- періодичні зупинки свердловини для поглинання пластом рідини, яка накопичується на вибої;

- проведення внутріньосвердловинної сепарації води від газу з наступним перетоком її під дією гідростатичного тиску або закачуванням з допомогою насосних агрегатів у розміщенні нижче по розрізу водопоглинаючі пласти, без додатку ПАР або з додатковим введенням в воду ПАР для збільшення швидкості фільтрації її в пласт.

До третьої групи належать методи звільнення стовбуру свердловини від рідини шляхом підйому її на поверхню.

При ізоляції в газових свердловинах обводнених пропластків виключається можливість регулювання просування в поклад пластової води і видобутку защемленого газу з обводнених зон. В умовах тонкошаруватості будови пластів, якою характеризуються дашавські відклади, ізоляційні роботи можуть призвести до від'єднання газонасиченої товщини продуктивного розрізу. Обводнені пропластки в ряді випадків є також основними каналами надходження газу в свердловину. Тому їх ізоляція призводить до істотного зменшення дебітів газу. Через ці причини проводити ізоляційні роботи в свердловинах родовища не рекомендується.

Застосування методів другої групи з перепуском води можливе при наявності в розрізі родовища виснажених покладів або водопоглинаючих горизонтів, в які можна було утилізувати пластову воду. Пинянське газове родовище немає в розрізі подібних горизонтів, тому методи другоої групи не підходять для вирішення проблем з обводненням.

Відомі методи експлуатації обводнених газових свердловин поділяються на газ гідродинамічні, фізико-хімічні, механізовані.

Газогідродинамічні методи основані на використанні природної енергії пластового газу для виносу рідини з свердловини шляхом підтримання необхідних швидкостей руху газу на вході в ліфтові труби. (за рахунок зменшення тиску гирлі або діаметра ліфтових труб чи збільшення витрат газу) і зниження витрат тиску в стовбурі свердловини (за рахунок створення в ліфтових трубах однорідної структури газорідинного потоку).

До них належать:

- вибір раціональної конструкції ліфтових труб (діаметра і глибини спуску);

- застосування комбінованої (ступінчастої) колони ліфтових труб різного діаметру;

- зниження тиску на гирлі свердловини за рахунок введення в експлуатацію компресорної станції (КС) або застосування ежекторних пристроїв;

- періодичні продувки свердловин у викидну лінію за допомогою автоматичних пристроїв типу „Вибій” та інших призначених для повного чи часткового припинення відбору газу з метою нагромадження енергії для підйому з вибою на поверхню. Основним елементом комплексу є запірний клапан, який монтується на викидній лінії свердловини і відкривається чи закривається по команді блоку керування при досягненні заданої різниці тисків у затрубному просторі та викидній лінії після клапана;

- періодичні продувки свердловин в газопровід низького тиску чи атмосферу в факельну лінію з допомогою змонтованих на гирлі чи на вибої автоматичних пристроїв;

- обладнання свердловин, які працюють з дебітами газу, більшими від мінімально необхідного автоматичними системами типу „Ластівка” для безперервного виносу рідини по ліфтових трубах;

- застосування сифонних трубок умовним діаметром 25 мм або 32 і 44 мм, які спускаються в колону ліфтових труб для періодичного чи безперевного виносу рідини;

- обладнання колони фонтанних труб вибійними ліфтовими диспергаторами для створення високодисперсного газорідинного потоку шляхом механічного і акустичного диспергування рідини.

Фізико-хімічні методи основані на штучному продовженні періоду природного фонтанування свердловини за рахунок дії на газорідинний потік в ліфтових трубах фізичними полями, температурного впливу подачі з поверхні спінюючих пар і різних хімреагентів, які взаємодіють між собою і пластовою водою.

Механізовані методи експлуатації обводнених свердловин основані на використанні для виносу рідини додаткової енергії, яка вводиться з поверхні (енергії стисненого газу при газліфтному способі, потенційної і кінематичної енергії при насосних способах) або обладнанні колони ліфтових труб спеціальними пристроями, які приводяться в дію тільки за рахунок дії пластової енергії (пневмоагрегати, плунжери). Останні слід розглядати як перехідні до механізованих методів. Дана група включає такі способи експлуатації обводнених свердловин:

- періодичним і безперевним газліфтом;

- плунжерним ліфтом;

- зануреними свердловинними насосами;

- пневмопоршневими агрегатами з використанням енергії пластового газу;

- пристроями, які працюють за принципом свабу.

Найчастіше на практиці використовують:

1. Підйом рідини за допомогою плунжерного ліфта.

Установки плунжерного ліфта можуть бути безперервної дії. Призначені вони для свердловин, які експлуатуються по колоні НКТ, або сумісно по фонтанній колоні і затрубному просторі. Установки можуть використовуватися на свердловинах з однорозмірною або комбінованою колоною труб, незалежно від глибини їх спуску. В установках безперевної дії плунжер весь час знаходиться в русі вверх-вниз по фонтанній колоні, а періодичної дії - на протязі деякого часу затримується на вибої або на гирлі свердловини. Установка плунжерного ліфта складається з наземного обладнання і плунжера. Плунжер основний робочий елемент. В залежності від дебіту свердловини по газу і припливу рідини до вибою використовуються: самоущільнюючий плунжер, плунжер типу „літаючий клапан” і комбінований плунжер, призначений для свердловини з різномірною колоною ліфтових труб.

Принцип дії плунжерного ліфта наступний. В фонтанну колону безперервно поступає газ і над трубним обмежувачем накопичується рідина. Елементи плунжера (втулка і шарік) падають у висхідному потоці газу. Шарік припиняє своє падіння на трубному обмежувачі, який знаходиться під рівнем рідини. Втулка, що падає за шаріком доходить до трубного обмежувача і сідає на шарік. З цього моменту починається рух плунжера вверх при підйомі шарік перекриває нижній отвор втулки. Стовп рідини, який знаходиться над плунжером, витісняється газом, що піднімається по трубі. При досягненні стовпом рідини перфорованого патрубка на гирлі вона викидається через викидну лінію в сепаратор. Верхнім амортизатором шарік відштовхується від втулки і падає у висхідному потоці газу. Втулка падає за шаріком і процес повторюється. Для переводу свердловини в роботу з плунжерним ліфтом внизу колони НКТ встановлюють стаціонарні або