В якості центральної і буферної засувок використовуються спеціальні арматурні засувки. Застосвування звичайних арматурних засувок не допустиме, тому що шарік плунжера може застрягати в клиновій порожнині, порушити роботу установки плунжерного ліфта і недопустити закриття засувки.

Трійник із стандартного корпусу, в який встановлений перфорований патрубок, діаметр якого всередині рівний діаметру ліфтової колони. Лубрикатор з камерою призначений для відводу продукції з свердловини в викидну лінію, а в ньому розміщається верхній амортизатор.

2) Підйом рідини за допомогою насосних агрегатів:

а) штангова свердловинно-насосна установка (ШСНУ).

Суть цього способу експлуатації полягає в тому що в свердловині розміщують плунжерний (поршневий) насос, який приводиться в дію поршневим приводом за допомогою колони штанг. Для експлуатації на свердловині встановлюють ШСНУ. Обладнання гирла включає верстат-качалку (ВК), гирловий сальник, НКТ, насосні штанги (ШН) і різні захисні пристрої, що покращують роботу установки в ускладених умовах.

б) установка електровідцентрового насосу.

Установка електровідцентрового насосу (УЕВН) включає занурений агрегат (насос, газосепаратор і електродвигун з гідрозахистом), обладнанням гирла НКТ і електрообладнання (кабель, комплектну трансформуючу станцію).

3. Підйом рідини із свердловини за допомогою ПАР.

Суть методу полягає в тому, що при закачці піноутворюючих ПАР в свердловину, розчиненні їх в пластовій рідині і проходження газу через стовп утвореного розчину утворюється піна, яка складається із пухирців газу, розділених плівками рідини. Оскільки густина піни значно менша за густину пластової рідини, вона піднімається газовим потоком на поверхню при значно менших дебітах і числа Фруда. Піноутворення забезпечується різним зниженням поверхневого натягу води в її розчині з ПАР.

Для спінення суміші пластової рідини з газовим конденсатом метанового і метан-нафтенового типу рекомендуються різні типи концентрації піноутворювача.

Для руйнування емульсії рекомендується деемульгатор типу АНП-2 або дислован-4411 в кількості 0,5-1 % від мас. від руйнуючої емульсії з перемішуванням і можливим підігрівом емульсії.

Перед тим, як встановити оптимальний спосіб боротьби з вибійною рідиною необхідно визначити чи дійсно вона накопичується на вибої і не виноситься газовим потоком на поверхню.

Із вище приведених розрахунків видно, що вода не виноситься із свердловини № 54..Необхідно вжити заходів для винесення води з вибою свердловини. На свердловинах Панянського газового родовища присутні джерела високонапірного газу тому доцільно буде застосовувати механізовані методи

4.3 Технологічні і технічні розрахунки параметрів запроектованого способу.

Для впровадження запроектованого способу в якості високонапірної свердловини припускається використати свердловину 57 горизонту НД-5.

Параметри роботи високонапірної свердловини 57:

Подача газу Qр = 139 тис.м /добу

Тиск Рр = 14,7 МПа

Температура Тр = 332 К

Густина газу рр = 0,737 кг/ м

Тиск магістралі Рм = 0,49 МПа

Параметри роботи низьконапірної свердловини 54:

Подача газу Qн = 8,9 тис.м3/добу

Тиск Рн =4,34 МПа

Температура Тн =291 К

Густина газу рн = 0,737 кг/ м3

На гирлі низьконапірної свердловини 54 встановлюється ежекторний пристрій. Всі розрахунки ежекторного пристрою наведені у програмі, яка знаходиться нижче.

4.4. Технологія і техніка запроектованого способу боротьби з

ускладненнями в роботі газових свердловин.

Технологічна карта.

Організація і послідовність виконання запроектованих робіт.

1) Проводимо встановлення ежекторного пристрою на гирлі свердловини У-160.

2) Під'єднуємо до ежектора лінії високонапірної і низьконапірної сторін.

3) Продуваємо свердловину У-160 через факельний пристрій. Завдяки цьому ми досягаємо звільнення вибою свердловини від рідини. Для запобігання накопичення води на вибої ежектор має підтримувати дебіт 11,2 тис.м3/добу, який є більшим мінімально необхідного і забезпечить винос рідини. Таке значення дебіту досягнуто після продувки свердловини.

4) Закриваємо засувку на затрубному просторі, через який проводилась продувка і запускаємо свердловину в роботу

Рисунок 4.1. - Схема роботи ежекторного пристрою, розміщеного на гирлі свердловини 54.

4.5. Розрахунок прогнозної технологічної ефективності запроектованого способу боротьби з ускладненнями в процесі роботи газових свердловин.

В результаті впровадження запроектованого способу (застосування на гирлі свердловини 54 ежекторного пристрою) за даними практики дебіт низьконапірної свердловини зростає у 5-10 разів, приймемо, що дебіт зріс у 8 разів з 8,9 тис.м3/добу до 71,2 тис.м3/добу.

Для впровадження запроектованого способу непотрібні значні капітальні витрати через те, що ми використовуємо вже існуючі свердловини і шлейфи. Завдяки цьому ми досягнемо значного скорочення терміну розробки.

5 Охорона праці, надр та довкілля при видобуванні газу і вуглеводневого конденсату на родовищі.

5.1 Техніка безпеки при експлуатації свердловин, охорона довкілля

При бурінні свердловин забруднення навколишнього середовища пов'язане з монтажем і демонтажем бурової установки, яке супроводжується механічними по-шкодженням і забрудненням ґрунту.

При бурінні свердловини види забруднення можна розділити на експлуатаційні, технологічні, аварійні.

Експлуатаційні види - відпрацьована вода для миття обладнання, підлоги, віб-росит, охолодження штоків насосів.

Технологічні види - переливи бурового розчину, очищення жолобів, ємностей, розливи цементного розчину під час цементажу.

Аварійні - газопрояви. прориви трубопроводів, неполадки в арматурі.

Основні місця забруднення: майданчик під підлогою бурової вежі, агрегати і насосне приміщення, дільниця приготування бурового розчину, хімреагенти для при-готування бурового розчину, ємності для хімреагентів, води.

Джерелами забруднення довкілля є відпрацьований буровий і тампонажний розчини, вибурена порода, стічні бурові води, паливно-мастильні матеріали, госпо-дарсько-побудові стічні води і відходи.

Бурові відходи містять у собі хімреагенти II, III. IV класу небезпечності. Попа-дання їх у водоймище, грунт, грунтові води у великих кількостях є екологічно небез-печним явищем.

Бурові стічні води забруднені глиною, маслами, вибуреною водою, хімреаген-тами, при одноразовому попаданні на ландшафт негативних наслідків довготривалого характеру не викликають. Екологічна небезпека виникає при періодично повторюва-них процесах.

На грунт