У вироби входять деталі, інші складальні одиниці і покупні вироби, тобто не виготовлені на даному підприємстві, а одержувані в готовому виді, крім тих, котрі надходять у порядку кооперування. До покупного відноситься, наприклад, фурнітура для столярно-меблевих виробів.

Комплекси – це два і більш специфікованих вироби, не з'єднаних на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями, але призначених для виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій. До комплексів відносяться набори і гарнітури меблів.

Комплекти – це два і більш вироби, не з'єднані на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями і представляються набором виробів, що мають призначення допоміжного характеру. Комплектом, наприклад, може бути набір інструмента, що поставляється підприємством-виготовлювачем, для збірки меблів удома.

Вхідні в столярно-меблеві вироби деталі і складальні одиниці мають у перетині гострі чи крайки різні за формою профілі у виді фасок, зм'якшень, калевок, галтелей, фальців. З'єднання деталей і складальних одиниць можуть бути виконані з платиком, звисом, заодно. На мал. 1 показані деякі елементи складових частин столярно-меблевих виробів, одержувані в процесі їхнього виготовлення.

Бруски 1 – заготовки будь-якої форми з цільної і клеєної деревини, застосовувані в конструкції столярно-меблевих виробів. Ширина бруска не більш подвійної його товщини. Заготовки, що мають ширину більш подвійної товщини, називають дошками, вузька частина бруска називається крайкою, а широка – пластю; лінія перетинання пласті з крайкою – ребром. У брусків з цільної деревини розрізняють праву, завжди розташовану до серцевини дерева, і ліву, розташовану до периферії його, пласті. Поверхня бруска, отримана при перерізанні волокон деревини під прямим кутом, називається торцем, а під кутом більшим або меншим прямого – напівторцем.

Обкладками 2 називають заготівлі, якими закривають крайки плит і рамок. Обкладки ставлять в рівень із пластю (заодно) з уступом або виступом. За формою обкладки можуть бути прямокутними і профільними.

Розкладками або штапиками 3 називають вироби, що служать для кріплення вставлених у чверть скла або фільонок.

Фільонки 4 – вироби, вкладені усередину (у просвіт) рамки. За формою фільонки бувають плоскими, у виді рівної плити, і складної форми, зі скошеними чи профільними крайками. Фільонки з такими крайками називають фігарейними.

Фаскою 5 називається зрізане гостре ребро крайки деталі. Фаска збільшує опір матеріалу зовнішньому впливу, тому охороняє ребро від збивання.

Зм'якшення 6 – невелике радіусом 1...2 мм. заокруглення гострого ребра, що охороняє крайку від збивання.

Заовалювання 7 – більш значне в порівнянні зі зм'якшенням заокруглення ребра деталі.

Гальтельник 8 – називають напівкруглу виїмку, зроблену на ребрі або пласті деталі.

Калевка 9 – фігурний профіль якого-небудь бруска, плити або іншого елемента, призначеного для декоративного оформлення виробу.

Чвертю 10 – називається прямокутна виїмка, що утворюється двома площинами, що дають найчастіше вхідний прямий кут. Виступаюча частина деталі, що утворюється в результаті добору чверті, називається губкою.

Платик 11 – це навмисно допущений уступ, призначений для приховання клейового шва, зазору або іншого дефекту на поверхні виробу. Платики широко застосовують у виробництві меблів. Іноді пригін деталі заодно важка і вимагає зайвої витрати часу і праці. Тому вже в самій конструкції передбачають платик. Наявність платиків спрощує збір виробів, але ускладнює їхню обробку в зібраному виді.

Звисом 12 – називають виступаючу за межі підстави частина сидіння табурета або стільця, кришки столу і т.п.

Рис. 1. Складові частини столярно-меблевих виробів:

1 – брусок, 2 – обкладка, 3 – штапик, 4 – фільонка, 5 – фаска, 6 – зм'якшення,

7 – заовалювання,8 – галтель, 9 – калевка, 10 – чверть, 11 – платик, 12 – звис

Поверхнева будова деревини під (впливом ультрафіолетового випромінювання скоро змінюється. За-хистом поверхні є лакофарбові матеріяли, пігменти яких ефективно відбивають ультрафіолетові про-мені і перешкоджають їх проникненню у поверхневі шари деревини. І При фарбуванні зовнішніх деталей краще використовувати світлі І фарби, оскільки вони відбивають тепло і поверхня недуже нагріваєть-ся. Температура білої дерев'яної по-верхні зберігається на рівні 40°С, а вироби, фарбовані в темні кольо-ри, у літні теплі дні прогріваються до 70 = С. Волога деревина і висока тем-пература - сприятливий ґрунт для різних грибків, які ї руйнують. І тому, і в іншому разі рекомендують перед фарбуванням обробити де-рев'яні частини антисептиком. Це її стабілізує, тому рух вологи в дере-вині затихає, зокрема коли торцеві частини після подальшого їх оброб-лення не мають належного захис-ту.

До слабких сторін акрилових матеріялів можна віднести набухан-ня деревини, чутливість до низь-ких температур і вологи у процесі утворення плівки покриття і по-вільного висихання. Цих проблем можна уникнути, якщо вибрати правильний тип лаку, обладнання та умов.

Використовуючи акрилові лако-фарбові матеріяли для вікон і зовнішніх дверей, треба вибирати найводонепроникніші способи фар-бування, аби запобігти потраплян-ню вологи в деревину.

Зауважимо, що фарби на основі розчинників також мають свої переваги: застосування цих склад-ників не призводить до набухання деревини. Технологічні вимоги до температури, вологості повітря й умов сушіння у такому разі не на-стільки жорсткі. Також ці фарби використовують для ремонтних робіт

3.Технологiя вироблення

Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини, її продукція — ділова деревина, яка використовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві.

Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меблеву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів.

Розкрій є одним з перших етапів технологічного процессу на підприємствах що виготовляють вироби з деревини. Від того, як організо- вано порядок виконання операцій, який інструмент та обладнання виб-

рано для розкрою, великою мірою буде залежати подальша організа-

ція технологічного процесу, а відповідно,