“ Матерiали i вироби з деревини”

План

1.Особливостi деревини

2.Матерiали i вироби якi використовуються в декоративному оздобленi

3.Технологiя вироблення

4.Вимоги до деревини

5.Паркетнi пiдлоги

1.Особливостi деревини

Деревина як матеріал володіє цілим рядом важливих досягнень. При невеликій щільності вона має високу міцність. Заготовки з деревини легко і міцно склеюються, а також з'єднуються цвяхами, шурупами й іншими металевими і пластмасовими зкріплюючими виробами. Перевага деревини також у тім, що з неї можна виготовити міцні і легкі збірно-розбірні конструкції. Деревина легко обробляється різальними інструментами, має малу тепло- і звукопровідність, добре піддається обробці. І нарешті, деревина має красиву текстуру.

Але поряд з цим деревина як матеріал має і недоліки: при зміні вологості вона усихає і набухає, що приводить до зміни лінійних розмірів, коробленню і розтріскуванню окремих деталей і руйнуванню виробів у цілому. Зміна лінійних розмірів у наслідок усушки або набрякання відбувається при зміні вологості деревини в межах від початку ало, у радіальному напрямку – більше й у тангенціальному – найбільш різко. При набряканні відбувається зворотнє явище. Деревина збільшує свої розміри приблизно в тих же межах, у яких зменшується при усушці. Деревина твердих листяних порід (бук, дуб, ясен, клен) усихає і змінює свою форму більше, ніж деревина хвойних (ялина, сосна) і м'яких листяних порід (липа, осика). Крім того, деревина листяних порід сильніше коробиться і розтріскується ніж деревина хвойних порід.

Повна усушка деревних порід у напрямку вздовж волокон складає 0,1 %, у радіальному напрямку – 3...5, а в тангенціальному – 6...12 %. При конструюванні виробів з деревини необхідно враховувати зміну лінійних розмірів деревини в поперек волокон внаслідок усушки і набрякання.

2. Конструктор повинен враховувати деформування деревини, що виникає в радіальному і тангенціальному напрямках, і розташовувати деталі у виробі з урахуванням їх деформацій, щоб неминучі зміни розмірів окремих конструкцій (фільонка в рамці) відбувалися вільно. Тільки в цьому випадку в умовах експлуатації виріб буде залишатися практично незмінним за формою і міцністю. Слід ще раз нагадати, що найбільші зміни розмірів бувають у необлицьованих заготовок.

Короблення плоских клеєних конструкцій з масиву деревини (плити) залежить від розташування волокон і напрямку річних шарів деревини в деталях (ділянках), з яких повинна бути склеєна конструкція, а також від розміру ділянок. Клеєна конструкція із широких ділянок тангенціальної розпиловки з розташуванням річних шарів в одному напрямку коробиться, але має гладку поверхню (мал. 2, а). Якщо річні шари в ділянках тангенціального розпилювання розташовані поперемінно в різних напрямках, то клеєна конструкція має хвилеподібну поверхню (мал. 2, б). При розташуванні в ділянках радіального розпилювання річних шарів перпендикулярно площини ділянки клеєна конструкція не коробиться, однак її поверхня не буде рівною через неоднакову усушки заболонної і серцевинної частин ділянки (мал. 2, в, г).

Застосування вклеєних конструкціях вузьких ділянок дозволяє одержати відносно плоскі заготовки з рівною поверхнею (мал. 2, д). У таких конструкціях відношення товщини ділянки до її ширини не повинне перевищувати 2:3, наприклад ділянки товщиною 16 мм повинні мати ширину не більш 24 мм. Великі бруски, склеєні з дрібних частин, підібраних по напрямку річних шарів, також менше піддаються деформації, ніж бруски, виготовлені з цілого шматка деревини. Тому конструювати бруски з деревини потрібно так, щоб неминучі зміни форми і розмірів їх були найменшими. Це досягається застосуванням брусків, склеєних з окремих частин, підібраних з таким розрахунком, щоб при неминучій деформації виникаючі зусилля в деталях врівноважували одне одного.

3. Необхідно правильно враховувати волокнисту будову деревини, так як усяке перерізання її волокон зменшує міцність виготовлення з неї деталі. Якщо, наприклад, прийняти межу міцності при стисканні вздовж волокон прямолінійних деталей за 100 %, то втрата міцності криволінійної деталі внаслідок зміни кута між діючою силою і напрямком волокон буде мати наступну залежність

(по В. А. Куликову):

Кут нахилу волокон, град. 3 5 10 15 45

Втрата міцності, % 2...3 4...8 8...15 10...28 50

При вигині деталі ця величина ще менше. Отже, вироби з деревини варто конструювати з урахуванням того, щоб напрямок волокон деревини збігався з довжиною деталі або відхилявся від неї незначно. Напрям волокон в окремих деталях повинен співпадати з напрямом дії стискаючих або розтягуючих зовнішніх навантажень і бути перпендикулярним напрямку згинаючих.

Розглянуті вище правила конструювання столярно-меблевих виробів, зв'язані з властивостями деревини, коротко можуть бути сформульовані в такий спосіб:

а). потрібно передбачати роботу вхідних у виріб елементів так, щоб неминучі зміни їхніх лінійних розмірів відбувалися вільно;

б). складові частини склеєних з деревини елементів потрібно підбирати так, щоб неминучі деформації цих елементів були найменшими;

в). перерізання волокон деревини повинне бути найменшим.

Рис. 2. Короблення клеєних конструкцій з масиву деревини, набраних з ділянок з різним розташуванням волокон і напрямком річних шарів деревини (а-г - із широких ділянок, д - з вузьких ділянок

2.Матерiали i вироби якi використовуються в декоративному оздобленi

До складу столярно-меблевих виробів можуть входити деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марці матеріалу без застосування складальних операцій. У деревообробці відповідно до ДСТ 15024–79 до деталей відносяться також вироби, отримані шляхом з'єднання клеєм окремих заготівель з деревини і деревних матеріалів. Таким чином, деталлю, наприклад, може бути не склеєний і склеєний брусок, форма і розміри якого задані кресленням.

Складальна одиниця – це виріб, складові частини якого з'єднують на підприємстві-виготовлювачі. Складальною одиницею, наприклад, може бути шухляда, двері. Виріб