Якщо необхідно, нагнітаючий газ направляється в затрубний простір по лінії 1 через відкритий клапан 2. Засувки 3 і 8 закриті; засувки 11, 4, 6 і 7, а також голчатий вентиль штуцера 5 відкриті. Відкриття і закриття управляючого клапану 9 контролюється пілотним пристроєм 10. На практиці широко розповсюджені два види контролю: 1) відкриття клапану ініціюється годинниковим механізмом; 2) відкриття клапану ініціюється збільшенням тиску в обсадній колоні. Закриття клапану в обох випадках контролюється підйомом плунжера на поверхню. Незалежно від типу контролю одержують однаковий результат, а саме, зниження частоти циклів шляхом забезпечення підйому плунжера тільки тоді ефективно, коли достатня кількість рідини накопичиться в підйомних трубах вище плунжера. В лубрикаторі 12 розташований датчик ( механічний або магнітний), який реагує на приближаючий плунжер. Цей датчик пневматичний або гідравлічний механізм, який посилає сигнал в пілотний пристрій 10, який , в свою чергу, дає команду управляючому клапану закрити викидну лінію. Об’єм рідини, яка піднімається за цикл, може змінюватися в широких межах; крім того, газ не може виходити із свердловини при спуску плунжера.

Для забезпечення надійного ущільнення між плунжером і стінками підйомних труб широко використовуються плунжери з еластичним ущільненням. На рис. 7 показаний плунжер конструкції фірми Нешенл. Роз’ємні кільцеві ущільнення 1 виштовхуються назовні пружинами 2. Максимальне витіснення роз’ємних кілець обмежується ребрами 3. Клапан 4 залишається закритим під час підйому внаслідок перепаду тиску на плунжері; плунжер фіксується замком 5. Клапан відкривається після досягнення поверхні і утримується у відкритому положенні магнітом 6.

Рис. 6 - Наземне обладнання установки Рис. 7 – Плунжер

плунжерного ліфта з еластичним ущільненням

конструкції Нешенл

Плунжер Мерла (рис.8) в якості ущільнюючого елемента має еластичну манжету 1, при терті плунжера об підйомні труби переміщується манжета і закривається отвір 2 в процесі його підйому (забезпечуючи всередині плунжера тиск) і відкривається під час спуску. Ущільнюючі кільця 3 можуть переміщуватися відносно вісі плунжера із сторони в сторону незалежно один від одного. Під час підйому невеликі поршні 4, збуджуючі високим тиском всередині плунжера (внаслідок закриття отворів 2), штовхають ущільнюючі кільця ексцентрично по відношенню до стінок підйомних труб. На розрізі А-А видно, як при сумісному переміщенні кілець забезпечується перекриття перерізу підйомних труб.

Рис. 8 Плунжер з еластичним ущільненням конструкції Мерла

Плунжерний ліфт використовується в газових свердловинах, в продукції яких міститься вода і конденсат; останні, осідаючи на вибої свердловини, призводять до збільшення вибійного тиску. При плунжерному ліфті, який використовується як із контролером циклів, так і без нього, видаляється рідина із вибою газової свердловини, яка там накопичується. Цим забезпечується підтримання більш низьких пластових тисків в свердловині.

Енергію газу при малому вибійному тиску ( і низькому рівні) вдається використовувати для підйому рідини за допомогою так званого плунжерного підйомника.

При недостатній енергії пластового газу він може працювати з додаванням газу з поверхні. В свердловину (рис. 9) спускається одна колона труб 1, до нижньої частини якої приєднується подушка і пружинний амортизатор 2. До кожуху амортизатора приєднується фільтр 3. Наземне обладнання складається із центральної частини – стовбура і бокових відводів. Ліві відводи на рисунку

Рис. 9 – Схема обладнання плунжерного підйомника

підвідні, праві – відвідні. Верхня частина стовбура закінчується верхнім амортизатором 4.

Арматура складається із слідуючих частин: хрестовини 5, встановленої на фланці 6, камери викиду 7 з перфорованим патрубком 8, викидної лінії із засувкою 9, газопровідної лінії до затрубного простору з регулюючим вентилем 10, газопідвідної лінії до підйомних труб з вентилем 11, газовідвідної лінії із затрубного простору з вентилем 12, планшайби 13 для підвішування колони труб, буферної засувки 14 з камерою 15 для розміщення плунжера 16 при введенні його в свердловину, обвідної лінії 17 з вентилем 18 для направлення струменя нафти при ловлі плунжера.

Для контролю тисків на підвідних лініях встановлені патрубки з вентилем 19 і 20 і манометрами 21 і 22. До нижньої частини центрального патрубка 15 приварений відвід з вентилем 23 для випуску газу із камери при введенні або ловлі плунжера.

На відвідній нафтовій лінії встановлений патрубок із запірним вентилем 24. Єдиною рухомою частиною є плунжер – пустотілий циліндр з рядом поперечних канавок на зовнішній поверхні (рис. 10). В нижній частині плунжера розміщується клітка із сідлом і клапан з довгим стержнем. При падінні плунжера в трубах, в середовищі газу або рідини, клапан не закривається. Діаметр плунжера на 2 – 2,5 мм менший внутрішнього діаметру насосно-компресорних труб.

Рисунок 10 – Плунжер

Плунжерний підйомник працює наступним чином. Під дією власної ваги плунжер падає вниз з відкритим клапаном, пропускаючи через себе увесь стовбур газонафтової суміші. При ударі об подушку нижнього амортизатора клапан закривається. Тиск поступаючого під плунжер газу піднімає плунжер із стовпом нафти, що знаходиться над ним. Коли стовп нафти досягає на усті перфорованої частини труби 8 (див. рис.9), нафта поступить через відкриту засувку 9 в боковий відвід і далі по викидній лінії в газосепаратор. Після того як уся нафта поступить у викид, плунжер під впливом сил інерції піднімається вверх і вийде своїм нижнім кінцем за межі перфорованої частини труби 8. Газ,