При виборі площадки під бурову слід користуватися вимогами діючих норм і правил. Згідно з ними санітарно-захисна зона біля населених пунктів 300 м.

Перед початком будівництва бурової необхідно зняти родючий шар землі тов-щиною 0.2 м, скласти його в бурти (кагати) висотою 3 - 4 м і кутом нахилу не більше 25 - 30 °на межі будівельної площадки, не допускається змішування родючого шару землі з мінеральним грунтом. З метою попередження розмиву родючого грунту при-родними опадами і видування вітром кагаги необхідно закріпити висівом трав. Гідро-ізоляційні матеріали під технологічні площадки під буровою вишкою, циркуляційною системою, приміщенням насосної, блоком приготування розчину, складом ПММ і хімреагентів повинні бути нанесені під кутом 8-10° від центру до периферії, де вста-новлюються зливні залізобетонні або металеві жолоби для транспортування стоків до вузлів збору. Всі жолоби повинні бути обв'язані в єдиний дренажний колектор.

Площадку під склад ПММ слід викласти плитами і обвалувати на висоту 0.5 м. Зберігання хімреагентів і сипучих глинистих матеріалів потрібно здійснювати в кри-тих приміщеннях з бетонною підлогою.

Після закічення будівництва свердловини природний ландшафт виділеної діля-нки повинен бути максимально відновлений. Роботи з рекультивації порушених зе-мель виконуються протягом року за виключенням зимового періоду (листопад -квітень) і розділяються на технічну і біологічну рекультивації.

До технічної рекультивації відносяться зняття і складування родючого грунт)' із закріпленням його в буртах, селективне виймання грунту при будівництві, захоронен-ня забруднених грунтів і шламових відходів, хімічна меліорація токсичних грунтів, покриття вирівняної площадки шаром родючого грунту або потенційно-родючої по-роди, орання майданчика до і після нанесення родючого шару грунту. Ділянка, яка підлягає рекультивації, після вивезення обладнання повинна бути розчищена від фун-даментів, бетонних плит, металобрухту, будівельного сміття, гравію і тари, ями і кот-ловани повинні бути засипані.

Шкідливий вплив вуглеводневих продуктів на грунт нейтралізується обробкою адсорбентами (аеросилом МАС-200, 200М, гідрофобізованим перлітом), площа обро-бки визначається візуально.

Площа території, на якій повинен бути знятий шар забрудненого грунту, визна-чається без врахування площі, зайнятої шламовими амбарами, амбарами для викидів превенторів, відвалами мінерального і кагалами родючого грунтів і складає приблизно половину загальної площі ділянки. Зрізується забруднений грунт на 15 см глибини і

складується поблизу амбару для викидів.

Біологічна рекультивація, як заключний етан загальної рекультивації земель, здійснюється з метою відновлення родючості фунту, втраченої в процесі будівництва на ділянках тимчасового відводу земель і здійснюється комплексом афотехнічних за-ходів. Метою біологічної рекультивації земель є створення родючого орного шару шляхом внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування, гіпсування, сіяння трав в залежності від агрохімічної характеристики грунту ділянки, що підлягає біоло-гічній рекультивації.

Основні заходи з біологічної рекультивації ділянки будівництва складаються з: внесення органічних добрив, внесення мінеральних добрив (азотних, фосфорних, ка-лійних), внесення хімічних меліорантів (вапно, гіпс).основної оранки, рекультивації, боронування і прокатування поля катком перед засіванням насіння, засів насіння бага-торічних трав, прокатування засіву.

Природоохоронні заходи при зборі та утилізації стічних і попутних пластових вод

Нафтогазовидобувні виробництва використовують значну кількість води для технологічних цілей, допоміжних процесів і побутових потреб.

Промислові води очищають на очисних спорудах, що включають відстійники з двоступеневим фільтром, пісколовний бункер для зневоднення осадку, резервуар для збору нафтопродуктів.

Обробка і утилізація затриманих забруднень має включати зневоднення осадку на гідроциклоні, збір його в бункери і періодичне вивезення для

використання в шля-ховому будівництві або вивезення в місця захоронення, узгоджені з місцевими орга-нами санепідемстанції.

Зловлені вуглеводневі продукти збираються в металевий контейнер і після від-стоювання заливаються в технологічну дренажну ємність.

Господарсько-побутові стоки проходять механічну очистку в септику і відво-дяться на поля підземної фільтрації для біологічної очистки.

Осад, який виникає \ септику після перегнивання, періодично видаляється пе-ресувними засобами і використовується у вигляді компостів на добриво.

Система збору попутних пластових вод (ППВ) повинна бути компактною і включати систему ємностей для збору і відстою води, систему очисних споруд, насос-ний блок з приймальними ємностями, кустову насосну станцію з системою корозійно-го захисту, нагнітальні трубопроводи і нагнітальні свердловини.

Для захисту експлуатаційної колони від корозії і забезпечення довгострокової експлуатації свердловин затрубний простір повинен бути заповнений нейтральною рідиною - нафтою або прісною водою з додатком інгібітору корозії.

Гирло кожної свердловини обладнується арматурою на відповідний тиск закачки, штуцерами для встановлення манометрів.

При ремонтах свердловину відключають від технологічної сітки засувами, які встановлюються в колодязі на віддалі 15 - 20 м. Злив рідини з арматури і напірного колектора ведеться в дренажну ємність об'ємом 5 - 10 м3, яка повинна бути обв'язана зі свердловиною трубопроводом діаметром 62 - 73 мм.

Площадка біля свердловини розміром 10 х 10 м повинна бути заасфальтована з

відбортовкою країв і аварійним зливом промитої води в дренажну ємність.

З метою захисту навколишнього середовища від забруднення при розливах ППВ через негерметичність обладнання, порушення технологічного процесу закачки, корозії окремих вузлів, несправність КПВ, виникнення аварійних ситуацій повинен вестись щоденний і періодичний контроль за технологічним процесом закачки і до-вкілля. Особливо це стосується стану питних вод.

Щоденний контроль включає реєстрацію операторами системи закачки води, її хімічного складу, тисків в трубопроводах і свердловинах, не менше одного разу в ти-ждень, необхідно перевіряти справність всього технологічного обладнання і трубо-проводів, складати відповідні акти.

Навколо пункту збору і підготовки води встановлюється границя першої сані-тарної зони радіусом 50 м. На цій території рекомендується побудувати 1 - 2 спосте-режні водяні свердловини зі всім їх обладнанням і методами контролю за питною во-дою. З цих свердловин після тригодинної відкачки, а