- проходка на один рейс.

1. Механічна швидкість проходки Ум показує безпосередню швидкість руйнування гірської породи за 1 годину роботи долота на вибої. Вона визначається діленням кількості пробурених метрів на кількість годин механічного буріння[21].

Vm=H/tm , (2.1)

де Н - проходка в метрах;

tт - час механічного буріння, год.

Механічна швидкість буріння залежить від багатьох факторів і перш за все: від фізико-механічних властивостей порід, які буряться, типу вибійного двигуна, типу долота, режиму буріння, кваліфікації бурильщика, осьового навантаження на долото і кількості обертів його в хвилину і інтенсивності промивки вибою свердловини.

2. Рейсова швидкість проходки Vр характеризує поглиблення свердловини в метрах за 1 годину повного рейсу долота, тобто за 1 годину часу, який витрачається на спуск інструменту до вибою, механічного буріння і підйом інструменту для зміни відпрацьованого долота. На величину рейсової швидкості буріння крім факторів, що впливають на механічну швидкість, впливає глибина свердловини, так як із збільшенням глибини, при інших рівних умовах, на спуско-підйом інструменту витрачається більше часу. Рейсова швидкість визначається за формулою[21] :

Vp=H/(tm+tспо), ( 2.2)

де Н — проходка в метрах;

tм - час механічного буріння, год;

tспо - час на спуско-підйомні операції, год.

2. Технічна швидкість буріння Vт представляє собою проходку, що приходиться за 1 верстато-місяць продуктивної роботи бурової установки без урахування часу на ліквідацію аварій, браку, простоїв по організаційних причинах і визначається за формулою[21]:

Vт=H*720/Tпрод, (м/вер.міс.) (2.3)

де Н - проходка в метрах;

Тпрод - продуктивний час буріння, верст.-міс.;

Технічна швидкість буріння показує темп процесу буріння свердловини і характеризує тільки рівень і освоєність техніки і технології буріння свердловини.

3.Комерційна швидкість буріння Vк - найбільш важливий показник, який широко застосовується в плануванні бурових робіт і викорис- товується для визначення кошторисної вартості буріння свердловин, рівня продуктивності праці,при встановленні об’єму робіт,кількості бурових установок,потреб в матеріально-технічних засобах.

Комерційна швидкість визначається відношенням проходки на 1 верст.-міс[21].

Vк = Н * / Тб, (м/вер.міс), (2.4)

де Н - проходка в метрах;

Тб - тривалість буріння, що включає технологічно необхідний час, а також витрати часу на ліквідацію аварій, браку, простої по організаційним причинам. Цей показник відображає рівень організації робіт в процесі буріння свердловин. Комерційну швидкість планують з урахуванням впроваджень нової техніки і передової технології.

4.Циклова швидкість будівництва свердловин Vц визначається
середньою проходкою на 1 верстато-місяць циклу будівництва свердловини[21].

Vц = Н*720/Тц, (м/вер.міс), (2.5)

де Тц - тривалість циклу будівництва свердловини.

Циклова швидкість характеризує темп будівництва окремо взятої свердловини або, в цілому по підприємству і показує степінь організації і управління буровими роботами по всьому циклу спорудження свердловини, а також степінь вдосконалення і освоєність техніки і технології будівництва свердловин.

5. Проходка на долото - це кількість метрів, пробурених долотом до повного його фізичного зносу і характеризує продуктивність долота за весь час його використання [21].

hg = Н / ng (2.6)

де Н- проходка по інтервалу буріння свердловини за даний період часу, м;

пg -кількість доліт.

2.3 Класифікація, відбір та методика кількісної оцінки факторів, що впливають на темпи спорудження свердловин

Ефективність буріння свердловин формується під дією багатьох факторів. Основою для створення моделі процесу буріння є обгрунтування і класифікація факторів.Всі фактори, які впливають на ефективність буріння, класифікуються наступним чином:

-природні;

-матеріально-технічні;

-організаційно-економічні.

Природні фактори характеризуються економіко-географічними і гірничо-геологічними умовами, в яких протікає процес буріння свердловин.Вони визначають можливі значення показників буріння при даному рівні техніки і технології, а також рівень організації виробництва. До природніх факторів відносяться:

Економіко-географічні:

-рельєф місцевості;

-кліматичні умови;

-транспортні умови;

Гірничо-геологічні:

-характер залягання порід, їх буримість і фізико – хімічні властивості;

-глибина свердловини;

-конструкція свердловини

Матеріально – технічні фактори звязані з технікою і технологією виробництваі відображають вплив науково – технічного прогресу на ефективність процесу спорудження сврдловин. Дані фактори діляться на технічні що характеризують сукупність знарядь праці і технологічні, що представляють сукупність способів виконання робіт.

До технічних факторів відносяться:

-стан основних фондів (коефіцієнти оновлення і вибуття, зносу,придатності основних фондів);

-рівень використання бурового обладнання;

-рівень прогресивності нової техніки;

-механізації і автоматизації виробничих процесів;

-тип бурової установки

Кількісно технічні показники можна виразити за допомогою показників:

-рівень використання техніки характеризується такими показниками: коефіцієнт екстенсивного та інтенсивного використання обладнання;

-своєчасне введення і виведення з експлуатації обладнання: коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів;

-для характеристики технічного складу і якості оновлення фондів – коефіцієнти зношення та придатності основних фондів;

-для оцінки забезпечення підприємства основними фондами – фондоємність і фондоозброєність.

До технологічних факторів відносяться:

-режим буріння;

-рівень прогресивної технології;

-технологічна дисципліна;

-спосіб буріння;

-якість бурового розчину

Організаційно – економічні фактори відображають організацію виробництва і умови, в яких протікає виробничий процес. Ці фактори розділяються на організаційні, звя’зані з організацією виробництва і праці і соціально – економічні, звя’зані з суспільно – економічними і соціальними умовами виробництва. Організаційні фактори відображають:

-режим роботи виробництва;

-рівень організації виробництва;

-рівень технічного нормування;

-форма організації виробництва;

-рівень організації матеріально – технічного забезпечення;

-структура виробництва;

-рівень обслуговування працівників

Соціально-економічні відображають:

-склад і кваліфікацію кадрів;

-трудову дисципліну;

-умови праці;

-матеріальне заохочення;

-стабільність кадрів

-використання передового досвіду

Для кількісної характеристики організаційно – економічних факторів використовують такі показники: темпи зростання виконання робіт, відносне вивільнення працівників, трудомісткість та зарплатомісткість одиниці продукції, матеріаломісткість, рентабельність основних фондів, оборотність оборотних коштів, відносне вивільнення оборотних коштів, питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності, або продукції), коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, тривалість міжремонтного періоду, коефіцієнт обслуговування робочих