Ґрунт, що залишився після мехрозробки в місцях пересічення повинен дороблятися вручну. Забороняється використовувати для розробки вручну ломи, кирки, пневматичні молотки та інші ударні інструменти. Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.

При виконанні робіт в заболоченій місцевості риття слід починати з понижених місць для спуску води із траншеї.

Після проведення ізоляційних робіт та перевірки якості ізоляції нафтопровід присипати м`яким, роздрібненим ґрунтом за допомогою бульдозера та провести ретельну пошарову підбивку ґрунту вручну під відремонтований трубопровід. Для забезпечення мінімального просідання нафтопроводу після ремонту, особливо ретельно підбити ґрунт до середини діаметра за допомогою ручних

трамбівок. Кінцеву засипку нафтопроводу проводити бульдозером. Засипку трубопроводу виконувати не пізніше ніж через 24 години після нанесення

ізоляції. Кінцеву засипку нафтопроводу провести з влаштуванням валика над трубопроводом. Валик повинен перекривати траншею не менше ніж на 0.5 м в кожен бік.

Зварювально-монтажні роботи

На сьогоднішній день магістральні трубопроводи для газу, нафти і нафтопродуктів споруджують в основному з стальних труб. Застосовують

також труби з алюмінієвих сплавів. Проводиться робота по використанню неметалічних труб (з пластмаси, азбоцементу, залізобетону).

Що стосується стальних труб, то вони бувають безшовні та зварні. Безшовні труби виготовляють гарячим прокатом в два етапи :

1) прошивка круглої заготовки на спеціальному станку для одержання гільзи;

2) розкатка гільзи на оправці для одержання труби з наступною калібровкою.

Безшовні труби мають діаметр до 426 мм включно і виготовляються в основному з маловуглецевих сталей.

Зварні труби металургійна промисловість випускає двох видів :

а)з прямим швом;

б) з спіральним швом.

Зварні труби виготовляються в основному з низьковуглецевих сталей.

Технологічний процес виготовлення труб з прямим зварним швом включає в себе три етапи :

1) Формування труби з листової заготовки. Виконується послідовно штамповкою на пресах .

2) Зварювання поздовжнього шва труби. Виконується на спеціальному трубозварювальному станку з застосуванням автоматичної електродугової зварки під флюсом (двохсторонньої).

3) Експедирування – холодна пластична деформація за рахунок примусового збільшення діаметра труби в спеціальному пристосуванні експандері (розширювачі) під тиском води до 100-120 кгс/см2. При цьому досягається деяке збільшення міцності матеріалу труби внаслідок холодної пластичної деформації і калібрування труб по діаметру.

При спорудженні магістральних трубопроводів застосовують методи зварювання, які можна розділити на дві групи :

1) зварювання плавленням;

2) зварювання тиском.

При зварюванні плавленням метали з’єднуються внаслідок спільного розплавлення кромок зварювальних виробів і присадочного матеріалу і їх наступної спільної кристалізації. Механічні зусилля для формування зварного шва в цьому випадку не потрібні. Широке застосування при спорудженні

магістральних трубопроводів знайшли наступні методи електродугової зварювання плавленням : ручна, автоматична під флюсом, напівавтоматична і автоматична в середовищі захисного (вуглекислого) газу.

Зварювання тиском здійснюється в результаті нагріву кромок зварювальних деталей и наступного зближення зварювальних поверхонь під дією механічних зусиль.

Ручна електродугова зварювання застосовується в усіх просторових положеннях . Нею можна зварювати як поворотні стики труб (при обертанні зібраних секцій), так і неповоротні.

Причому в трасових умовах зварювання виконується тільки на постійному струмі прямої полярності (мінус джерела струму на електроді) або зворотної полярності (мінус на зварювальних трубах).

До недоліків електродугового ручного зварювання слід віднести низьку продуктивність ( швидкість зварювання 5-10 м/год )і те, що якісно зварити стики трубопроводів ( особливо неповоротних )можуть тільки висококваліфіковані зварники..

Ручним електродуговим зварюванням при спорудженні трубопроводів виконують поворотні і неповоротні стики.

Зварювання поворотних стиків відрізняються тим, що зварювальні труби обертаються навколо повздовжньої осі, а зварювання ведеться весь час в найбільш зручному положенні. Трубу при цьому повертають на 30-90 градусів. Вручну поворотні стики можна зварювати тільки тоді, коли в секцію з’єднано не більше трьох труб, тому, що зі збільшенням довжини секцій значно зростають зусилля, необхідні для повороту труб.

Ручне зварювання поворотних стиків проводять на зварювальних базах.

Зварювання неповоротних стиків здійснюють без повертання стиків, зварювальна дуга переміщується по периметру стика вздовж зварювальних кромок. При цьому зварювання приводиться проводити послідовно у всіх просторових положеннях.

Автоматичне дугове зварювання під флюсом, застосовується при спорудженні магістральних трубопроводів з1948 р., являються однією з основних.

При автоматичному зварюванні автоматизується подача електродного дроту в дугу і переміщення дуги в напрямі зварювання.

Перед збирання стиків труби повинні спеціально підготовлені, тобто кінці їх очищені від бруду, льоду (в зимовий період) та грунту, кромки труб виправлені, так як при транспортуванні і погрузочно-розгрузочних операціях можливе утворення вм’ятин на кінцях трубі овальності. Для виправлення місцевих вм’ятин застосовуються спеціальні гідравлічні домкрати, а при наявності потужних внутрішніх центраторів можна поєднувати процеси виправлення труб і центрації (збирання) стиків. При наявності на кінцях труб глибоких вм’ятин і тріщин, дефектні кінці потрібно обрізати.

Рисунок 4.1 – Трубозварювальна база.

Зовнішні центратори в якості бази центрування використовують зовнішню поверхню і не забезпечують точне співпадання внутрішніх кромок і добре формування кореня шва.

Внутрішні центратори в якості бази центрування використовують внутрішню поверхню і забезпечують точне співпадання внутрішніх кромок, добре формування кореня шва і високу якість зварного з’єднання.

Розрізняють три методи проведення зварювально-монтажних робіт при спорудженні магістральних газонафтопроводів :

1) безперервне нарощування;

2) поточно-поділений;

3) базовий

Метод безперервного нарощування полягає в наступному: на трасу майбутнього трубопроводу доставляють окремі труби і розкладають їх вздовж бровки траншеї. При збиранні стиків труби кладуть на земляні валики. Потім кожну трубу методом неповоротного зварювання приєднують

Поточно-поділений метод – це різновидність методу безперечного народжування. Основними особливостями поточно-поділеного методу являються :

1) розділення операцій по підготовці, складанні, зварюванні стиків; кожну з операцій виконуе спеціалізоване відділення ;

2) розподілення зварювальних операцій; для зварювання першого, другого і наступного