раз
на рік
8. | Дослідження оптичних властивостей нафти. | 2 рази
на рік | Не прово-дилось
Мета досліджень свердловин – контроль продуктивності свердловин, вивчення впливу режиму роботи на продуктивність свердловини та оцінка фільтраційних параметрів пласта, тобто отримання і обробка індикаторної діаграми.
Комплекс досліджень свердловин та пластів, котрий виконується на родовищі співробітниками НГВУ “Бориславнафтогаз”, дає змогу вести аналіз розробки продуктивних пластів і визначати особливості вироблення покладів. Дослідження в цілому задовольняють вимоги, які ставляться до системи контролю за процесом розробки та станом фонду свердловин.
Перед дослідженнями ставляться такі задачі:
контроль за розробкою видобувних та нагнітальних свердловин (замір видобутку свердловин, визначення обводненості продукції, замір динаміч-ного рівня, гирлових тисків та інше);
контроль за динамікою пластового тиску (замір пластового тиску в п’єзо-метричних свердловинах);
вивчення характеру насичення колекторів (дослідження методами промис-лової геофізики, вивчення керну відібраного при бурінні на розчині, що не фільтрується або промивальній рідині з мінімальною водовіддачею);
оцінка ефективності заходів з інтенсифікації видобутку нафти (оцінка коефіцієнта продуктивності, побудова характеристик витіснення);
дослідження фізико–хімічних властивостей нафти, пластової води (лабора-торний аналіз проб).
В результаті виконання всіх методів дослідження свердловин та пластів оцінюється ефективність процесу розробки родовища та застосування методів регулювання.
Так протягом 1995-1996р.р. був проведений останній найповніший комплекс геолого-промислових досліджень свердловин з метою одержання цілісної картини розробки покладу, та одержання матеріалу для перерахунку запасів нафти і газу і уточнення необхідних даних для складання карти питомих відборів та карти розробки покладу.
2.5 Аналіз методів дії на привибійну зону пласта
Погіршення стану привибійної зони пласта свердловини в видобувних свердловинах може бути викликане випаданням солей, парафіну і асфальте-нових речовин, а також залишками глинистої кірки при бурінні свердловин. У нагнітальних свердловинах — механічними домішками, продуктами корозії.
Отже продуктивну характеристику свердловини можна покращити за рахунок створення додаткових тріщин або збільшенням каналів перфорації, мікротріщин, видаленням органічних і неорганічних речовин з природних порожнин пласта, розширенням прохідного перерізу природних порожнин або в крайньому випадку розширення стовбура свердловини.
За цим напрямом розрізняють такі основні методи підвищення продук-тивності свердловин
Хімічні кислотні обробки привибійної зони свердловини (КО).
Фізичні теплові обробки, обробки поверхнево-активними речовинами, вуглеводневими розчинниками.
Механічні гідравлічний розрив пласта (ГРП), гідропіскоструменева перфорація (ГПП), додаткова кумулятивна перфорація, віброобробка.
Комплексні термохімічна обробка, гідрокислотний розрив пласта, термо-газохімічна дія.
Вибір методу дії на привибійну зону свердловини визначається геолого-фізичною характеристикою пласта і причинами зниження продуктивності свердловини.
На покладі Піднасув Бориславського нафтового родовища застосовували такі методи дії на ПЗС
Соляно-кислотна обробка.
Гідравлічний розрив пласта.
Теплова обробка.
Термо-кислотна обробка.
Соляно-кислотна обробка призначена для оброблення карбонатних колекторів і пісковиків з карбонатним цементом, очищення привибійної зони свердловини від забруднення.
Соляно-кислотна обробка основана на властивості соляної кислоти розчиняти карбонатні породи і карбонатний цемент пісковиків, в результаті чого утворюються пустоти, у привибійній зоні. При цьому утворюються добре розчинні у воді солі, вода і вуглекислий газ.
Реакція взаємодії з вапняком виглядає наступним чином
СаО3+2НСl=СаСl2+Н2О+СО2
Спочатку в свердловині проводять підготовчі роботи промивання вибій-них пробок, вилучення парафінистих і асфальтенових відкладів тепловою обробкою.
Кислотний розчин закачують по НКТ одним насосом при тиску 6-8 МПа. У момент підходу кислотного розчину до башмака НКТ затрубний простір перекривають і без зупинки продовжують закачування кислотного розчину в пласт і протискуючої рідини. Беруть 0,4-1,5 м3 розчину соляної кислоти з концентрацією 8-16% з розрахунку на 1 метр ефективної товщини пласта.
Регулювання місця введення кислоти в пласт забезпечують застосуванням пакера, створенням на вибої стовпа високов’язкої рідини, заповненням тріщин пласта водорозчинними або нафторозчинними матеріалами.
Процес гідравлічного розриву пласта проводиться з метою утворення нових тріщин або розширення і розвиток деяких існуючих в пласті тріщин при нагнітанні в свердловину рідини або піни при високому тиску. Для забезпечення високої проникності тріщини заповнюються розклинюючим агентом, наприклад, кварцовим піском. Коли зніметься тиск під дією надлишкового тиску закріплені тріщини замкнуться неповністю, завдяки чому значно збільшується фільтра-ційна поверхня свердловини, а іноді включаються в роботу зони пласта з кращою проникністю.
Даний метод досить універсальний, так як застосовується в будь–яких породах, за винятком пластичних сланців і глин. Це метод не тільки відновлення природної продуктивності свердловин, але й значного її збільшення. Сучасні технології ГРП звичайно передбачають закріплення тріщин приблизно десятьма тонами піску і застосовуються для збільшення поточного дебіту нафтових, газових або приймальності нагнітальних свердловин в низькопроникних (0,05 мкм2) пластах товщиною не менше п’яти метрів, які залягають на глибинах до 3500 м, а також в пластах з дещо більшою проникністю, але забрудненою привибійною зоною.
При збільшенні кількості піску до 20 тон здійснюється глибокопроникний ГРП, який забезпечує різке збільшення фільтраційної поверхні, зміну характеру припливу рідини від радіального до лінійного з підключенням нових зон пласта, ізольованих внаслідок макронеоднорідності. Тріщини такого ГРП досягають 100…150 м довжини при ширині 10…20 мм.
Складністю є те, що при проведенні процесу ГРП ми не можемо точно знати в якому напрямку піде тріщина і якою вона буде горизонтальною чи вертикальною, в практиці траплялись випадки коли після проведення процесу ГРП свердловина починала давати більше 90 % води – вірогідно тріщина пішла вниз до нижче залягаючого водоносного горизонту.
Теплову обробку свердловин застосовують при очищенні привибійної зони свердловини та насосних компресорних труб і підземного обладнання від асфальтенових і смолопарафінистих відкладів для зменшення гідравлічних опорів. З цією ж метою використовують і поверхневоактивні речовини.
В якості поверхнево-активних речовин використовують адсорбент (відхо-ди суміші вуглеводнів 70% бутан-бутиленової фракції і 30% бутан-дивінілової фракції), КЗРД (кубовий залишок ректифікації дивінілу), КОН-47-88 (суміш легких вуглеводнів, бензолу, толуолу, ксивінілу), та інші розчинники, які є відходами хімічної промисловості.
Тому для вилучення залишкової нафти
