Анотація
У курсовому проекті розглянуто основний технологічний процес підприємства, джерела утворення відходів підприємства. Зроблено характеристику відходів, описаний їх вплив на організм людини. Розглянуто утилізацію відходів на підприємстві, а також сучасні методи утилізації та переробки відходів. На базі використаного матеріалу визначено оптимальний шлях утилізації відходів даного підприємства. Зроблено висновки.
Зміст
Вступ
1 . Загальна частина 7
Загальна характеристика цеху з 7 виробництва хлорвінілу
Опис основного технологічного процесу
виробництва хлорвінілу 9
Джерела утворення відходів на виробництві хлорвінілу 11
Характеристика відходів і аналіз їх шкідливого
впливу на довкілля 18
2 Проектна частина
2.1 Утилізація відходів на виробництві
хлорвініл 22
Сучасні методи утилізації та переробки відходів 26
Обгрунтування схеми утилізації та переробки
відходів виробництва хлорвінілу 25
Висновки 29
Перелік посилань 30
Реферат
Курсовий проект :33 стор., 2 рис, 2 таблиць, 11 посилань.
Об'єктом проекту є газоподібні відходи виробництва хлорвінілу, а саме хлористий водень.
Мета проекту - визначення оптимальних шляхів утилізації хлористого водню на виробництві хлорвініл.
Даний метод утилізації дозволяє повторно використовувати в технологічному процесі HCl
Повернення хлористого водню на стадію оксихлорування.
Цей метод дасть змогу отримати певний економічний ефект.
Запропонований метод приведе до зменшення викидів шкідливих газів.
Ключові слова: ВІНІЛХЛОРИД, ДИХЛОРЕТАН, ХЛОРИСТИЙ ВОДЕНЬ
Вступ
В промисловій практиці на тонну продукту який містить хлор у відходи переходить десятки кілограмів звязаного хлору у різних агрегатних станах. Тільки на підприємствах, які виробляють хлоромісткі продукти, відходи становлять більше 1 млн. тон речовин з різною хімічною активністю. Відходи і продукти їх переробки мають сильну токсичну дію, тому їх кваліфікаційна переробка являє собою одну з найбільших задач екології.
На підприємствах хлорорганічного синтезу вже на стадії проектування передбачають знешкодження і,рідше, рециркуляцію токсичних відходів. Переважно використовують спалювання, рідше — хімічну і плазмохімічну переробку, окислення, електрокрекінг, регенерацію, захоронення (1-3). Процес спалювання енергомісткий, не застосовується для олігомерів і полімерів,проте головне - генерує нові токсичні сполуки у тому числі : діоксини і дифурани. Гранично допустимий вміст діоксинів у викідних газах — 0,1 нг/м3. ( 4 ). За границею пристрої спалювання доповнюються багатоступеневою системою очистки, яка включає абсорбцію, адсорбцію і каталіз. їх вартість і експлуатація становлять 30% і більше витрат основного виробництва.
Відомі технології є малоефективні і тому потребують заміни. Тому у даній роботі подається новітня технологій утилізації хлорорганічних відходів.
1. Загальна частина
1.1. Загальна характеристика цех з виробництва хлорвінілу
Назва виробництва - цех з виробництва хлорвінілу.
Виробництво вінілу хлористого закуплено по імпорту у фірми "Фрідріх Уде" (ФРН) і введено в експлуатацію в 1975 році.
Проектна потужність виробництва становила 250 тис. т/рік вінілу хлористого і 47 тис. т/рік товарного дихлоретану, виходячи з 8000 робочих годин в році.
Досягнута максимальна потужність виробництва 269,5 тис. т/рік по вінілу хлористому в 1991 році.
В 1991 - 1995 році цех з виробництва вінілу хлористого був реконструйований з досягненням потужності по вінілу хлористому 370 тис. т на рік. Випуск вінілу хлористого в 2005 році становив 190 тис. т.
Мінімальна економічно виправдана по споживанню сировини та енергоресурсах потужність цеху з виробництва вінілу хлористого становить 40 % від проектної. Мінімальна стійка потужність виробництва становить 7,6 т/год вінілу хлористого або 66600 т/рік (18 %) і визначається мінімальним навантаженням на реактор оксихлорування.
Технологічний процес безперервний з одним технологічним потоком. Метод виробництва збалансований і базується на прямому і окислювальному хлоруванні етилену в присутності каталізаторів, з одержанням дихлоретану сирцю, з подальшим його зневодненням, ректифікацією і піролізом дихлоретану з одержанням вінілу хлористого. Виробництво складається із таких стадій:
- окислювальне хлорування етилену (ст.100) потужністю 302600 т/рік дихлоретану;
- пряме хлорування етилену (ст.1200) потужністю 292000 т/рік дихлоретану;
зневоднення дихлоретану (ст.300) потужністю 300000 т/рік дихлоретану;
ректифікація дихлоретану (ст.400) потужністю 1081000 т/рік дихлоретану ректифікату;
піроліз дихлоретану (ст.500-1500) потужністю 370000 т/рік вінілу хлористого;
ректифікація хлорвінілу (ст.600-1600) потужністю 370000 т/рік вінілу хлористого;
- пропіленова холодильна станція потужністю 2400 кВт по холоду;
фреонова холодильна станція потужністю 1500 кВт по холоду для отримання охолодженого водного розчину етиленгліколю;
спалювання хлорорганічних залишків (ст. 1800-800) потужністю 9100 т/рік - по рідких залишках, потужністю 26000 т/рік по газоподібних залишках;
- очистка стічних вод (ст.900-1900) потужністю 128000 т/рік;
- призначений водооборотний цикл 3-1 водооборотної системи об'ємною
потужністю 9123 м3/год з напором на виході 48-50 м водного стовпа і температурою охолодженої води 25 °С.
Установка обладнана системою водяного та пінного зрошення на випадок пожежі, системою вуглекислотного пожежогасіння в приміщенні ЦПУ корпус 924.
Категорія виробництва по його техніко-економічному рівню -І.
1.2 Опис основного технологічного процесу виробництва вінілхлориду
Технологічна схема процесу виробництва вінілхлориду з етилену комбінованим методом Складається з 6 стадій:
синтез 1,2- дихлоретану прямим рідиннофазним хлоруванням етилену;
синтез 1,2- дихлоретану окислювальним каталітичним хлоруванням етилену;
промивка, осушка і ректифікація 1,2- дихлоретану;
термічне дигідрохлорування 1,2- дихлоретану у вінілхлорид;
розділення продуктів дигідрохлорування 1,2- дихлоретану;
ректифікація вінілхлориду;
Синтез 1,2- дихлоретану прямим рідиннофазним хлоруванням етилену проходить в реакторі 1, а окислювальне хлорування етилену - в реакторі 2. Етилен подають приблизно в однакових дозах в обидва реактори. В реактор Детальний наземний апарат) одночасно подають хлор в кількості, яка забезпечує надлишок етилену 1-3%. В колоні зберігають постійний рівень рідини,в якій розчинений каталізатор FеСІ3. Тепло реакції відводиться за рахунок випаровування парів дихлоретану-1,2 і конденсації їх в конденсаторі 3. Гази які непрореагували після уловлювання парів дихлоретану 1,2 направляють на абсорбцію. 1,2-Дихлоретан- сирець промивають кислотою, лугом, водою в апараті 5 (на схемі вказаний один апарат) для вилучення залишків каталізатора і направляють в колону азеотропного сушіння 8.
В реактор оксихлорування 2 (стальний апарат) , одночасно з етиленом подають повітря з невеликим надлишком (=5,%) і хлороводнем.
Прцоес проводять при