оХОРОНА НАвколишнього середовища ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СВЕРДЛОВИН
Нафтогазовидобувну промисловість, а також підприємства геологорозвідувальної галузі варто розглядати як джерела комплексного і концентрованого впливу на навколишнє середовище. Цей вплив зумовлений токсичністю природних вуглеводнів і супутніх ресурсів, різноманітністю хімічних речовин, що використовуються у технологічних процесах, а також специфікою видобування, підготовки, транспортування, збереження, переробки і використання нафти і газу.
При експлуатації свердловин для ґрунтів і рослинності найнебезпечніші є газ і нафтопродукти, що потрапляють на землю в результаті аварій і втрат під час збирання і транспортування, а також в промислові стічні воді.
Експлуатація технологічних установок та агрегатів підприємств нафтогазового комплексу супроводжується неминучими викидами шкідливих речовин в атмосферу. Одним з основних показників ступеня забруднення атмосфери є об'єми викиду забруднюючих речовин з окремого або декількох джерел.
Забруднення атмосфери шкідливими викидами підприємств нафтогазового комплексу зумовлено складом сировини і характером технологічних процесів.
Основними видами сировини та головною продукцією нафтогазового комплексу є нафта і природний газ.
Супутня продукція - це конденсат, нафта (для газоконденсатних і газонафтових родовищ), рідке вуглеводневе паливо, сірка, меркаптани, гелій, йод, бром. Побічною продукцією галузі є товари широкого вжитку і виробничо-технічного призначення.
Склад сировини, що видобувається, технологія видобування і підготовка до транспортування, технологія вилучення і переробки супутньої продукції зумовлюють характер, кількість і склад викидів в атмосферу.
Джерела забруднення атмосферного повітря підрозділяються на джерела виділення і викиду забруднюючої речовини. Джерело виділення забруднюючих речовин – об’єкт (технологічні установки, агрегати, машини або технологічні процеси), в якому виникає і виділяється забруднююча речовина, але не потрапляє на цій стадії в атмосферу. Джерело викиду - об’єкт (пристрої, механізми, установки), від якого забруднююча речовина потрапляє в атмосферу.
До технологічних об’єктів, здатних виділяти забруднюючі речовини в атмосферу, належать: бурові установки, свердловини, нафтові та газові промисли; установки збирання і підготовки нафти, газу і конденсату; нафто- і газопереробні заводи; компресорні станції; лінійна частина нафто- і газопроводів; газорозподільні станції; енергетичні установки (електростанції, котельні, мотори і т. д.).
Всі об’єкти в нафтогазовій галузі за відповідних умов в тій або інший степені забруднюють навколишнє середовище небезпечними забруднюючими речовинами. Крім природних вуглеводнів, їхніх супутників, продуктів переробки, у складі забруднювачів присутні численні реагенти, каталізатори, інгібітори, луги, кислоти, речовини, що утворюються при спалюванні, хімічному перетворенні тощо. Основними забруднювачами атмосферного повітря від підприємств нафтогазової галузі є:
компоненти нафти і природного газу, вуглеводні, сірководень,
діоксид вуглецю, меркаптани, сіркоокис вуглецю, що виділяються
в повітряний басейн при витоках через нещільності при видобуванні,
переробці і транспортуванні нафти і газу;
оксиди вуглецю, азоту, сірки, пара води, що утворюються при
експлуатації устаткування;
- токсичні хімреагенти, що використовуються при бурінні видобуванні, транспортуванні і на різних стадіях підготовки нафти і газу (бурові шлами, глинисті розчини, метанол, діетиленгліколь та ін.).
За класом небезпеки (санітарним класом) високонебезпечними (санітарний клас 2) отруйними компонентами природного газу є меркаптани, одорант, оксиди азоту і сірководень. Помірно небезпечні - метанол, діоксид сірки (санітарний клас 3); малонебезпечні (санітарний клас 4) - оксиди вуглецю, сірчаний пил, кінцеві вуглеводні. До класу 1 (надзвичайно небезпечні) належать бенз-а-пірен, хлор, тетраетилсвинець, ртуть та інші отруйні речовини.
За характером отруйної дії на людину промислові речовини розділені на групи:
нервові: важкі вуглеводні, сірководень, метанол, меркаптани,
тетраетилсвинець;
- подразнюючі: оксиди азоту, оксид сірки, хлор, аміак;
кров'яні: оксид вуглецю (утворює стійкий карбоксигемоглобін,
що спричиняє кисневе голодування органів);
задушливі: метан, пропан (небезпечні при максимальних
залпових витоках вуглеводнів); азот, інертні гази (зменшують
вміст і парціальний тиск кисню в повітрі); людина гине при вмісті в
атмосфері 16 % кисню і парціальному тиску 118 мм.рт.ст. від кисневої
недостатності.
Основними заходами щодо зниження забруднення атмосферного повітря підприємствами нафтогазового комплексу є планувальні, технологічні і спеціальні. Технологічні заходи включають:
створення більш прогресивних технологій щодо зменшення забруднень зовнішнього середовища;
заміна шкідливих речовин у виробництві нешкідливими або менш шкідливими;
- перепрофілювання або ліквідація виробництва;
- очищення сировини від шкідливих домішок;
- заміна періодичних процесів безперервними і т. д.
Спеціальні заходи, спрямовані на поліпшення умов розсіювання викидів, полягають у зміні геометричних характеристик джерел викидів (головним чином висот). Забезпечення необхідних показників якості атмосферного повітря досягається завдяки конкретній комбінації технологічних, планувальних і спеціальних заходів диференційовано для кожного виду виробництва або енергетичного устаткування.
Хоча об’єкти нафтогазового комплексу не є потужними джерелами забруднення водного середовища, проте вони прямо або опосередковано можуть впливати на поверхневі і підземні води. Різні хімічні забруднювачі за умови однієї і тієї самої концентрації діють на них по-різному.
Виходячи з вище наведеного основні втрати газу відбуваються в трубопроводах, на вузлах обліку газу, при розгазуванні нафти та випаровуванні в товарних та технологічних резервуарах НГВУ.
Забруднення атмосфери є суттєвою екологічною проблемою процесів нафтогазовидобутку. У зв’язку з різким зростанням різносторонньої, широкомасштабної господарської діяльності людини в навколишньому середовищі ця проблема набула надзвичайно актуального значення. Зміни, що відбуваються нині в довкіллі під впливом техногенезу породжують численні ефекти, які взаємодіючи між собою, набувають нових властивостей, які важко зрозуміти, дослідити, а ще складніше їх передбачити.
Найбільш активною формою захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу викидів промислових підприємств є повний перехід до безвідходних та маловідходних технологій і виробництв.
Згідно природоохоронної законодавчо-нормативної бази України кожне підприємство повинно мати пакет документів щодо впливу його діяльності на навколишнє середовище. Стосовно забруднення атмосфери це проекти нормативів ГДВ, технічні звіти інвентаризації видів та обсягів забруднюючих речовин, щорічний контроль за дотриманням нормативів викидів тощо. Підприємствам не вигідно перевищувати встановлені норми викидів шкідливих речовин