Вступ

В даний час родовища, які розробляються ГПУ "Львівгазвидобування", в більшій частині, знаходяться на кінцевій стадії розробки. Від того як в подальшому буде запроектована їх розробка залежить ефективність вилучення пластової продукції, що в свою чергу зв'язано з прибутком від реалізації продукції.

Від правильно вибраного варіанту розробки залежать вкладення в облаштування родовища, буріння свердловин і інші витрати. А також час окупності цих вкладень та принесення прибутку. Розробка родовища повинна проходити не тільки в залежності від економічного ефекту, але з врахуванням геологічних особливостей продуктивного пласта. Важливим фактором є охорона надр і довкілля при розробці.

Свидницьке газове родовище є одним з найстаріших родовищ, що розробляються ГПУ "Львівгазвидобування". На даний час з родовища видобуто 94,6% запасів газу затверджених в ДКЗ. Як показують розрахунки проведені в проекті дорозробки затверджені запаси є занижені, тому Свидницьке родовище є перспективним з точки зору його подальшої розробки.

1. Коротка геолого- промислова характеристика родовища

1.1 Загальні відомості

Свидницьке газове родовище пов'язане з нижньосарматськими відкладами північно - західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. В адміністративному відношенні родовище розміщене на території Яворівського району Львівської області, який безпосередньо примикає до україно - польського кордону.

На площі родовища і його околицях знаходяться села Немирів, Завадів, Свидниця, Коханівка, Ногачів, Дрогомишль, Язів, а також районний центр - місто Яворів, зв'язаний з м. Львовом залізницею та шосейною дорогою.

В недалекому минулому Яворівський район відносився до числа сільськогосподарських і місцеве населення займалося, в основному, землеробством і тваринництвом. З початку шістдесятих економічне значення району виросло в зв'язку з розвитком газовидобувної і, особливо, гірничо -хімічної промисловості на базі відкритих Свидницького родовища природного газу і Язівського родовища сірки. Для працівників гірничо - хімічного комбінату збудовано місто Новояворівськ.

Територія розміщення родовища представляє собою горбисту рівнину в межах Надвислянської низовини. Гідрографічна сітка відноситься до басейну ріки Сан - притоку Вісли. Найбільш значними в межах розглядаємо'!' площі є ріки Шкло, Ожомля, Вишня.

1.2 Історія геологічного вивчення та розвідки родовища

Свидницьке газове родовище відкрито в 1957 році, в результаті проведеного трестом "Львівнафтогазрозвідка" структурно - карстового і розвідувального буріння. Поряд з цим в процесі глибокого розвідувального буріння в верхньоюрських відкладах було виявлено Коханівське родовище в'язкої нафти, знаходиться в контурі газоносності нижнього сармата.

Розвідувальні роботи на Свидницько - Коханівській площі, в основному, були закінчені до кінця 1959 року. Виявлена промислова газоносність шести піщаних горизонтів в верхньодашавських відкладах (ВД-10-14, ВД-9, ВД-8, ВД-7, ВД-6, ВД-5) і нафтоносність верхньої юри в свердловині 1-К. Для цієї мети пробурено 41 розвідувальну свердловину.

В 1959 році КТЗ треста "Львівнафтогазрозвідка" підраховані і затверджені в

ДКЗ запаси газу по Свидницькому родовищу. Родовище вступило в дослідну- промислову експлуатацію в грудні 1964 року по технологічній схемі, складеній УкрНДІГ.

Розбурювання родовища експлуатаційними свердловинами закінчилось в 1965 році. Всього для експлуатації пробурено 30 свердловин.

В 1968 році ЦНІПРом Стрийського ГПУ були перераховані запаси газу по падінню пластового тиску, на основі чого складено проект промислової розробки Свидницького родовища, затвердженого Мінгазпромом СРСР (протокол робочої комісії по розробці газових і газоконденсатних родовищ №15/69 від 13 травня 1969 року).

З 1986 року на Свидницько - Коханівській площі ведеться дорозробка юрського нафтового покладу. За станом на 1.07.1988 року для цієї мети пробурено 8 розвідувальних свердловин (Коханівка - 20, 21, 22, 23, 26, 29, 30, 32).

1.3 Стратиграфія

Розкритий глибоким розвідувальним бурінням геологічний розріз Свидницького родовища складений відкладами палеозойського, мезозойського, неогенного і антропогенного віків. Палеозойські відклади, які умовно відносяться до кембрію, вскриті розвідувальними свердловинами на нафту (1,2- Коханівка). Вони представлені аргілітами, філіто - серицитовими сланцями з прошарками кварцеподібних піщаників. Порода перемнута, місцями представляє брекчеподібну масу з прошарками білого кварцу. Розкрита товщина палеозойських відкладів складає 534 метрів (св. 1 - К).

Мезозойські відклади представлені середнім і верхнім відділами юри. Середня юра представлена Коханівською свитою (байос - батський час), в якій виділяють дві товщі: верхню, в основному, аргілітову, товщиною понад 200 метрів і нижню, піщанисту, товщиною біля 70 метрів з рідкими прошарками гравелітів та вапняків.

Верхньоюрський відділ представлений породами келово - оксфордського і кимерідж — титонського ярусів. Келово - оксфорд складений лагунними і мілководними морськими утвореннями (доломітами, ангідритами, вапняками з прошарками аргелітів і піщаників), а кимерідж-титон - мілководними морськими губковими органогенно-уламковими, оолітовими і пелітовими вапняками, піщаниками і мергелями. В основі останнього яруса зустрічаються конгломерати і брекчії.

На розмитій поверхні юри залягають неогенні відклади, представлені тортонським і сарматським ярусами.

Тортонський ярус складений баранівськими шарами (нижній тортон), тирасівською і косівською свитами (верхній тортон). Баранівські шари (богородчанська свита) складені мергелями і глинами з пропластками піщаників і туфогенних порід. Товщина цих порід складає 5-14 метрів. Тирасівська свита, товщиною до 19 метрів, складається з мілко- і крупнокристалічних гіпсів, сірих і голубувато-сірих ангідритів з пропластками глин, піщаників карбонатних порід і кам'яної солі. Свита неузгодженно залягає на баранівських шарах, має регіональне розповсюдження в межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину і служить добрим сейсмічним репером.

Косівська свита складена сірими, темно-сірими вапняковистими глинами і аргілітами з пропластками сірих і темно-сірих кварцових мілкозернистих, вапняковистих піщаників і алевролітів, рідко мергелів і туфів. Сарматські відклади неузгодженно залягають на осадах косівської свити. Вони представленні дашавською свитою нижньосарматського підяруса, яка підрозділяється на нижню і верхню підсвити. Обидві підсвити складені нашаруванням сірих і темно-сірих вапняковистих, сланцюватих, аргелітоподібних глин і світло-сірих, сірих,