Геолого-фізична характеристика Спаського родовища
1.1Загальні відомості про родовище
Спаське нафтове родовище в адміністративному відношенні розташоване на тереторії Долинського і Рожнятівсткого районів Івано-Франківської області.
Геологорозвідувальні роботи на площі Спас проводились в 1958-1964 р.р. В 1959р. із пошукової свердловини 1-Сп був одержаний приплив з дебітом 28 т/добу на 11 мм. штуцері із верхніх менілітових відкладів . Видобуток нафти на родовищі розпочато в грудні 1960р. Експлуатацію родовища спочатку здійснював Рожнятівський нафтопромисел НПУ "Долинанафта" , а на сьогоднішній день – НГВУ "Долинанафтогаз".
В промислову розробку родовище введено в 1966 році згідно з Приказу Міннафтопрома №437 від 16.08.1966 року в відповідності з техноглогічною схемою складеною ЦНДЛ обєднання "Укрнафта"
В процесі розробки істотно змінилось подання геологічної будови родовища. В звязку з цим інститутом "Укрдіпрондінафта" в1976р. був складений комплексний технологічний проект розробки родовища. При його складанні були перераховані запаси нафти. Вони виявились значно меньшими від підрахованих в 1965 році. А в 1978 році був складений уточнений технологічний проект розробки.
Перший підрахунок запасів був зроблений в 1964 році на базі даних двох розвідувальних свердловин і затверджений в ДКЗ СРСР 11.06.1965 року.
В1980 і 1988 роках інститутом "Укрдіпрондінафта" виконувались перерахунки запасів нафти. В1990р. затверджені ДКЗ СРСР запаси нафти по категорії С1 в кількості : початкові балансові 14186 тис.т (в т.ч. по Спаській складці 13617тис.т.), початкові видобувні 2010тис.т. (в т.ч. по Спаській складці 1975 тис.т.).
В результаті перерахунку в 1989 році балансові запаси нафти категорії С1 по верхньоменілітовому покладу Спаськоі складки зменшились на 40%, видобувні – на 62%.
Основною причиною зменьшення балансових запасів верхньоменілітового покладу Спаської складки є скорочення площі нафтоносності.
Значні, затверджені в ДКЗ, зміни в будові покладу , значні зміни в економіці народного господарства обумовили необхідність перегляду проийнятих раніше технологічних і технічних рішень та складання нового
проекту розробки, який був складений інститутом "Укрдіпрондінафта" в1991році.
В1980 і 1988 роках інститутом "Укрдіпрондінафта"
Закачка води проводиться на родовищі з 1968 року , для цих цілей використовується прісна вода з річки Чечви і попутна пластова вода яка видобувається разом з нафтою,
Промислово-нафтоносними відкладами є верхньоменілітовий. Глибина залягання їх 1044-3000м. Колекторами нафти являються туфіти і пісковики, що мають низькі колекторські властивості.
Активні контури води в верхньоменілітових покладах відсутні. Початковий
режим покладу був режим розчиненого газу. Нафта Спаського родовища рухлива (вязкість 1,9*10-3 МПа ) з невеликим вмістом газу (76 м3/м3 ) , високопарафіниста (9,4%). Початковий пластовий тиск по покладу приведений до відмітки 1000м. складав 13 МПа.,тиск насичення газом -10,9МПа.
За станом на 01.01.1991р. із родовища добуто 1369,4 млн.т.нафти , 543,7тис.т. води , 285,4 млн.м3 газу , закачано 5871,3 тис.м3 води . Поточний коефіціент нафтовіддачі по родовищу рівний 0,097.
1.2 Характеристика геологічної будови
В геологічній будові Спаського родовища приймають участь осадові утворення крейдової, палеогенової, неогенової, антропогенової систем.
Промислове скупчення нафти і розчиненого газу звязані з відкладами
верхньомінілітової підсвіти менілітової світи олігоцену,
Спаська площа, згідно тектонічного районування Українських Карпат розташована в 1 ярусі складок в Бориславо-Покутській зоні Прикарпатського передового прогину. Ця зона є складно-побудований антиклінарій, сформований із системою переважень антиклінальних складок, складена палеогеновим і крейдовими флісами і міоценовими хасами.
Спаська складка, з якою звязане родовище , перекривається Лопянецькою складкою Берегової світи. Тут виділяють також складки Верхньо-Струтинська, Оболонська , Нижньо-Струтинська.
Спаська складка припіднята відносно інших складок і насунута в північно-східному напрямку на Оболонську і Верхньо-Струтинську, а останні в свою чергу насунуті на Нижньо-Струтинську і Ольховську.
Спаська складка – це вузька асеметрична антикліналь з кутами падіння порід південно західного крила 25-30*, північно-східного – до40-50*. Довжина її 17.5 мм, ширина 2-2,4км.
Північно-Західною межею Спаської складки є Оболоньський скидо-зсув,
південно-східного – Лицівський. Крім того складка розбита поперечними скидо-зсувами : Круглинським, Чечевинським , Лопянецьким , Струтинським , Спаським, на 6 блоків: Північно-Оболонський, Оболонський, Спаський , Нижньо-Струтинський , Струтинський, Ольховський.
Найбільш припіднята частина Спаської складки розташована в Ольховському блоці і в північно-західному напрямку спостерігається скидоподібне заглиблення.
Промислові запаси нафти знаходяться в верхньоменілітових відкладах в туфітовому і піщано-аргілітовому горизонті Спаського, Сттрутинського і Верхньо-Струтинського блоків Спаської структури, Літологічна підсвіта підрозділяється на чотири горизонти (зверху вниз): аргіліто-алевролітовий, надтуфітовий, туфітовий і піщано алевролітовий підвищеного опору. Із них два останні є продуктивні.По типу поклади нафти пластові, сводові, тектонічно-екрановані.
Продуктивний горизонт залягає на глибині 1044-3000м, складений туфітами, аргілітами, алевролітами, пісковиками. Товщина його змінюеться від 39 до 154 м.
Піщано-аргілітовий горизонтт підвищеного опору складений в основному темно сірими і чорними аргілітами з прошарками і лінзами пісковиків і алевролітів товщиною від десятків сантиметрів до 2-3, а деколи до 8 м. Згідно даних промислово геофізичних досліджень горизонт підрозділяється на 13 умовних пачок(зверху вниз): аргілітову,А,Б,В,Г,Д,Е,Ж, підвищеного опору ,а,б,в,г. У всіх пачках ,крім аргілітової виділяються продуктивні пласти-колектори-пісковики і алевроліти.
Туфітовий горизонт чітко просліджується в розрізі верхньоменілітової підсвіти. Майже у всіх свердловинах він продуктивний, представлений туфітами- тріщинами колекторами.
1.3 Характеристика товщин,колекторських
властивостей продуктивних пластів
Про характер пощирення продуктивних пластів і їх ефективну товщину дають уяву карти еіективних товщин.
Із графічних додатків ( ) видно,що найбільше поширення по площі має місце пласт А+Б і туфітовий горизонт. Згідно яких південно-західна частина Спаського блоку водонасичена , а в 3 Струтинському блоці є зона зрізу продуктивних пластів береговим надвигом. Крім того пласт А+Б має невеликі зони виклинювання продуктивного пласта. Пласт В,Г,Д,Е,Ж поширені не скрізь. Дуже часто продуктивні пісковики і алевроліти заміщуються щільними алевролітами і аргілітами. В звязку з цим в кожному із перечислених вище