при температурі повітря +40 "З 1,0-1,5 кГс/см ширини, +20 °С 1,5 - 2,0 кГс/см ширини, -30 °С 2,0 - 3,0 кГс/см ширини. Зусилля натягу вимірюють динамометром.

5.2 Нанесення покриття “Пластобіт”:

1. Ґрунтовку варто наносити механізованим способом на очищену, суху поверхню трубопроводу. При виконанні ізоляції нафтопроводу "Пластобітом" при температурі навколишнього повітря +5°С и вище як ґрунтовку допускається застосовувати дизельне паливо за ДСТ 305-73, ДСТ 47-49-73 (Інструкція з застосування важких продуктів нафтопереробки як ґрунтовку ТНП для нанесення на магістральні трубопроводи під покриття на основі бітумів РД39-30-576-81).

2. Мастика наноситься по свіжонанесений шар ґрунтовки (ДТ). Нанесення мастики по просохлій ґрунтовці не допускається. У випадку ушкодження, чи забруднення висихання ґрунтовки, її необхідно змити і після просихання поверхні труби нанести знову.

3. Для одержання пластифікованої мастики розплавлену бітумно-разинову мастику МБР-90 перемішати з розрахунковою кількістю пластифікатора - дизельним паливом (у співвідношенні 94:6 по масі) при температурі не вище 160-170°С. Бітумно-гумову мастику розігрівати в плині 2-х - 4-х годин при 1°

не вище 200°С, тому що при більш високій температурі бітум починає коксуватися і відбувається погіршення властивостей мастики.

4. Під час розігріву мастики і введенні пластифікатора необхідно ретельно перемішувати компоненти, щоб уникнути погіршення властивостей через місцевий перегрів.

5. При припиненні ізоляційних робіт на тривалий час температуру в казані знизити до 100-120°С щоб уникнути погіршення якості мастики.

6. При нанесенні покриття "Пластобіт" при позитивних температурах повітря температура бітумної мастики у ванні ізоляційної машини повинна бути в межах 160-180°С.

7. При нанесенні покриття "Пластобіт" при негативних температурах повітря необхідно:

- поверхню трубопроводу, що ізолюється прогріти до 15°С (за рахунок перекачування нафти);

- ґрунтовку перед нанесенням прогріти до 115-20°С;

- обгортковий і ізоляційний матеріал витримати в теплому приміщенні при температурі 15°С не менш 48 годин.

8. Полівінілхлориду стрічку необхідно наносити механізованим способом по гарячому шарі мастики з величиною напуску 30 мм.

5.3 Контроль якості покриття:

1. Контролювати випливає якість матеріалів, якість нанесення ізоляційного покриття, а також якість самого покриття.

2. Використовувані матеріали повинні мати сертифікати, паспорти.

3. Полімерні ізоляційні стрічки перевірити на відсутність телескопічних зрушень у рулонах.

4. При готуванні бітумної мастики необхідно контролювати правильність дозування мастики і пластифікатора.

5. Температура мастики контролюється під час готування і підігріву.

6. Властивості пластифікованої мастики повинні відповідати вимогам ТУ:*

температура розм'якшення мастики, 3°С, не менш 80*

глибина проникання голки при 25°С, десяті частки мм не менш 30*

розтяжність при 25°С, см не менш 3

7. Якість нанесення ізоляції контролювати як візуально, так і за допомогою приладів.

8. Якість покриття "Пластобіт" контролювати за такими показниками:*

товщину покриття перевіряють товщиноміром чи штангенциркулем через кожні 100м. не менш чим у 4-х крапках по окружності труби. Товщина повинна бути 3,4 - 4,0 мм без обліку обгорткового матеріалу (ТУ 39-1076-85).*

суцільність покриття визначати іскровим дефектоскопом з напругою 5 кв на кожен мм товщини покриття. У випадку пробою дефектні місця ремонтувати і повторно перевірити на суцільність.*

адгезія (прилипаємість) покриття визначається через кожні 500м адгезиметром (величина адгезії повинна бути не менш 2,0 кгс/см2) чи методом трикутника шляхом його вирізання і відриву від труби. Адгезія покриття

вважається гарної, якщо мастика не відстає від сталевої труби, а стрічка не відшаровується від мастики.

Адгезія покриття, нанесеного по ґрунтовці на основі дизельного палива, перевіряється через 25-32 години.*

якість покриття з ПВХ стрічки перевіряти безупинно шляхом зовнішнього огляду, ширину напуску стрічки будь-яким вимірювальним приладом після кожної зміни шпулі зі стрічкою. Ширина напуску повинна бути не менш 3 см.

9. Якість стрічкового покриття контролюється за такими показниками:*

число шарів стрічки контролюється візуально в процесі роботи.*

напуск витків визначається будь-яким вимірювальним приладом. Величина напуску повинна бути не менш 3 см при одношаровому покритті і 50% ширини + 3 см при двошаровому покритті.*

суцільність покриття визначати іскровим дефектоскопом з напругою 5 кв на кожен мм товщини покриття. У випадку пробою дефектні місця ремонтувати і повторно перевірити на суцільність.*

адгезія (прилипаємість) покриття визначається через кожні 500м адгезиметром (величина адгезії повинна бути не менш 1,5 кгс/см2)

10. Дефекти, виявлені в покритті, а також місця, ушкоджені при перевірці якості ізоляції, виправити.

Відремонтовану ділянка нафтопроводу здати Замовнику по Акті.

При роботі людей у траншеї відключити автомат, що живить ізоляційну машину (на електростанції)!

Виконавчу документацію вести відповідно до "Правил капітального ремонту нафтопроводів", затверджених 22.07.98р. державним комітетом нафтової, газової і нафтопереробної промисловості України

Для плівкової й ізоляції допускається застосовувати для ґрунтовки і промивання замість бензину "калоша" БР-1 - гас освітлювальний чи ТС.

Усі види ізоляційних покрить наносити тільки при сухій погоді. Наявність на трубі вологи у виді плівки, пухирців, полою й інею не допускається. Не допускається наявність масляних плям, кіптяви, пилу.

Контроль за температурою стінок труби, зовнішнього повітря перед нанесенням ізоляції виконує майстер (виконроб) мехколони за допомогою спеціальних засобів - чи термометрів термопар.

6. Очищення порожнин та випробування трубопроводу

Випробування проводять одним із трьох методів – гідравлічним, пневматичним або комбінованим.

Гідравлічне випробування проводять водою, вільною від механічних домішків. Джерело води – природні або штучні водойми (річки, озера, канали, тощо).

Пневматичне випробування проводять повітрям або газом. Джерело повітря – пересувні компресорні станції, джерела газу – родовища або діючі газопроводи, які розташовані неподалік від випробовую чого об’єкту.

Комбіноване випробування створює в трубопроводі тиск двома середовищами – природним газом і водою або повітрям і водою.

Кожний із вказаних методів використовується в залежності від конкретного об’єкту із врахуванням багатьох факторів.