Ананасний цюрупинський — плоди середньої величи ни, неправильно-округлі, шкірка матова, світло-жовто-го забарвлення, без рум'янцю, м'якоть світло-оранжево-жовта, кислувато-солодка, ароматна, середньої щілььнос-тi i добрих смакових якостей.

Консервний пізній — плоди крупні, округло-овальної форми; шкірка тонка, матова, опушена, жовто-оранжевого забарвлення, з гарним кармінним розмитим рум'янцем; м'якоть світло-оранжева, щільна, слабоароматна, кислувата, доброго смаку.

За розміром абрикоси сортують на крупні (понад 40 мм у діаметрі), середні (30—40. мм) i дрібні (менше 30 мм).

У деяких союзних республіках абрикоси за якістю поділяють на два товарних сорти (1-й i 2-й), в Україні абрикоси на товарні сорти не поділяють.

Плоди абрикосів повинні бути свіжими, чистими, цілими, розвиненими, однорідними за формою i забарвлен-ням, не зеленими i не перестиглими, з плодоніжкою або без неї, але без пошкоджень шкірки. 3 пошкоджень допускаються: зарубцьовані невеликі градобоїни — не більше двох; проколи довгоносиком (зарубцьовані) — два; бородавки — не більше п'яти; ураження сільсько-господарськими шкідниками — одне зарубцьоване; по тертість — не більш як на 1/8 поверхн1 плода; сонячний oпiк також -на 1/8 поверхні плода i ураження сажистим грибком (легкий наліт) на 1/8 поверхні плода. В партії абрикосів допускаеться до 8% плодів, які не відповідають вимогам ДСТУ, але придатні для транспортування.

Хімічний склад і харчова цінність сировини

Абрикоса відноситься до високоурожайних культур із смачними плодами, на які завжди знаходиться покупець Плоди абрикосів дуже цінні за хімічним складом і споживчими властивостями. У них міститься – 5-23% сахарів, 0,2-2,5% органічних кислот. З мінеральних речовин в абрикосах міститься багато солей заліза;. Плоди абрикоси відзначаються значним вмістом пектинових речовин (0,2-1,3 г/100 г сирої речовини), що зумовлює їх радіопротекторні властивості. 150-250 г плодів задовольняють добову потребу людини у каротині (провітамін А), який посилює гостроту зору, сприяє нормальному росту організму. Поряд з плодами цінною сировиною і харчовим продуктом є ядро кісточок солодко- та гірконасінних сортів. Олія абрикосового насіння за якістю наближується до оливкової - світового стандарту, її успішно використовують у медицині.

Лікувальна цінність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і макроелементів, цукрів тощо. Так, 100 г абрикосів впливають на процес кровотворення так само, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки. Свіжі абрикоси корисно вживати під час вагітності, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки ротової порожнин, у разі трофічних виразок гомілки, серцево-судинних захворювань, що супроводжуються набряками. В останньому випадку корисно практикувати один раз на тиждень розвантажувальний день (протягом дня за 4 рази рівними порціями з'їдають 300 г намоченої кураги і випивають 0,5 л абрикосового соку з м'якушем).
Сушені абрикоси (урюк, курага) рекомендують при атеросклерозі, коронарній недостатності як джерело добре засвоюваного калію. Дітям рекомендується вживати свіжі абрикоси при гіпо- й авітамінозах. При сонячних опіках обличчя використовують маски зі свіжого абрикосового соку.
Хворим на діабет та ожиріння свіжі й сушені абрикоси слід вживати обмежено.
Недоцільно призначати абрикоси для лікування і профілактики гіпо- та авітамінозу провітаміну А хворим на печінку та хворим зі зниженою функцією щитоподібної залози, оскільки в цих випадках каротин не засвоюється.
Насіння йде на виготовлення абрикосової олії, яку використовують так само, як персикову або мигдалеву. Вживати насіння в їжу треба обережно, не більше як по 20 г за один раз, щоб не отруїтися.
У китайській народній медицині насіння абрикосів у чистому вигляді використовують як заспокійливий засіб при кашлі та гикавці, в суміші з іншими лікарськими рослинами - при бронхіті, трахеїті, ларингіті, кашлюку та нефриті.

Стандарти на сировину і допоміжні матеріали

Якість абрикосів культурних сортів, які заготовляють, відвантажують i реалізують для споживання свіжими та для промислової переробки, визначають за ГОСТ 21832—76

Свіжі абрикоси поділяють на двi пoмoлoгiчнi групи: першу i другу.

До першої групи відносять такi сорти: Ананасний цюрупинський, Консервний пізній, Мелітопольський ранній, Нікітський, Присадибний, Парнас, Польський крупноплідний, Радужний, Червонощокий, Ювілейний.

Абрикоси залежно від якості поділяють на два товарних сорти: перший i другий.

Плоди кожного товарного сорту мають бути одного помологічного сорту, повністю розвинуті, цілі, чисті,

здоровi, без зайвої зовтшньої вологості без сторон-нього запаху i присмаку.

До першого сорту відносять плоди,типові за фор мою для даного помолопчного сорту, з добре вираженим забарвленням, з плодоніжкою або без неї, але без пошкодження шкірочки плода в місці прикріплення плодоніжки, однорідні за ступенем стиглості, але не зелені й неперестиглі.

Допускають в місцях заготівель до двох заруб-цьованих градобоїн, які не спотворюють форму плода, не більше двох легких натисків на плоді, слабку по тертість площею до 1 см2, а в місцях призначення — до двох зарубцьованих градобоїн. які не спотворюють форму плода, не більше чотирьох легких натисків, слабка потертість площею до 2 см2.

Допускається не більше 2 % плодів з одним зарубцьованим пошкодженням плодожеркою, не більше восьми дрібних розсіяних по плоду крапок клястероcпopioзy.

До другого сорту відносять плоди, типові й нети-пoвi за формою i забарвленням для даного помологічного сорту.

Допускаються плоди неоднорідні за ступенем стиг лості, але незелені й неперестиглі, небільше трьох зарубцьрваних градобоїн на плоді, натиски, потертості та сонячні опіки загальною площею не більше 1/8 поверхні плода (в місцях заготівель); не більше трьох зарубцьованих градобоїн на плоді, натиски, потертості та сонячні опіки загальною площею не більше 1/4 повеpxнi плода (в місцях призначення); не більше 5 % плодів iз зарубцьованим пошкодженням плодо-жеркою, з розсипаними по плоду дрібними крапками клястероспоріозу.

В господарствах абрикоси перед