2. Властивості деревини що враховуються при опорядженні.

Деревина завжди має вологу, кількість якої вимірюється під впливом зміни вологості і температури оточуючого середовища. В результаті деревина набухає або усихається. До складу лакофарбового матеріалу вводять пластифікатори котрі надають еластичність шару і припиняють руйнівну дію вологи. Деревина має капілярно-пористу будову. Пори сприяють проникненню лакофарбових матеріалів в глибину деревини, це сприяє більшу витрату опоряджувальних матеріалів. Деревина різноманітна по хімічному складу і утримує целюлозу, гемічещопозу, олії, природні смоли, дубильні речовини. Це може призвести до різноманітності паркетного коритця після нанесення на нього лаку, сповільнює процес сушки і появі дефектів плівки у поліефірних лаків. Твердість деревини також впливає на взаємодію з лаком.

3. Адгезія лакофарбових плівок з деревиною.

Міцність щеплення лакофарбової плівки з поверхнею деревини паркетного покриття – адгезія, або присипання лаку до деревини, - залежить від капілярно-пористої будови, товщини лакофарбової плівки складу опоряджувальних матеріалів, а також від сил когезії – внутрішнього щеплення опоряджувального шару.

Капілярно-пориста будова деревини збільшує дійсну поверхню контакту деревини і плівкоутворююча, збільшу міцність щеплення плівки з деревиною при проникненні лакофарбового матеріалу в капіляри. Планки паркету виготовляють з деревини твердих порід, розпилювання деревини планок радіальна, а кут нахилу річних арів до лицевої сторони планки – це менше 45о. Тому проникнення лакофарбового матеріалу буде проходити тільки в щільному поверхневому шарі.

4. Циклювання паркетних підлог.

Поверхня паркетної підлоги повинна бути рівною, гладкою, чистою. Для виконання цих робіт паркет циклюють і шліфують. Циклювання ліквідовує окремі нерівності, перепади між планками. Цю роботу виконують вручну. Для циклювання використовують стальні цикли з короткою і довгою ручках. Паркетник, стоячи на колінах, міцно тримає циклю двома руками знімає стружку рухами циклі на себе. Паркет циклюють поздовж волокон, злегка зволоживши підлогу перед роботою. Роботу виконують два паркетника; один зволожує підлогу, збирає стружку, заточує циклі, а другий – більш кваліфікований – циклює підлогу.

2.5. Шліфування паркетних підлог.

Підлогу шліфують паркетно-шліфульвальними машинами СО-155 або СО-60.

Паркетне покриття шліфують за декілька проходів міняючи шліфувальну шкурку на барабані. Спочатку іде грубе шліфування шкуркою зернистістю 60…80. Другий раз шліфують шкуркою зернистість 36…50.

Щоб одержати більш гладку поверхню використовують шкурку зернистістю 16…24. Шліфувальну машину потрібно пересувати плавно в любому напрямку. З шліфувальними машинами повинен працювати паркетник який пройшов відповідний інструктаж і має допуск по техніці безпеки.Паркетник перед роботою повинен переконатися в справності електрокабеля та штепсельних з’єднань. Роботу з шліфувальними машинами потрібно виконувати в гумових рукавицях.

6. Натирання паркету мастиками

Для натирання підлоги використовують різноманітні мастики, вони бувають водними або скипідарними. При нанесенні мастики на паркет створюється водовідштовхуюча плівка, яка оберігає підлогу від вологи, забруднення і зносу. Враховуючи специфіку деревини буковий паркет краще натирати безводними мастиками, а дубовий водними. Водні мастики розчиняють у теплій воді згідно вказівок інструкції. Одержану масу наносять на чисту підлогу з допомогою волосяної щітки. Наносять рівномірним шаром двічі. Безводні мастики поступають до споживача в готовому вигляді, їх наносять м’яким тампоном також двічі. Мастики бувають кольорові та безбарвні. Після повного висихання мастики підлогу натирають до блиску спеціальною машиною марки СО-37.

7. Нанесення лаків.

Для покриття паркетної підлоги використовують різноманітні лаки, до яких є відповідні вимоги, плівка лаку повинна бути твердою, з невеликим коефіцієнтом стирання, волого – і світлостійкою, не викривлювати колів і структуру деревини. Цим вимогам більш всього відповідають лаки ГФ-257 і ПФ-231. Двокомплектний лак ГФ-257 постачають у двох тарах; в одній – лік, в другій – кислотний затверджував. Розчиняють його в емальованій посуді, використати лак потрібно на протязі 24 годин.

Однокомпонентний лік ПФ-231 наносять на покриття малярними пензлями або м’якими волосяними щітками.

Повне висихання лаку ПФ-231 проходить через 72 години а лаку ГФ-257 через 48 годин. Лік наносять на чисту і суху підлогу, його втирають в пари паркету, не допускаючи напливів і крапель. Ступінь висихання ліку характеризується твердістю плівки. Коли вона повністю затверділа можна наносити другий шар лаку. Після нанесення першого шару спостерігається підняття волокон деревини. Рекомендується обробити паркетну підлогу дрібною шліфувальною шкуркою до повного видалення волокон. Після цього підлогу покривають лаком двічі. Під час нанесення лаку робітник повинне користуватись респіратором або протигазом, приміщення провітрити.

8. Особливості опорядження художньо-декоративних підлог.

Підлогу з щитів старого художнього паркету найчастіше очищали і натирали воском. Слабке підфарбування при опорядження убиває не тільки гру світла на паркеті, але змінює, викривлює всю кольорову гаму деревини різних порід. Очистити паркет після такої обробки важко. Циклювати або шліфувати художній паркет не можна через невелику товщину планок покриття щитів. Поверхню такого паркету обробляють безбарвними мастиками і лаками для зменшення водопоглинання та зносу, також натирають воском.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

В.Н. Дамєе – Вульфсон, Н.Н. Завражан. Устройство полов из паркета и линолеума. М., Высшая школа, 86 г.

Л.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая школа, 89 г.