Інтерв’ю з жителями мікрорайону м. Дрогобич Млинки: “Вода з нафти ї сліз матерів”.

(У мікрорайоні Дрогобича Млинки

люди багато років п’ють “нафтову воду”.)

Перевищення граничних допустимих

концентрацій вмісту нафтопродуктів

та інших шкідливих речовин виявили

співробітники санепідемстанції

Дрогобича та санітарної лабораторії ВАТ“НПК Галичина” у питній воді

з криниць у мікрорайоні Дрогобича Млинки. Нарешті влада визнала, що існує загроза здоров’ю та життю

людей.

ЗАГРОЗА ця існує вже протягом 15 років. Це визнає і міністерство з надзвичайних ситуацій. Зокрема МНС оприлюднило інформацію, що внаслідок діяльності промислових нафтопереробних підприємств міст Дрогобича (ВАТ”НПК Галичина”), Борислава, Калуша Івано-Франківської області (ЗАТ “Лукор”), Дрогобицького нафтопровідного управління філії магістральних нафтопроводів “Дружба” ВАТ “УкрТрансНафта”, продуктопроводи яких пролягають безпосередньо територією не каналізованого мікрорайону Млинки або по сусідству з ним, в процесі накопичення у ґрунтах вказаного вище мікрорайону залишків нафтопродуктів трапилося забруднення його території та питної води .

Але коли йде мова про грошові компенсації за втрачене здоров’я, у державних інституцій спостерігається амнезія. Після заяви МНС у Дрогобицькій міськраді прийняли рішення про доведення млинків чанам питної води. У перспективі – будівництво водопроводу. І все. Однозначної оцінки, якою насправді є вода у Млинках від них не залежить, оскільки вони здійснюють усі необхідні роботи для збереження довкілля. Поки різні служби встановлюють, що ж трапилося з водою у млинках, дрогобичани цього мікрорайону очікують на водовозки. Очікують вони їх вже 15 років. Адже проблема з водою в Дрогобичі тягнеться ще з радянських часів. Перше звернення громади мікрорайону з цього питання документально зафіксовано ще 24 квітня 1991 року. Уявіть собі: весь цей час мешканці млинків п’ють “нафтову воду”. Як прокоментував 21 – річний мешканець мікрорайону Іван Деревацький , присмак нафти у воді він відчував все своє життя. Правда, свій хронічний гастрит він також списує на цей “присмак”.

Проте цього літа терпець місцевих жителів вичерпався. Мешканці мікрорайону Млинки під час зустрічі з керівником відділу з питань надзвичайних ситуацій Дрогобицької міськради Петром Сидором виявили бажання створити вуличний комітет і обрати його голову, який би відстоював інтереси громади. Люди вже не вірять владі і вирішили самі відстоювати свої інтереси. Останнім часом лабораторні дослідження відбуваються лише за рахунок самих мешканці мікрорайону Млинки – щоб не нагнітати ситуацію, міська влада таких досліджень просто не проводить.

Як повідомив пан Сидор, мешканці мікрорайону Малинівки мають намір подати до суду , аби відстояти своє право на цивілізоване життя і здоров’я. Адже і міська влада, і обласна, і центральна просто заплющують очі на проблему Млинків.

А судитися є за що. У сім’ях, які останні 15 років постійно проживають в мікрорайоні , дуже часто діти народжуються з фізичними або розумовими дефектами . Практична всі дорослі мають ті чи інші проблеми з кишково – шлунковим трактом . У Млинках чи не в кожній сім’ї проживає інвалід, цей мікрорайон вже почали називати “кварталом інвалідів”.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що населення цього району Дрогобича поступово втрачає своє здоров’я , намагаючись довести владі, що воно живе у зоні справжнього екологічного лиха. Тому млинків чани самотужки намагаються боротися з лихом. Але традиційно стає на заваді відсутність коштів. Щоб врятувати ситуацію, треба зробити великі витрати на організацію автономного водогону, щоб у нього не потрапляла нафта , на влаштування каналізаційної системи., рекультивацію ґрунтів тощо. Але втраченого здоров’я, народження дітей – інвалідів самі гроші не компенсують. А вирішення проблеми не можна відкладати на післязавтра, бо вона розростається, як снігова куля.

Схоже , не лише млинків чани залишилися на одинці зі своїм лихом. У західному регіоні це Яворів, Стебник, село Грибовичі, де Львів складує своє сміття. Про таке екологічне неблагополуччя сьогодні волають і мешканці Придніпров’я, Донбасу, степового Кіровограда, інших регіонів держави. І цей “зведений” голос уже почули політики, громадські діячі. Тому усе гучніше лунають пропозиції про законодавче визначення зон екологічного лиха та, для початку, введення для їх мешканців 25 – відсоткового екологічного коефіцієнта, тобто, доплат до зарплат, пенсій, усіх соціальних доплат.

Є надія, що ці пропозиції будуть почуті. Бо ж відомо, що голос народу – голос Божий.