початкової крапки газопроводу в напрямку до кінцевого. Можна використовувати також і рівнобіжні газопроводи, якщо вони знаходяться поруч зі знову споруджуваним трубопроводом.

Для продувки трубопроводу вимагаються велика витрата і високий тиск повітря, щоб тиск на поршень забезпечувало його рух зі швидкістю до 60 км/ч. Жодна з наявних конструкцій пересувних компресорів не може забезпечити настільки велика витрата повітря при тиску до 0,6 Мпа. Тому всі схеми продувки включають дві ділянки трубопроводу - нагромаджувач повітря (інакше його називають ресивером) і ділянка, що продувається.

Співвідношення довжин ресивера і випробуваної ділянки складає звичайно 1:1. Після заповнення ресивера відкривають кран 2, і повітря надходить у

ділянку, що продувається, L2, де вже знаходиться поршень 3. Під тиском повітря поршень починає рухатися, очищаючи трубопровід, і вилітає в спеціальний патрубок 4. Продувка продовжується доти , поки з патрубка не буде йти чисте повітря.

При продувці газом виняткове значення здобувають питання техніки безпеки. Ні в якому разі не можна, як при продувці повітрям, подаючи газ, відразу починати рух поршня. При цьому утвориться вибухонебезпечна газоповітряна суміш, і від іскор, що виникають при русі поршня і сміття, суміш може вибухнути. Тому перш ніж почати продувку, необхідно заповнити вся ділянка, що очищається, газом, витиснувши повітря. При заповненні неприпустиме утворення іскор. Це досягається в такий спосіб.

Ділянка 1 що вже очищена і заповнений газом з необхідним тиском, підключають до ділянки, що очищається, 6. Між обома ділянками встановлюють кран 4. Крім того, обидві ділянки з'єднують обвідною лінією 2 із труб малого діаметра; на лінії мається кран 3. Поршень 5 розміщають, як показано на малюнку. Відкриваючи кран 3, поступово заповнюють трубопровід 6, витісняючи повітря. По пробі суміші на виході з патрубка 7 визначають зміст кисню в суміші. Продувку можна починати тільки тоді, коли в суміші буде

менш 2% кисню. Після витиснення повітря продувка газом здійснюється так само, як і повітрям. Відкривши кран 4, дають доступ газу до торця поршня, що починає рухатися .

6.2 Промивання водою

Промивання внутрішньої порожнини труб водою є дуже перспективним методом очищення. При цьому зважуються одночасно дві задачі: трубопровід очищається від сторонніх предметів і бруду і заповнюється водою для гідравлічного іспиту. Суть методу полягає в наступному.

У трубу 1 на початку випробуваної ділянки вводять м'який поршень 3 з чи пінополіуретану іншого матеріалу (рис. 1.5.3). Потім через патрубок 2 у трубопровід подають воду, і поршень починає рухатися , очищаючи порожнину труби і штовхаючи сміття, що зібралося, перед собою. Поршень просувається зі швидкістю 0,4-1,2 км/год при тиску до 0,2 МПА. Довжина ділянок, що промиваються за один прохід очисного поршня, може досягати 50 км. Якщо перед поршнем збирається багато сміття, то поршень може зупинитися. У

цьому випадку тиск збільшується і може досягти 1,5- 2,5 МПА, після чого звичайно рух поршня відновляється.

На відміну від очищення продувкою з пропуском металевого поршня промивання водою дозволяє одержати кращу якість очищення.

6.3 Очищення протягуванням очисного пристрою

Цей спосіб можна застосовувати при очищенні підвідних переходів, по яких пропускати поршні не рекомендується. Суть способу полягає в наступному.

Ще до укладання трубопроводу по дну підвідної траншеї усередину його протягують трос. Діаметр троса розраховується на найбільше зусилля

протягування усередині трубопроводу очисного пристрою (рис. 1.5.4). До кінця троса 2 прикріплюють очисний пристрій 1, що протягують за допомогою троса по трубопроводу 3. Як тяговий засіб може бути використаний лебідка трактора. Очисний пристрій повинний мати досить міцну конструкцію, розраховану на зусилля Р, і в той же час щільно прилягати до внутрішньої поверхні труб. Для більш якісного очищення порожнини до твердого очисного пристрою можна послідовно на деякій відстані від нього (до 10 м) приєднати м'який поршень з пінополіуретану.

Висновок

Газова промисловість України на сьогоднішній день - провідна галузь паливно-енергетичного комплексу нашої держави. Від забезпечення її надійної роботи значною мірою залежить стабільність та розвиток національної економіки, а також надійність поста-вок природного газу в країни Європи.

Природний газ займає перше місце в енергобалансі народного господарства України. Його частка в первинному споживанні енергії становить 44%, що приблизно в 2 рази більше, ніж в Європі (21%) та в світі (23%).

Створена на базі АТ "Укргазпром" дочірня компанія "Укртрансгаз" виконує транспортування голубого палива на всій території України. Газотранспортна система (ГТСІ "Укртрансгазу" включає близько 35 тис. км газопроводів, 71 компресорну станцію (1 загальною потужністю 5,4 млн. кВт, 12 підземних сховищ газу, 1332 газорозподільчі стан-ції та 60 газовимірювальних станцій. Пропускна здатність ГТС на вході становить майже 290 млрд. куб. м, а на виході - 170 млрд. куб. м на рік, в тому числі 135 млрд. куб. м до країн Центральної та Західної Європи. Сьогодні на КС "Укртрансгазу" експлуатується по-над 700 газоперекачувальних агрегатів (ГПА) 20-ти типів, як вітчизняного, так і зарубіж-ного виробництва. Близько 16% парку ГПА відпрацювали встановлений моторесурс. Екс-плуатація такого багаточисельного і різнотипного парку, у тому числі в ряді випадків з низьким ККД, різним моторесурсом, чималим числом морально та фізично застарілих аг-регатів, потребує належного сервісного обслуговування, а також змушує вирішувати про-блеми розробки і впровадження високоекономічних і більш "екологічних" газоперекачу-вальних агрегатів.

Крім того, газотранспортна система України має у своєму складі близько 20% газо-проводів, які відпрацювали свій амортизаційний термін, 60% газопроводів мають: