ґудзик, низ краю борту заокруглений.
Спинка з середнім швом.
Рукав двошовний довгий зі шлицею, оздобленою двома ґудзиками.
По краю та середині коміра, лацкана, борта, кишень та шлиці прокладена оздоблююча строчка.
Рекомендовані розміро-зрости : 158-164, 84-92, І та ІІ повнот них груп.
Розділ 2 Аналіз методів корегування конструкції жакетів жіночих на фігури з відхиленнями від типової за поставою
Останнім часом значно збільшилися естетичні вимоги до одягу, до якості її посадки на фігурі. Одяг який покроєний по кресленням на типові фігури, не завжди забезпечує хорошу посадку на конкретній фігурі, що пояснюється різними формами тіла.
Тому при побудові креслення потрібно враховувати не тільки основні розміри тіла, але і форму таких його ділянок, як спина, плечі, груди, живіт та ін.
2.1 Постава
Для кожного з типів тіло будови характерно визначено, звичне для нього положення тіла в позі стоячи без напруги окремих м’язових груп, називається постава.
В житті зустрічаються люди, які мають найрізноманітнішу поставу. Основними факторами, які її визначають, рахують перш за все форму вигинів хребта і форму тулуба.
В даний час по класифікації Н. Волянського прийнято розрізняти три типи постави, кожен з яких у свою чергу має три варіанта (рис.2.1).
Кифотичний тип (К) постави характеризуються тим що вигин грудної частини хребта більший за вигин поперекової частини. В швейній промисловості фігуру з такою поставою прийнято називати сутулою.
Вигин грудної частини хребта може бути в порівнянні з вигином поперекової частини малим, середнім або великим. В співвідношенні з цим виділяють три варіанти кифотичних типів постави КІ, КІІ, КІІІ, що відповідає
різній степені сутулості (в першому випадку слабко виражений, а в останньому найбільше).
Рівноважний тип (R) постави характеризується більш-менш однаковою степеню вигинів як грудної, так і поперекової частини хребта. Вираженість вигинів може бути слабкою (RI – випрямлений тип), середньою (RII – нормальний тип) і сильною (RIII – зігнутий тип).
Нордичному типу (L) постави відповідає великий поперековий вигин і незначний грудний. В швейній промисловості фігуру з такою поставою умовно називають перегинистою. Вираженість поперекового лордоза над грудним кіфозом може бути не великий (LI), середній (LII) і сильний (LIII).
Поставу конкретної фігури визначають шляхом розглядання з відстані 2 м верхнього контуру спини в профіль. Крім того, рекомендується використовувати два проекційних вимірів : Пк – положення корпуса і ГтІ - глибина талії перша.
По даним ЦНИИШП постава може рахуватися нормальною, якщо ПК = 6_+ 1 см, А ГтІ = 4,5_+ 1 см.
Весь одяг в умовах масового виготовлення виробляють на фігури з нормальною поставою.
Для кожного виду постави характерне певне положення голови, шиї і тазу, Сутула фігура характеризується збільшеним нахилом шиї і голови в перед, у перегинистої фігури нахил шиї в перед дуже незначний, а голова навіть відхилена дещо назад.
Рисунок 2.1 типи постави
2.2 Особливості побудови і корегування креслення виробу на сутулу фігуру
В вихідних даних для побудови креслень повинні бути приведені дані вимірів конкретної фігури з особливостями постави та іншими даними які відносяться до типу тіло будови.
Попередній розрахунок виконують по загальній схемі. Розприділення на виріб в області грудей Пг виконують в наступнім процентнім співвідношенні:
на спинку 30, на пройму 60, на пілочку 10.
При побудові креслень виробу на нетипову фігуру в типове креслення вносять зміни та доповнення, які обумовлені особливостями тілобудови.
Необхідну форму деталей виробу на сутулу фігуру можна получити шляхом корегування типового креслення виробу. Для цього на кресленні спинки через точки Г5 і И1 проводять лінію розрізу до перетину її з лінією середини спинки в точці б (рис.2.3 а). Другу лінію розрізу проводять вздовж осьової лінії виточки И’1И1 .
Для отримання лекал спинки потрібної форми необхідно праву верхню частину спинки повернути за годинниковою стрілкою (див. рис.2.3 б), що призведе до збільшення розхилу виточки И’ И’2 = 2,5-3см. В результаті такого корегування дещо зменшиться довжина бокового зрізу. Щоб цього не сталося, необхідно всю верхню частину спинки підняти вертикально вверх (рис.2.3 в), що призведе до бажаного збільшення середньої частини спинки, так як мірка Дт.с сутулої фігури більша аналогічній мірці типової фігури. Величину збільшення спинки перевіряють по мірці Дт.с.
Лінію розрізу на пілочці проводять через точки Г5 і Г7 (рис.2.3 г) до перетину з серединою переду. Другу лінію проводять вздовж правої сторони верхньої виточки.
Корегування креслення пілочки зводиться до зменшення розхилу верхньої виточки на 1 - 1,5 см. Для цього ліву верхню частину пілочки повертають за годинниковою стрілкою ( рис.2.3 д). В результаті дещо збільшиться боковий зріз пілочки. Щоб цього не сталося, необхідно всю верхню частину пілочки опустити вертикально вниз на цю величину (рис.2.3 е). Таке корегування призведе до деякого зменшенню величини балансу, що необхідно для сутулої фігури.
Правильність корегування провіряють вимірюванням довжини спинки і
пілочки і співвідношення їх з мірками Дт.с1 і Дт.п1 (див. рис.2.2 а,б).
Рисунок 2.2а,б
Рисунок 2.3 Корегування типових креслень пілочки і спинки виробів для сутулої фігури.
Корегування креслення ліфа призводить до зміни контурів лінії пройми, що потребує корегування креслення рукава. Корегування креслення рукава для сутулої фігури заключається в повороті верхньої частини рукава вперед під кутом. Для цього розрізають рукав по лініям, які з’єднують передню і ліктєву надсічки з точкою О1 (рис.2.4,а). Середню частину оката рукава повертають вперед на величину зміщення вниз точки П5 ( рис.2.3 е і рис.2.4б).
Рисунок 2.4 Корегування типового креслення рукава виробу для сутулої фігури
2.3 Особливості побудови і корегування креслення виробу на перегинисту фігуру
Попередній розрахунок