Кам'яна маса ( кам 'янка ) - керамічні вироби , виготовлені з тугоплавкої маси, що утворює щільний спечений черепок (температура випалювання 1300 градусів), частково скловидний, але не прозорий. У Китаї виробництво кам'янок розпочалося у III ст., було попередником фарфору. В Європі кам'янкові вироби відомі з XV ст. Деякі види кам'яної маси не поступаються твердістю граніту, сієніту, сталі. Вироби з кам'янки оздоблюють переважно прозорою кристалічною або матовою поливою, пласким рельєфом чи контррельєфом.

Шамот ( від фр. - вогнетривка випалена глина ) - вироби, виготовлені з шамотної маси. До звичайної глини додають зелений шамот різної зернистості діаметр 2-10 мм ). Внаслідок цього зменшується пластичність глини і усадка зіфобів (температура випалювання 900 градусів). Шамотні вироби відмикають в гіпсових формах, декорують розписом від руки, рідше поливають. Шамотні вироби мають характерні різкі злами форми, шорстку і дрібно рельєфну поверхню з мереживною сіткою заглиблень. Колір черепка від кремового до блідо-рожевого. Від середини XX ст. шамотні вироби ( вази, декоративна пластика та ін.) успішно застосовуються у художньому оформленні інтер'єрів та екстер'єрів.

РОЗДІЛ 3. ВИБІР ТЕМИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

Кераміка є одним з найдавніших виявів матеріальної та духовної культури українців, упродовж століть гончарі різних поколінь створювали речі необхідні людям у побуті.

Раніше мистецькі якості виробів сприймалися невіддільно від їхньої ужиткової функції. Речі цінували передусім саме з погляду користі, практичної придатності для господарства. У наш час твори народного мистецтва зі сфери матеріальної дедалі частіше переходять у світ духовних цінностей, які потребують уваги й охорони, а також всебічного вивчення.

Будь-який інтер'єр має сумний вигляд, якщо в ньому знаходяться тільки необхідні меблі і немає ніяких прикрас, які б доповнювали обстановку, оживляли її. Керамічні вази надають житлу особливого тепла та затишку.

Гончарська праця завжди була шанованою. А серед майстрів панувало повір'я про "божественне" походження їхнього ремесла. Про "божественність" згадуєш, коли з вологої глиняної маси натхненно формується красивий керамічний виріб, сповнений природної сили.

З несформованого шматка глини ніби виростає глечик. У цей момент думається і віриться, що попадуть ці діти - вироби у добрі, теплі руки і усміхнеться обличчя, і подобрішають серця хоч на мить біля тієї краси. Процес створення виробу то діалог з тим що цієї миті народжується в руках, радість чекання і нарешті - побачення зі своїм.

Свідоме ставлення до творчого процесу відіграє важливу роль у проектуванні форм виробів, та поруч з доцільністю ужиткових форм, необхідно не поминути мистецької вартості творів.

У своїй роботі я ставлю за мету поєднати в єдине ціле художні якості з практичною доцільністю. Створивши своєрідний синтез між орнаментом трипільської культури і сучасною формою я добився бажаного поєднання двох різнобічних стилів. Таким чином моя ваза нагадуватиме цілком свідоме відображення минулого й сучасного покоління в цілому.

Українська кераміка має своє велике минуле. В ній відбилися кращі традиції творчих можливостей нашого народу його довічний потяг до красивого й корисного. Настає час не тільки зберегти ці традиції, а й надати їм нового співзвучного сьогоденного імпульсу, подбати, щоб народне мистецтво посіло належне місце в побуті.

РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КЕРАМІЧНОЇ ВАЗИ

4.1 Приготування сировинних матеріалів для гончарних,

теракотових, майолікових виробів

Спочатку слід зробити практичну пробу родовища глини. Добра гончарна глина залягає на рівні 3-25 м. Видобувати добре глину криничним способом, для цього копають прямостінний отвір діаметром 1 -1,5 м. Добуті шматки глини мають бути невеликими. Добуту сировину слід зсипати у відкриті борти і залишати так на довгий час не менше 1 року. Місце для боргування влаштовують поблизу виробництва чи майстерні. Для цього споряджують площадку з бетонним покриттям, на яке складають глину на так зване " літування "," вивітрювання "," виморожування ". Глину вкладають шарами 12 -25 см.. Висотою до 1 метра, шириною 2-3 метрів, довжиною на всю площину.

Маса глини в буртах стає однорідною. Відлежану глину добре перебивають, перемішують, роблять проби з подальшим сушінням і випалюванням. При вадах глини її продовжують готувати в бучильній ямі, вкладаючи 30 см., шарами глину пересипають вогнетривкою глиною (збагачуючи каоліном ) прошарком до 4 см., поливають шлікером ( рідкою глиною ) з розрахунку 100 літрів на 1 м3.

Завершену яму накривають щільно, даючи суміші вимасуватися протягом 3-х діб. Після вилежування в бодільній ямі суміш піддають ручній обробці.

При ручному приготуванні суміші до роботи її викладають на тверду чисту підлогу конусоподібною чи циліндричною купою, попередньо посипавши підлогу попелом. Сформовану купу б’ють довбнею, поки вона не розлізеться пластом 5-10 см. Потім збирають купою і розбивають на пласт 10-20 см. Перебиваючи з глини вибирають всі можливі домішки. Також можна глину ще перестругувати ножем, або перебирати пальцями натомість вибивання довбнею.|

Перестругану глину змочують водою, збивають в кулі. Часом у глині попадаються вапняки, материнська порода. Тому глину треба вимулювати від усяких домішок. Для цього глину доводять до суспензійного стану і дають трохи підсісти. Рідку глину пропускають через сито. Через тиждень можна вичерпати воду з суспензії. Якщо маса рідка, слід дати їй ще відстоятися до стану густої не текучої сметани.

Відстояну глиняну гущу треба обезводнити, щоб глина була придатна до роботи. Для цього її розливають на сухі гіпсові плити шаром 1-2 см., щоб гіпс відтягнув воду. Підсушену глину збираємо, переливаємо, збиваємо у кулі і кладемо у кульок для дозрівання.

Ось