за формулою:
де, Рпл - пластовий тиск, Па
n- коефіцієнт безпеки
k - процент перевищення гідростатичного тиску стовпа рідини над
пластовим, k = 20%
Н - відстань від гирла свердловини до продуктивного пласта
Для отримання піни у рідину глушіння додаємо неоганово поверхнево активну речовину превоцел. В якості рідини глушіння використовуємо рідину з густиною більше 271 кг/м3. глушіння свердловини проводимо закачкою піни в НКТ. Освоєння свердловини будемо проводити насосним агрегатом 4АН - 700 за допомогою струменевого апарата ПОС.
Струменевий агрегат спускають у свердловину на НКТ разом з напером, обпресовуючим сідлом, циркуляційними клапаном та фільтром хвостовиком.
Напер встановлюють над пластом та фільтром хвостовиком. Циркуляційний клапан розміщують вище місця встановлення струменевого апарата на одну трубу колони НКТ, а обпресовуюче сідло - над циркуляційним клапаном. За допомогою насосного агрегата 4АН - 700 до струменевого апарата надходить вода. Витікаючи з великою швидкісю (200 - 280 м/с) із насадки інжектора, струмінь робочої рідини частково розширюється, тому там створюється зона зниженого тиску, куди в камеру інжекції вкачується рідина з підкаперної. В камері змішування струменевого апарата відбувається енергообмін між струменем робочої та інжекторної рідини, тут же вирівнюються профілі швидкостей по перерізу камери змішування. Змішаний струмінь потрапляє у дифузор, а звідти рухається до гирла свердловини по затрубному просторі. Таким чином в підпанерній зоні створюється тиск менший гідростатичного. Свердловина починає фонтанувати.
3.6 Технологія і техніка запроектованого способу дії
на при вибійну зону пласта
При проведенні ГРП необхідно:
оцінити глибину свердловини,
товщину пласта, проникність, температуру і тиск в пласті;
оцінити допустимі швидкості закачки рідини по фонтанним трубам з врахуванням втрат на тертя, допустимий гирловий тиск;
установити в‘язкість рідини розриву;
вибрати розмір фракції піску ;
розрахувати можливі розміри тріщини;
вибрати заключний режим закачки рідини для продавлювання піску.
В свердловину опускають НКТ на 1-2 м нижче перфорованих отворів .Для розмежування фільтрової зони стволу від його верхньої частини приміняють пакери.З метою розвантаження НКТ від дії стискуючих зусиль, приміняють гідравлічні якорі, які установлюються над пакером.
Закачка в свердловину робочих рідин гідророзриву здійснюється насосними агрегатами (типу 2АН-500 або 4АН-700). Для подачі піску рідину – пісконосій приміняють піскозмішувальний агрегат типу ПА.
Процес ГРП розділяється на три етапи :
- утворення нових тріщин або розширення існуючих;
подача піску або другого розклинюючого матеріалу в НКТ;
закріплення утворених тріщин.
Для здійснення цих операцій використовують рідину розриву, рідину – пісконосій і продавочну рідину.
Звично в якості рідини розриву і рідини-пісконосія застосовують одну і ту рідину. Для спрощення термінології ці рідини називають рідинами розриву.
Порядок робіт при ГРП слідуючий:
1) В підготовленій і обладнаній свердловині проводять гідропіскоструйну перфорацію (якщо це передбачено планом робіт); вивільняють пакер, вимивають шариковий клапан гідропіскоструйної насадки, проводять повторну посадку пакера.
2) В труби закачують нафту (при обробці нафтової свердловини ) або воду (при обробці нагнітальної свердловини) і створюють максимально можливий тиск. При відсутності переливу рідини через затрубний простір роблять висновок про герметичність пакера.
3)При масимальному числі підключених насосних агрегатів в свердловину закачують рідину розриву і розривають пласт. Про розрив пласта судять по різкому збільшенні приємистості свердловини. Відсутність різкого спаду тиску в насосах показує на високу проникність пласта, або на існування в пласті природних тріщин, ширина яких поступово збільшується по мірі збільшення тиску. Різкий спад тиску при розриві пласта, супроводжується одночасним збільшенням приємистості свердловини відбувається при обробці пластів з малою проникністю при відсутності в пласті природної тріщинуватості.
4) Закачують в пласт пісок з рідиною. Послідня порція піску в кількості 100-150 кг повинна вміщувати радіоактивні речовини, щоб в подальшому можна було при допомозі гамма-каратажу, провірити зони поглинаня піску.
5) Прокачують в свердловину продавочну рідину при максимальних тисках, забеспечуючи розкриття тріщин і введення в них піску. Для цього до свердловини повинно бути підключено найбільша кількість насосних агрегатів, щоб створити максимальні швидкості прокачки.
Кількість продавочної рідини повинно бути рівно ємкості колони НКТ. При прокачці лишньої кількості продавочної рідини вона може відтіснити пісок в глибину пласта; це приведе до того, що після зняття тиску тріщина в безпосередній близькості до свердловини знову зімкнеться і ефект від ГРП буде зведений до нуля.
6) Знімають тиск в свердловині і витягують остаток піску із вибою шляхом звичайної промивки свердловини.
На цьому операції по ГРП закінчуються.
На практиці гідророзриву для заповнення тріщин застосовуються кварцеві піски з велечиною зерен від 0,4 до 1,2 мм. Кількість піску закачки в одну тріщину зкладає 4-6 т.Масова доля його рідині-пісконосії залежить від його утримуючої можливості і технічної можливості насосного обладнання і може змінюватися від 100 до 200 г на 1 л рідини.
Таблиця 3.1 – Порядок проведення робіт при здійсненні ГРП.
№ | Об’єм роботи : | Відповідальний
за виконання | Час проведення
1. | Опресувати ліфт НКТ P = 40 атм . Заглушити свердловину пластовою водою питомої ваги 1.1 г/см^2 . V = 23 м^3. Мати запас пластової води V = 10 м^3 . | майстер |
1 година
2. | Встановити підйомник і обладнання . | майстер | 3-4 години
3. | Підняти НКТ. | бурильник | 19 годин
4. | Спустити “перо” на НКТ 2 1/2” марки “Д”+ ”Н-80” і промити свердловину до глибини 1700м. до чистої води . Підняти “перо” на НКТ . | бурильник |
35 годин
5. | Провести термометрію по стовбуру свердловини . | геолог | 4 год
6. | Спустити шаблон діаметром 118 мм. Довжиною 2.5 м. на НКТ 21/2” до глибини 1645 м. Підняти