Плідно працюють у техніці ре-льєфного різьблення майстри За-карпаття. Майстерно зроблені тво-ри заслуженого майстра народної творчості України В. Асталоша з м. Свалява. У них зображено багато фігур, об'єднаних загальним ідейним і художнім задумом.

Відмінним декором та особли-вою виразністю композиції виріз-няються роботи заслуженого май-стра народної творчості України В. Смердула. Оригінальні різьблені станкові, пейзажні й сюжетно-тематичні твори майстрів Ф. Бабінця, І. Семенюка, М. Величка, а в комбінованій техніці рельєфного різьблення — А. Покотюка.

Творчість у техніці рельєфного різьблення переважно проявлялася в індивідуальній манері праці май-стрів. Тільки лемківський напрям дав колективну стильову лінію на-родній творчості, яка стала тра-диційним художнім промислом із характерними ознаками.

У селах Вільці та Балутянці поблизу курорту Риманова (тепер Польща) наприкінці XIX ст. роз-винулось рельєфне різьблення в художньому промислі на основі старих місцевих традицій. Цим промислом займались цілі сімейні династії. Майстерність передава-лась молодому поколінню інди-відуально або через організовану школу різьбярів у м. Риманів (80-ті роки XIX ст.).

У лемківському рельєфному різьбленні особливого успіху досягли майстри-художники П. Одрехівський, І. Кіщак, В. Красівський, М. Барна, І. Орисик, М. Шалайда. Їх вироби мали по-бутове призначення: це хлібниці — круглі, овальні, квадратні, під-носи, попільниці, цукерниці, ра-мочки тощо. Прикрашали вироби рельєфним різьбленням у вигляді переплетінь виноградних лозин з великими листками та гронами ягід. Цей композиційний мотив став найпривабливішим у твор-чості лемків. Зображали також ли-стки каштана, клена, соняшника, папороті тощо.

Різьбярі домагались особливої пластичної виразності форм, зали-шаючи сліди широких зрізів із нюансними переходами в їх гра-нях. Інколи різьблення підшліфовували. Не лакували ті вироби, які експонували на виставках, а вироби для практичного застосу-вання покривали спиртовим ла-ком. Окремі майстри вдавалися до коптіння або тонування, домагаю-чись більшої виразності випуклих частин, протираючи їх дрібною шліфшкіркою і таким чином відо-кремлюючи від тих, що не прошліфовані. Порох витирали щіт-кою.

Відома творчість Михайла Черешньовського, який народився 1911 р. у с. Стежениці на Лемківщині. Він навчався у школі І.Шкрібляка, потім — в інституті пластичних мистецтв у Кракові. Впродовж 1940—1944 pp. у Болехові Михайло Черешньовський у власній майстерні організував на-вчання молодих майстрів. Він був членом мистецького гуртка "Зарево" (у Львові).

Оригінальний лемківський різь-бяр А. Фігель навчався у про-фесійного майстра Жароффа в м. Криниця (Польща). З 1938 р. почав працювати самостійно. Тво-ри А. Фігеля вирізняються образ-ним вирішенням і майстерністю виконання. Його різцю належать барельєфи: "Т. Г. Шевченко", "М. В. Гоголь", "Б. Хмельницький" — на літературні теми, на тему праці — "Кукурудзовод", "Шах-тар". А. Фігель працює у галузі об'ємної скульптури малих форм.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ.

Технологія рельєфного різьблення. Рельєфне різьблення надає зображенню реалістичного, об'ємно-пластичного характеру, тобто наближує зображення до натури. Зображення розраховане на сприй-няття при боковому освітленні, коли пластика вирізьблених форм завдяки світлотіні особливо гарно виявляється у тонових переходах і у місцях з'єднання зображень і фону, де створюється різниця кон-трастів між випуклістю зображен-ня і рівною поверхнею. Цей вид потребує відповідних інструментів.

Передусім виконується підго-товча робота. Вибирається мате-ріал, що відповідає задуму та ком-позиції. Липа, береза, клен, явір, груша, горіх, червоне дерево та інші породи дають змогу викону-вати тонке різьблення з дрібною пластикою зображення. На сосні, ялині таке зображення зробити нелегко.

Основні різновиди рельєфів: плоске різьблення з заоваленим фоном; різьблення з "подушечним" фоном; різьблення з підібраним (вибраним) фоном; різьблення з прорізним фоном (ажурне); барельєфне різьблення; горельєфне різьблення; накладне (наклейне) різьблення. У виконанні плоскорельєфного різьблення з заоваленим фоном ми рекомендуємо таку послідовність:

1. Різаком, ножем або футчиком прорізують поглиблення 3—4 мм за контуром малюнка. Про-різаний контур з боку фону до-датково округлюють (заовалюють) тим же різаком, ножем або боко-вою площиною футчика. Можна зробити округлення плоскою або пологою стамескою.

2. Виконується моделювання зображення.

3. Прорізаний контур фону за-лишають чистим або підфарбо-вують чи карбують.

У різьбленні з "подушечним" фоном його також округлюють, вигладжують і шліфують шліфшкіркою.

ОПОРЯДЖЕННЯ ДЕРЕВИНИ.

Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від дії навколишнього середовища (повітря, во-логи, світла, тепла, забруднень і механічних пошкоджень). Захисний шар має бути достатньо твердим, але еластичним, рівним і гладень-ким (блискучим або матовим).

Всі лакофарбові матеріали, що утворюють захисний шар, мають міцно зчіплюватись з поверхнею деревини.

Види опорядження. Існують такі види опорядження меблевих виробів: прозоре, непрозоре, імітаційне та спеціальне.

При прозорому опорядженні на деревину наносять захис-ну декоративну прозору плівку; при цьому текстура деревини збе-рігається і часто стає ще виразнішою. Прозоре опорядження здій-снюється прозорими лаками, синтетичними плівками, політурами, інколи восковими мастиками та маслами на деревині цінних і твер-дих листяних порід.

При непрозорому опорядженні захисна плівка непрозора і повністю закриває текстуру і колір деревини. Непрозоре опорядження здійснюється пігментованими фарбами (олійними, ема-левими та ін.) по деревині малоцінних і хвойних порід.

Імітаційне опорядження характеризується поліпшенням декоративних властивостей звичайних порід деревини або створен-ням на деревині чи інших листяних матеріалах