також з близько розташованих водоймищ (озер чи річок) один раз у місяці, а при аварійних ситуаціях у системі зака-чки, щодобово необхідно відбирати проби води і робити їх хімічний аналіз.
Охорона атмосферного повітря від забруднення
Буріння свердловин проводиться із застосуванням бурових верстатів на дизель-ному приводі, тому необхідно передбачити обладнання вихлопних труб дизелів мас-ловідділювачами.
Джерелами викидів шкідливих речовин на родовищі можуть бути:
випаровування пластових флюїдів при випробуванні та дослідженні свердло-вин, при продуванні свердловин та газопроводів;
двигуни внутрішнього згорання на котельних;
дихальні клапани конденсатних резервуарів, ємностей інгібіторних госпо-дарств;
аварійні викиди газу до атмосфери;
нещільності фланцевих з'єднань технологічного обладнання, арматури, тру-бопроводів, насосів;
очисні споруди пластових вод;
робота транспортних і цементувальних машин.
Характеристика основних шкідливих речовин, які викидаються в атмосферу нафтогазопромисловими об'єктами, наведена в таблиці 13.2. Вказаним інгредієнтам не властивий ефект сумації дії.
Таблиця 5.2 - Характеристика основних шкідливих речовин, що
викидаються в атмосферу
Найменування шкідливої речовини | Максимальні разові гранично-допустимі концентрації, мг/л | Клас небезпеки | Агрегатний стан
ГДК ш.р. в повітрі населених пунктів | ГДК ш.р. в повітрі робочих зон
Оксид азоту | 0.4 | 5.0 | 3 | газ
Діоксид азоту | 0.085 | 3.0 | 3 | газ
Оксид вуглецю | 5.0 | 20 | 3 | газ
Вуглеводні насичені
- С2 - С3 (метан,
етан, пропан);
- С4 - С6 (бутан, пен-
тан, гексан); |
50 (ОБ РВ для
метану)
200
100
60 |
300
300
300
300 |
4
4 4
4 |
газ
газ пари пари
Сажа | 0.15 | 4.0 | 3 | зважені речовини
Заходами з охорони та запобігання забруднення атмосферного повітря передба-чається:
випробування та дослідження свердловин в процесі експлуатації повинні здій-снюватися лише в промисловий колектор з повною утилізацією вуглеводнів;
зберігання паливно-мастильних матеріалів здійснювати в герметично закри-тих ємностях.
Всі роботи повинні виконуватись згідно з санітарними нормами на підприємст-вах.
Організація санітарно-захисних зон і точок спостереження за станом та якістю повітря й води
Для забезпечення санітарної безпеки на території родовища для котелень, уста-новок підготовки газу (УПГ), товарних резервуарів, об'єктів закачки ППВ, площадок свердловин необхідно передбачити санітарно-захисні зони, які б віддаляли вказані об'єкти від населених пунктів, і здійснювати систематичний контроль за станом пит-
них вод, водоймищ, повітря з метою попередження збільшення шкідливих речовин у повітрі та воді поза зоною.
Достатність цих відстаней має бути підтверджена розрахунками радіусів розсі-ювання шкідливих речовин з врахуванням рози вітрів на території родовища в проекті його облаштування.
Для відбору проб повітря чи окремих замірів приземної концентрації шкідли-вих речовин у повітрі такі точки встановлюються:
біля факельної труби (основа, на віддалі 15 м. 100 м);
на групових замірних установках і в резервуарних парках;
на гирлі видобувних свердловин;
на відведеній території бурової;
на пунктах відстою води;
у місцях розміщення інгібіторного господарства;
на установках підготовки газу;
на межі санітарно-захисних зон;
на околиці близько розташованих селищ, яка примикає до території родовища в напрямі середньорічної рози вітрів.
Відбір проб води необхідно проводити в таких точках:
в місцях попадання стічних вод після їх очистки у водоймища;
у водоймищах чи джерелах в межах
в колодязях побутово-господарського призначення і водоймищах близько роз-ташованих селищ;
у водовідстійниках на діючих бурових;
періодично на нагнітальних трубопроводах ППВ і контрольних точках біля нагнітальних свердловин:
в аварійних ситуаціях необхідно встановити додаткові тимчасові точки відбо-ру проб води в радіусі 50 м від місця аварії з метою вияснення ступеня забруднення Навколишньої території і розробки дійових заходів для ліквідації цього явища.
Контроль за станом і охороною навколишнього середовища
Контроль за охороною навколишнього природного середовища на території ро-довища і у прилеглих населених пунктах повинен здійснювати спеціальний підрозділ
підприємства на підставі нормативно-технічної документації, розробленої підприємс-твом і узгодженої з Міністерством охорони навколишнього природного середовища країни. Вказаний підрозділ забезпечує:
початковий облік видів і кількості забруднюючих шкідливих речовин, які ви-їдаються в атмосферу і виливаються на ландшафт, в порядок і строки, які встанов-лені Міністерством екології і природних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я;
визначення номенклатури і кількості забруднюючих шкідливих речовин, які викидаються, за допомогою прямих вимірювань;
звітність про шкідливість впливу викидів на атмосферне повітря
передача органам Мінекологїї і природних ресурсів та Міністерства охорони здоров'я термінової інформації про підвищення встановлених нормативів дії на атмо-сферу і ландшафт.
На підприємстві повинна бути складена програма робіт щодо контролю викидів шкідливих речовин в довкілля, яка передбачає:
перелік об'єктів, які підлягають контролю;
загальну кількість вимірів на кожному об'єкті і види контролю з показом то-чок відбору, методи замірів, а також загальну кількість об'єктів, які контролюються тільки розрахунковими методами;
заходи щодо обладнання точок для проведення замірів;
затверджений перелік осіб промислу, які відповідають за проведення замірів, порядок обліку отриманих результатів, їх обробку, вказівки для порівняння викидів, отриманих розрахунковими методами з даними прямих вимірів.
Контроль за станом атмосфери на промислі здійснюється двома напрямками:
контроль величини викидів безпосередньо на джерелах забруднення;
контроль за дотриманням норм допустимих викидів, встановлених для проми-ну в цілому і в прилеглих населених пунктах.
Усі джерела підприємств нафтової та газової промисловості згідно з норматив-но-технічною документацією розподіляються на 2 категорії: перша - це факели газу, ГРС, інгібіторне господарство, установка підігріву теплоносія; друга - усі інші джере-ла.
Планові виміри на об'єктах І категорії здійснюються не менше 2-х разів у мі-сяць. У повітрі обов'язково визначається вміст таких інгредієнтів: вуглеводнів, сажі, оксидів азоту, амінів аліфатичних, метанолу, етилмеркаптану, окису вуглецю.
Джерела II категорії повинні контролюватися не менше одного разу на рік.
Необхідну кількість планових замірів не об'єктах і методи контролю адмініст-рація промислу визначає, виходячи з потужностей джерел, стабільності викидів.
Крім вказаного, в обов'язки призначеного підрозділу для контролю за станом навколишнього середовища повинен входити постійний контроль за технічним ста-ном експлуатаційних нафтогазопромислових споруд, як об'єктів, що являють собою потенційну екологічну небезпеку у випадку аварії,