 налаштовується на замикання контакту при різниці тисків в затрубному просторі і у викидній лінії, коли необхідно відкрити запірний клапан з метою підйому рідини до гирла свердловини і її виносу в колектор. Після відкриття запірного клапану рідина починає переміщуватися по ліфтовій колоні до гирла свердловини газом, який накопичився в затрубному просторі. Перепад тиску між затрубним простором і колектором зменшується, що приводить до роз’єднання контактів датчиків спочатку РРД-2, а потім і РРД-1.Рідина при цьому підходить до гирла свердловини і зливається в колектор. Плунжер, якщо він є у свердловині, вдаряється об гирловий амортизатор і залишається на гирлі.

Комплекс „Вибій-1” може використовуватися в основному на свердловинах з поганою проникністю пласта і працюючих з великими депресіями і малою кількістю рідини (до 1 – 2 т/доб). Область використання комплексу може бути дещо розширена за рахунок збільшення об’єму затрубного простору шляхом підключення до нього додаткової ємності об’ємом 1 – 2 м3.

2. Різновиди плунжерного ліфта, особливості їх конструкції.

Плунжерний ліфт – варіант періодичного газліфта. Його основна відмінна особливість полягає в наявності плунжера (поршня), встановленого в підйомну колону труб для розділення рідини від газу, піднімаючого стовп рідини. Плунжер сприяє значному зниженню прориву газу через рідину і зменшенню втрат нафти за рахунок стікання її по стінках підйомних труб. Цей пристрій дозволяє використовувати тиск пластового газу для підйому свердловинної продукції. Дійсно плунжерний ліфт буде дозволяти без сторонньої допомоги експлуатувати деякі свердловини, які не фонтанують безперервно природнім шляхом. Плунжерний ліфт не застосовується при низьких пластових тисках, так як тиск газу в затрубному просторі обсадної колони діє безпосередньо на вибій свердловини.

В промисловій практиці застосовують два типу плунжерного ліфта: 1) з управлінням часу циклів і 2) без управління.

Принцип дії ліфта другого типу по суті співпадає з принципом дії плунжерного ліфта, який був запатентований Юзом в 1927 р. (рис. 5). При нормальній роботі нагнітаючий газ, якщо потрібно, входить в затрубний простір по газопроводу 11 через відкриту засувку 3. Припустимо, що плунжер 1 із закритим клапаном 2 сидить на амортизаторі. Вище нього в підйомних трубах є невеликий стовп рідини. Коли сила тиску газу, накопиченого в затрубному просторі і діючого на плунжер, перевищить масу плунжера разом з масою стовпа рідини і газу (вище плунжера), плунжер буде підніматися. Рідина потече через перфорований патрубок на гирло підйомної колони і через відкриту засувку 5 у викидну лінію 10. засувки 4, 6 і 7 закриті. Плунжер не може піднятися вище пружини 12 верхнього амортизатора. Тиск під плунжером знижується і клапан 2 відкривається, що дозволяє плунжеру падати вниз. При ударі об пружину 9 вибійного амортизатора закривається клапан 2, після цього плунжер може знову переміщатися вверх. Цей тип плунжерного ліфта не економічний в малодебітних свердловинах по

Рис. 5 – Плунжерний ліфт системи Юза

слідуючим причинам.1. Плунжер починає переміщуватися вверх зразу ж після удару його об пружину вибійного амортизатору і піднімати рідину, яка накопичується під час одного повного циклу підйому і спуску плунжера. Таким чином, якщо висота стовпа рідини незначна, то тільки невелика частина енергії розширяючого газу буде робити корисну роботу, так як маса плунжера залишається тим же самим незалежно від маси рідини вище нього. 2. Між плунжером і підйомними трубами особливо в плунжерах з ущільненням жорсткого типу, можливий значний зазор, в результаті чого відбувається витік рідини по стінкам труб. Відносна величина цієї втрати рідини тим більша, чим менша висота її підйому. 3. За час „падіння” плунжера газ може витікати із підйомної