Нелегко жилося Франкові й після виходу з в'язниці. Поліція не перестає стежити за ним, його цькують ук-раїнські і польські націоналісти, виключають з громад-ських організацій. У 80-х роках його ще двічі заареш-товували і тримали у в'язниці по кілька місяців.

Та ніякі переслідування не могли зломити Франка. Він твердо став на шлях революційної боротьби.

Франко друкує свої революційні поезії «Товаришам із тюрми», «Каменярі», виступає протії українських бур-жуазних націоналістів, які намагалися посіяти ворож-нечу до російського народу.

Письменник-борець зміцнює свої зв'язки з трудящи-ми масами, проводить велику роботу в робітничих гурт-ках самоосвіти, вивчає і перекладає праці великих учи-телів робітничого класу Маркса і Енгельса, поширює їхні думки серед робітників. До нього часто звертаю-ться селяни і робітники за порадою і підтримкою. Як свого захисника, трудящі Галичини не раз висували кан-дидатуру Франка до парламенту. Але цісарський уряд, польські та українські пани не допускали до органів влади народного представника.

У 80-х роках побачили світ найкращі повісті Франка «Борислав сміється» і «Захар Беркут», а також збірка віршів «З вершин і низин» — найвидатніше явище в ук-раїнській поезії після «Кобзаря» Шевченка.

Крім різноманітної літературної та громадської ді-яльності, Франко широко розгортає і наукову роботу, створює багато цінних наукових праць і здобуває ви-знання серед видатних вчених далеко за межами Гали-чини.

Так у невтомній праці і боротьбі проходило життя Івана Франка.

Помер Франко 28 травня 1916 року у Львові. Там же, на Личаківському кладовищі, його й поховано. На мо-гилі Франка згодом було встановлено пам'ятник із зо-браженням каменяра, який розбиває гранітну скелю. Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Фран-ка — невтомного трудівника і борця, великого письмен-ника, вченого і громадського діяча. Його іменем названо один з обласних центрів України, Львівський державний університет, Київський український драматичний театр, село Нагуєвичі, багато вулиць у містах нашої країни. У селі, де народився письменник, і в Львові, у будинку, де він жив і працював, відкрито літературні музеї. Тво-ри Франка перекладені на багато мов і широко відомі не тільки в Радянському Союзі, а й за межами нашої країни.

РЕЛЬЄФНЕ РІЗЬБЛЕННЯ ПО ДЕРЕВУ

Рельєфне різьблення всіх видів широко застосовувалося в оформ-ленні храмів, палаців, при виго-товленні стильових меблів. Різьб-ленням прикрашали іконостаси, ажурні колони, стильові меблі, а також кораблі (корабельне різьб-лення). У селянському побуті цей вид застосовувався в оформленні віконниць, фронтонів будинків ("домове різьблення"), виробів по-буту тощо.

Тепер техніку рельєфного різьб-лення використовують у монумен-тально-декоративному оформленні приміщень. Роблять невеликі різьблені вставки, накладки для меблів. Широко застосовувалось рельєфне різьблення у декоруванні предметів побуту — скриньок, де-коративних тарелів, настінних панно, рамок, карнизів, кубків, ваз.

Технікою рельєфного різьблен-ня захоплюються ті різьбярі, котрі мають потяг і здібності до пла-стичного вирішення форми. Серед народних різьбярів старшого по-коління в Україні відомими стали Я. Усик, В. Гарбуз, І. Коваль з Полтавщини. І.Коваль у техніці барельєфу вирізьбив картини, що експонуються в Полтавському краєзнавчому музеї. Вони вико-нані у народному стилі, для якого характерні безпосередність відо-браження життя, де умовність по-єднується з принадливим примі-тивом, якому властиві дещо узагальнено - огрублене або надто де-талізоване вираження задуму.

Я. Усик із Миргорода за ос-новною професією — маляр-альфрейник, різьбленням почав займа-тись приблизно з 1938 р. Для його творчості характерні точність і ре-алістичність виконання. Майстер зробив у барельєфі портрети Т. Шевченка, М. Гоголя, а також композиції "Гоголь слухає лірни-ка" та ін. Відомий автопортрет художника у барельєфному різьб-ленні вирізняється тонкою нату-ралістичною деталізацією.

В довоєнний час техніка рель-єфного різьблення розвивається в тій частині України, яка знахо-диться під владою панської Поль-щі: на Лемківщині та у м. Яворів.

Після перемоги над фашистською Німеччиною ряди українських різьбярів поповнює молодь, яка працює в різних техніках різьб-лення, у тому числі й в рель-єфному. Це — В. Хитько, Б. Лубінець, М. Коленков, П. Хоменко з Харкова, В. Ковальов з Дні-пропетровська, В. Дорош із Жме-ринки.

На Гуцульщині кращі майстри виконують у техніці рельєфного різьблення портретні й сюжетні зображення на декоративних таре-лях, обкладинках для альбомів, куманцях (баклагах), при цьому обрамлюють зображення "сухим" різьбленням. У 60—70-х роках плоский рельєф виконується майстрами-гуцулами в манері, близь-кій до "сухого" різьблення. Таке поєднання допомагає створенню єдності й цільності всієї компо-зиції, складеної фактично з різ-норідних елементів. Так, майстер-но виконані зображення портрета. Ю. Шкрібляка майстрами М. Федірком та А. Іващенком, плоско-рельєфні сюжетні зображення на тарелях різьбяра М. Грепиняка. Великим успіхом користуються сюжетно-тематичні твори відомих майстрів М. Кіщука, І. Смолянця, І, Савченка.

Із майстрів, котрі працюють у техніці рельєфного різьблення, ві-домі імена В. Чміля із м. Болехів Івано-Франківської обл., П. Пет-ренка з м. Заложці Тернопільської обл. Цікаві рельєфні композиції народного майстра зі с. Заставні Чернівецької обл. Д. Юрчука "Т. Шевченко в саду Енгельгардта", "Лук'ян Кобилиця", "Мені три-надцятий минало", "Каменяр" то-що.

Оригінально, високопрофесійно виконує в рельєфному різьбленні твори заслужений майстер народ-ної творчості України В. Кваша. Його декоративний таріль "Шевченкова хата" — приклад вмілого використання зображення й напи-су в одній композиції. У техніці рельєфу працює видатний різьбяр із Ужгорода В. Свида. Його твори "Чотири пори року", "Достаток" та інші виконані майстерно й ви-разно. Водночас художник-різьбяр відомий і скульптурно-об'ємними творами.

Особливого розвитку рельєфне й ажурне різьблення досягає у Львівському коледжі декоративно-го і ужиткового мистецтва. Із коледжу вийшла велика плеяда май-стрів, послідовників відомих майстрів-художників і педагогів І. Весни, В. Трофімлюка. Вони постійно вдосконалюють композиційні при-йоми, збагачують форми виробів, орнамент.

Уже в 50—60-х роках поши-рюється рельєфне різьблення в Яворівській школі художніх