Рисунок 2.9 – Схема змін розгорток опорних ділянок деталей жіночого одягу

Степінь виявлення дефекту залежить від конкретних особливостей форми тіла людини. Наприклад, для високоплечих фігур з сутулою осанкою відбувається збільшення степені наявності дефекту „борт пілочки розходиться”, в наслідок чого дефект може стати замітним візуально при найменших відхиленнях ознак висоти плечей і положення корпусу. В низько плечих фігур з сутулуватою поставою, навпаки слід чекати ослаблення степені наявності цього дефекту. В цьому випадку дефект може виявитись незамінним візуально при значно великих відхиленнях ознак постави і від їх середніх значень.

Для впорядкування визначення змін конструктивних параметрів від відхилення величин ознак постави розроблені номограми. На цих номограмах, побудованих по принципу вирівняних точок рівнянь (рис. 2.10 і 2.11), нанесено декілька шкал представлені відхилення показників постави від середнього значення положення корпуса (Д?Т74) і висота плеча перша (ДТґ72); на середніх – значення змін розмірних ознак фігури і конструктивних параметрів спинки і пілочки, які залежать від постави і висоти плечей: кут нахилу плечових зрізів спинки (Дг1 і Дг2) і пілочки (Дг3 і Дг4), розхил верхніх виточок спинки (Дв1) і пілочки (Дв2), висота грудей (ДВг), довжина спинки до талії (ДДт.с.), передньзадній баланс (Дбп.з.), ширина і висота горловини спинки (ДШг.с. і ДВг.с.), ширина і глибина горловини пілочки (ДШг.п. і ДГг.п.).

Рисунок 2.10 – Номограма для визначення змін конструктивних параметрів одягу в залежності від відхилення однієї із ознак постави: а – ДТ74, б - ДТґ72

Рисунок 2.11 – Номограма для визначення змін конструктивних параметрів одягу в залежності від збігання відхилень значень ознак постави: положення корпусу ДТ74 і висоти плече першої ДТґ72

Значення змін конструктивних параметрів одягу визначають наступним образом: з’єднуються прямою задані значення відхилень або ознак постави ДТ74 і ДТ72 (див. рис.2.11), або двх одинакових шкал з відхиленнями тільки одного із ознак постави ДТ74 (див. рис. 2.10, а) або ДТ72 (див. рис. 2.10, б). значення змін визначають на перетині цих прямих з відповідними шкалами конструктивних параметрів.

Розроблені номограми можуть бути використані в практичній роботі конструктора при створенні конструкції базової основи одягу на фігури з різною поставою як в ручному варіанті, так і в якості першого джерела оперативної інформації про необхідність змін конструкції одягу в залежності від особливостей постави фігур в САПР „Конструктор одягу”.

2.7 Модифікація базових основ одягу для фігур з різною поставою

В якості вихідних даних для модифікування конструкцій одягу на фігури з різною поставою необхідно мати: уніфіковані конструкції БО одягу для фігур типової тіло будови з нормальною поставою базисних розмірів. Крім того, необхідно знати закономірності змінення розмірних ознак тіла і конструктивних параметрів одягу, а також встановлені застосовані до одягу кожного виду значення інтервалів по ознакам постави (Т74 і Тґ72).

Проектування різноманітних модельних конструкцій (МК) одягу для фігур з різною поставою можна втілити на одній базовій основі конструкції (ОКБ), розроблений на базисний розмір фігури типової тіло будови з використанням уніфікованих зон опорних ділянок конструкції, відповідним розмірам і формі фігур різної постави (рис.2.12). Перехід до других розмірів і ростів в середині однієї розміро-повнотної групи втілюватися за допомогою градації лекал.

Використання уніфікованих конструкцій ОКБ на фігури з різною поставою ефективно при індивідуальному виготовленні одягу та напівфабрикатів. На ряду з встановленими вище закономірностями зміни конструктивних параметрів уніфіковані конструкції БО можуть бути застосовані в якості інформаційного забезпечення в САПР „Конструктор одягу” при створенні банків данних.

Рисунок 2.12 – Уніфіковані конструкції БО для фігур з різною поставою (а) і висотою плеча (б): з сутулуватою (1), нормальною (2), випрямленою (3) поставою; з високими (1ґ), нормальними (2ґ) і низькими (3ґ) плечима

2.8 Макетно – жилетний метод

Для досягнення гарної посадки вимірювального жилета на любій фігурі людини з різними особливостями тіло будови поверхня жилета розділюють по горизонталі і вертикалі на верхні опорні ділянки і нижні вертикальні ділянки спинки і пілочки.

Верхні опорні ділянки і нижні частини пілочки і спинки з’єднуються між собою з допомогою самозакріплюючої тасьми з нанесеними на неї мірними стрічками. Можливість змінення зазора імж окремими частинами вимірювального жилета за допомогою переміщення мірних стрічок застібки дозволяє врахувати особливості тіло будови людини і забезпечує регулювання передньозаднього і бокового балансу виробу, його довжину і ширину для фігур різних повнот них груп, положення лінії талії, ширину горловини спинки, випуклість спинки в області лопаток і пілочки в області грудей. Для прикладу на рис.2.13 показана схема підготовки жилета на фігури

з різною висотою плечей.

Рисунок 2.13 – Схема піднки жилета на фігури з низькими (а) і високими (б) плечима

Одним із основних факторів, спонукаючому успішному внидренію без примірочного методу, являється правильна обміловка і розкрій виробу за допомогою комплекту лекал еталонів необхідного розміру і росту, які точно відповідають розмірам вимірювального жилету. Всі зміни в конструкції лекал виконують при обміловці на тканині. Приклади зміни конструкції лекал основних деталей піджака на фігуру з високими та низькими плечима представлені на рис.2.14, а,б; з сутулою і випрямленою поставою на рис. 2.14, в,г.

а