Визначення фізичних властивостей та інтегральних показників хімічного складу вод.

1.1. Температура.

Вимірювання температури води при відборі проби є невід’ємною частиною гідрохімічного аналізу, тому що розчинність речовин, особлива газів, залежить від температури. Температуру води вимірюють каліброваним ртутним термометром зі шкалою поділок 0,1-0,50С. Коли за умов відбору проби можна безпосередньо вимірювати її температуру, уникаючи прямого сонячного світла. Отже, при вимірюванні температури проба води не повинна взаємодіяти з будь-яким джерелом тепла та зі світлом.

Температуру відмічають після встановлення ртутного стовпчика на постійному рівні при зануренні у воду термометра. Але, якщо температура води і навколишнього середовища значно відрізняється одна від одної, то не очікують встановлення стовпчика ртуті на постійному рівні, а проводять замір температури так: коли температура води вища від температури навколишнього середовища, то записують найвищий показник вимірів або відмічають найменше значення термометра у випадку, якщо температура води нижча за температуру навколишнього середовища.

При вимірюванні температури води у водоймищі на різних глибинах використовують спеціальні термометри. Температуру вказують в градусах Цельсія з округленням до 0,1 або 0,50 залежно від типу термометра. Знак ставиться тільки тоді, коли температура нижча від нуля.

1.2. Густина.

Густина води залежить від концентрації розчинних в ній речовин та зависей, а також від температури. Для порівняння даних величину густини відносять до певної температури, зокрема, для природних вод вона становить 200С.

Визначити густину води можна при змішуванні вод з різними концентраціями розчинених речовин. Зміна густини впливає на розвиток гідро біонтів або на протікання у водному середовищі різноманітних фізико-хімічних процесів.

Густину визначають гравіметричним методом за допомогою пікнометра і виражають у г/см3 при температурі 20,0±0,50С.

Методика визначення. Для визначення беруть висушений пікнометр, зважують його і наповнюють пробою води, доводячи її температуру у термостаті до 200С. Пікнометр заповнюють так, щоб у ньому не залишилося бульбашок повітря. Поверхню його витирають. Температура води у пікнометрі не повинна змінюватися. Потім пікнометр з пробою води зважують.

Густину обчислюють за формулою:

с =

де m1 – маса пікнометра з пробою води, г;

m2 – маса висушеного пікнометра, г;

V - об’єм пікнометра, см3.

1.3. Прозорість.

Прозорість води залежить від її кольору та каламутності. Мірою прозорості є висота водяного стовпа, крізь який можна ще спостерігати зафарбовану у білий колір дощечку певного розміру або прочитати друкарський шрифт визначеного типу.

Вимірювання прозорості за допомогою дощечки виконується в поверхневих водах на місці відбору проби, а за допомогою шрифту—під час дослідження поверхневих вод в лабораторних умовах. Результати виражають у сантиметрах, відзначаючи при цьому спосіб вимірювання.

Вимірювання за стандартною дощечкою. Цей метод полягає у встановлені глибини, при якій занурена біла дощечка перестає бути видимою. Вимірювання необхідно проводити при відсутності прямого сонячного світла.

Методика визначення. При розсіяному денному світлі дощечку занурюють у воду і визначають глибину у сантиметрах, при якій вона перестає бути видимою. Вимірювання проводять декілька разів і розраховують середнє значення.

Вимірювання за допомогою шрифту. Визначають висоту водяного стовпа, крізь який друкарський шрифт починає погано розрізнятися.

Методика визначення. Скляний прозорий циліндр, під дно якого підкладають добре освітлений шрифт, заповнюють пробою води до такої висоти, щоб літери, які проглядаються зверху, почали погано розпізнаватися. Пробу розглядають при розсіяному денному освітлені. Визначення повторюють декілька разів і розраховують середнє значення висоти водяного стовпа в сантиметрах.