в г

Рисунок 2.14.

Інший важливий аспект без примірочного методу – можливість його використання для промислового виготовлення одягу по заказам населення. При цьому слід відмітити алгоритмічність получення інформації про особливості тіло будови замовника за допомогою вимірювальних жилетів і їх подальшого використання при розкрою при ручному варіанті, так і в автоматизованому.

Розділ 4: Обґрунтування ефективності виробництва колекції одягу

4.1 Надання теоретичних відомостей про сутність собівартості та формування калькуляції виробу

Підвищення ролі прибутку підвищує і роль собівартості продукції як одного з найважливіших якісних показників виробничо господарської діяльності підприємства.

Собівартість продукції це частина вартості, яка повинна в результаті процесу обігу повертатись підприємству для відшкодування його витрат на виробництво [25].

Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Значення плану собівартості продукції визначається тим, що прибуток, який залежить від рівня витрат на виробництво, визначає величину накопичень підприємства, добробут членів трудового колективу.

Основним методом планування собівартості продукції на швейних фабриках є нормативний метод, в основу якого покладено техніко-економічні норми і нормативи, за допомогою яких визначають планові суми витрат для кожного виду ресурсу.

Витрати, що належать до собівартості продукції, класифікують залежно від певних ознак і передусім за економічними елементами і калькуляційними статтями витрат.

Визначення собівартості одиниці продукції за статтями витрат називається калькулюванням, а сам документ – калькуляцією.

Планова калькуляція характеризується максимально доступний рівень, склад та структуру витрат на виробництво одиниці продукції, що забезпечує одержання планової суми прибутку та рівня рентабельності [26].

4.2 Розрахунок собівартості базової моделі та її модифікацій

Розрахунок собівартості моделей проводиться за наступною методикою:

Стаття 1.Сировина та основні матеріали:

Вмат = Восн + Впідкл + Впр. + Вф + Умз – Пв, (4.1)

Вмат = 120+17+9+

де Восн – вартість основних матеріалів, грн.;

Впідкл – вартість підкладки, грн.;

Вф – вартість фурнітури, грн.;

Умз – уцінка маломірних залишків, грн.;

Пв – поверхневі вдходи, грн.;

а) вартість основних матеріалів:

Восн. = Nт·Ц1кв.м , (4.2)

Восн =

Впідкл = Nт·Ц1кв.м (4.3)

Впідкл =

Впр = Nт·Ц1кв.м (4.4)

Впр =

де Nт – технічна норма на один виріб, мІ;

Ц1кв.м – ціна оптова 1мІ тканини, грн.

б) вартість фурнітури:

Вф = Nф·Ц1ф, (4,5)

Вф =

де Nф – норма витрат фурнітури на одиницю виробу;

Ц1ф – ціна одиниці фурнітури;

в) уцінка маломірних залишків:

(Восн·Нв+Впідкл·Hn)·С

Ум.з = , (4,6)

100·100

Ум.з = =

100·100

де Восн, Впідкл. – вартість матеріалів (відповідно верху і підкладки), грн.;

Нв, Нп – кількість маломірних залишків, %;

С – знижка при реалізації маломірних залишків, %.

г) відходи, що реалізуються (Пв) визначається у відсотках від вартості тканини (без вартості фурнітури):

Пв = (Восн + Впідкл.)·Р, (4.7)

Пв =

де Р – відходи, що реалізуються, % (рекомендоване значення 40-60%).

Стаття 2. „Прямі витрати на зарплату з нарахуванням на соціальні заходи”:

ЗПпр = ЗПосн + ЗПдод + Вф, (4.8)

ЗПпр =

де ЗПосн. – основна заробітна плата на один виріб, грн;

ЗПдод. – додаткова заробітна плата на один виріб, грн.;

Вф – сума відрахувань на соціальні заходи, %.

а) основна заробітна платана один виріб:

ЗПін

ЗПосн = р·(1+ ), (4.9)

100

ЗПосн = (1

100

де р – розцінка на виготовлення одиниці продукції, грн.;

ЗПін – заробітна плата інших цехів, % (рекомендоване значення 20-25 %).

Тст1·Кср.т·N

р = , 4.10)

3600

р =

3600

де Тст1 – годинна тарифна ставка робочого 1 розряду, грн.;

Кср.т – середній тарифний коефіцієнт;

N – трудомісткість виготовлення виробу, с.

б) додаткова заробітна плата на один виріб:

Д

ЗПдод = ЗПосн · , (4.11)

100

ЗПдод =

100

де Д – доплати, надбавки, компенсаційні витрати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничого завдання, % (рекомендоване значення 40-60%).

в) сума відрахувань на соціальні заходи розраховується у % від суми основної та додаткової заробітної плати:

Вф = (ЗПосн + ЗПдод)·Н, (4.12)

Вф =

де Н – нарахування на заробітну плату (приймається за даними підприємства).

Стаття 3. „Загально виробничі витрати”:

Загально виробничі витрати розраховуються у відсотках до основної заробітної плати:

ЗВ = ЗПосн·ЗВ %, (4.13)

ЗВ =

де ЗВ% - загально виробничі витрати, % (приймається за даними підприємства).

Операційна собівартість:

Операційна собівартість розраховується як сума 1, 2, 3 статей калькуляції:

ОС = Вмат + ЗПпр + ЗВ, (4.14)

ОС =

Стаття 4. ”Адміністративні витрати”:

Адміністративні витрати розраховуються к відсотках до основної заробітної плати:

Вадм = ЗПосн·Вадм %, (4.15)

Вадм =

де Вадм % - адміністративні витрати, % (приймається за даними підприємства).

Стаття 5. „Витрати на збут”:

Витрати на збут розраховуються у відсотках до основної заробітної плати.

Взб = ЗПосн·Взб %, (4.16)

Взб =

де Взб % - витрати на збут, % (приймається за даними підприємства).

Стаття 6. „Інші операційні витрати”:

Інші операційні витрати розраховуються у відсотках до основної заробітної плати:

Він = ЗПосн·Він %, (4.17)

Він =

Загальні повні витрати (повна собівартість):

Повна собівартість визначається як Сіма операційної собівартості та 4, 5, 6 статей калькуляції:

ПС = ОС + Вадм + Взб + Він

ПС =

Прибуток від операційної діяльності:

Прибуток від операційної діяльності нараховують за встановленою на підприємстві рентабельністю виробу від загальних повних витрат:

R

Поп.д = ПС· (4.18)

100

де R – рентабельність виробу, % (приймається за даними підприємства).

Відпустка вартість без ПДВ:

Відпустка вартість без ПДВ