Промислові вимоги до одягу полягають у тому, щоб його властивості відповідали і організації промислового виробництва, враховували сировинні можливості, відповідали технології і обладнанню підприємства.

Наприклад, одяг для дому – нічна сорочка – вимоги:

Споживчі:

соціальні;

функціональні;

експлуатаційні;

ергономічні;

естетичні.

Святковий одяг – вимоги:

Споживчі:

естетичні;

соціальні;

функціональні;

експлуатаційні;

ергономічні.

Спец. Одяг механіка – вимоги:

Промислові:

стандартизації та уніфікації;

технологічності;

економічності.

Під якістю продукції прийнято розуміти сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням.

Сучасний одяг – це індивідуальний предмет споживання людини та продукт масового промислового виробництва водночас. Якість виробу складається з сукупності його властивостей. Тому вимоги до нових моделей сучасного одягу умовно можна поділити на дві основні групи – споживчі та промислові (техніко-економічні). Кожна з груп має свою підгрупу показників (рис 1), вагомість яких обґрунтовується видом, асортиментом та призначенням виробу. |

Вимоги до якості одягу

споживчі | Техніко-економічні (промислові

Соціальні | Стандартизації та уніфікації

Функціональні | Технологічності

Естетичні | Економічності

Ергономічні

Експлуатаційні

Вимоги до одягу.

Завдання 2.

Визначити основні конструктивні пояси фігури людини та навести їх характеристики.

Розробка сучасного одягу тісно пов’язана з пропорціями людини. Відомо, що деталі одягу розташовуються на окремих ділянках фігури людини (голові, шиї, верхній та нижній ділянках торсу, нижніх та верхніх кінцівках фігури), які є вихідною інформацією для завдання конструкції, форми силуету та покрою одягу. Тому для повноцінного проектування одягу необхідно знати особливості будови та форми складових ділянок фігури людини. Через це фігуру людини умовно поділяють на окремі ділянки – конструктивні пояси.

Конструктивні пояси фігури людини – це характерні складові ділянки фігури людини, які визначають як форму фігури, так і форму конструкції одягу. Вони задаються характерними опуклостями та ввігнутостями поверхні фігури людини, а також лініями зчленування її складових частин. Ці характерні лінії називають антропо-конструктивними рівнями і вони розташовані у середині (центрі конструктивних поясів. Кількість конструктивних поясів фігури, які використовують при проектуванні моделі одягу, залежить від його виду, асортименту, силуету, покрою, довжини тощо.

Завдання 3.

Визначити термін “силует” та надати характеристику його основних видів. Кожний з силуетів представлений з моделями одягу різних видів та асортименту у виглядів технічного рисунку відносно абрисів фігури людини.

За загальним визначенням силует це площинне зображення предметів об’ємної форми.

В одязі силует – це площинно-зорове сприйняття об’ємних форм одягу, чітко обмежених контурами, є основним фактором у виборі модної форми. Силует одягу характеризується приляганням виробу до статури по лінії грудей, стегон, кроєм рукава, висотою і шириною плечей, довжиною виробу та його шириною внизу.

Розвиток і удосконалення різновидів одягу постійно вносять корективи в його силуетні форми. Первісна форма силуету була надзвичайно примітивною, так як одяг був некроєний і нешитий, а складався з листя та кори дерев, шкіри тварин, пір’я, птахів тощо. З розвитком цивілізації змінювався і вдосконалювався одяг, а з ним і силует. Сучасний силует одягу простий, зручний, компактний, багатофункціональний.

Одяг об’ємний, а тому він має три виміри. Форму костюма характеризують двома основними проекціями силуетів: фронтальним та профільним.

Фронтальний силует – результат ортогонального проектування одягу спереду, профільний – збоку.

Силует характеризує пропорції об’єму форму виробу, її зовнішні контури.

Можна виділити силуети виробу загальний та окремих деталей одягу (відносно тулуба, руки, ноги тощо).

На сприйняття загального силуету виробу впливає:

силует окремих деталей (частин) одягу;

членування виробу;

комплектність костюму;

довжина.

Силует одягу (одного виробу або костюму взагалі) умовно може бути представлений геометричною фігурою або асоціативно (формою буки, предмету тощо).

Розрізняють два види силуету скульптурний і декоративний. Одяг скульптурного силуету повторює форму людського тіла, а декоративного – відступає від природних форм статури, часто замасковує їх. Для точнішої характеристики силуету використовують геометричні фігури. Так, силует, побудований паралельними лініями, нагадує прямокутник або квадрат і має назву прямого. Одяг прямого силуету може мати як чітко виражену форму, коли виділяються площини переду, спинки, боків, так і невизначену м’яку форму.

Якщо основні лінії розходяться внизу, силует нагадує трапецію. Силует може мати вигляд трикутника, овалу або складних фігур. За цільністю прилягання одягу до статури розрізняють три основні силуети: приталений, напівприталений, вільний (прямий, трапеція).

Приталений силует характеризується тонкою талією, широкими або акцентованими плечима і розширеною спідницею.

Одяг напівприталеного силуету плавно розміщується вздовж статури з незначним розширенням до низу.

За вільним силуетом створюється одяг прямих або розширених до низу форм.

Кожний з цих силуетів може мати різні варіанти. Силует одягу утворюється силуетними, тобто контурними лініями.

Силуетні лінії визначають рамку виробу, в межах якої розробляється фасон і форма одягу. Внутрішня форма одягу створюється за допомогою конструктивних, конструктивно-декоативних та декоративних ліній.

Конструктивні лінії утворюють основу композиції моделі. Вони позначають контури форми виробу та лінії з’єднання деталей. Це лінії плечових і бокових швів, шви верхньої частини переду і спідниці, шви пройми, нижні шви рукавів, шви на лінії талії, виточки: нагрудної, ліктевої, талієвої. За допомогою цих ліній створюється об’ємна форма виробу і правильна посадка його на статурі. Конструктивні лінії малопомітні в моделі й вони сприймаються як закономірність у побудові основи форми.

Конструктивні лінії можуть мати подвійне навантаження: створюють форму одягу і одночасно збагачують її, тобто прикрашають. Такі лінії називають конструктивно-декоритивними. Це лінії рельєфів, підрізів, пройми, підкреслені оздоблювальною строчкою, оформлені кантом, нагрудна виточка переміщена у м’яку складку від плеча, верхній шов рукава, оформлений декоративною строчкою тощо.

Декоративні лінії – це лінії, що використовуються під час розробки фасону. До них належать лінії, які утворюються оздобленням різних видів: мереживом, вишивкою, бейкою, защипами, складками, зборками. Декоративними можна вважати і контурні лінії деталей