ВСТУП
1 Характеристика об’єкта
Газопровід “СОЮЗ”, який розглядається в цьому проекті, відноситься до трубопроводів IV категорії.
Газопровід побудований в 1985 році. Згідно з проектом газопровід має наступну технічну характеристику:
проектний максимальний робочий тиск – 75 ата . Загальна довжина газопроводу на дiлянцi Бар – Гусятин – 148 км;
газопровід є однонитковим ; зовнішній діаметр газопроводу–1420мм. Газопровiд проходить в одному коридорi з газопроводами Помара-Ужгород та Прогресс.
При будівництві даного газопроводу використовувались стальні електрозварні прямошовні труби по ГОСТ 20295-85,виготовлені із сталі 17Г1С,діаметром D * S = 1420 * 16 мм. В даному дипломному проекті розглянуто ліквідацію локального витоку газу методом врізки “катушки” на дільниці між 0,72 та 0,89 кілометрами розглянутого газопроводу.
Характеристика грунтів на цій дільниці газопроводу наступна:
- суглинок світлокоричневий лісоподібний напівтвердий сухий, до маловологого, щільний, покритий грунто-рослинним шаром потужністю від 0,5 до 0,7 м.
Для даного типу глинистого грунту кут внутрішнього тертя складає 23
Кранові площадки ( вузли ) даного газопроводу складаються з наступних основних частин : лінійного рівнопрохідного кульового крану Dу 1420 мм, двухбайпасних та одного свічного пробкових кранів Dу 150мм, тогож виробництва, і свічки діаметром 219 мм та висотою 4 м. Дана запірна арматура розрахована для підземної установки з ручним приводом на робочій тиск Ру = 76 кгс/см2. Арматура призначена для безколодязної установки з виводом управління на поверхню землі.
ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАНА Dу1420мм,
умовний прохід –1420 мм;
умовний тиск – 7,6 МПа;
робоче середовище – неагресивний природний газ;
температура робочого середовища – від –45 до + 80С;
допустимий перепад тиску при перекритті –6,4 МПа;
допустимий витік в затворі не більш - вода 0,18 см3/мин,
газ 0 см3/мин.
температура оточуючого середовища – від –45 до +50С;
повний строк служби –25 років;
маса – 6315 кг.
2 МЕТОДИ ДІАГНАСТУВАННЯ ГАЗОПРОВОДУ
Підземна частина магістральних газопроводів важкодоступна для зовнішного огляду. Необхідність ремонту ізоляції та труб газопроводу визначають в процесі експлуатації електрометричним та візуальним методами. Якщо на дільниці газопроводу є станція електрохімзахисту, то необхідність ремонту ізоляції та труб газопроводу визначають : вимірюванням різниці потенціалів “труба-земля” на катодних відводах з застосуванням довгого проводу; за допомогою дослідних катодних станцій (ОКС), по величині захищеної зони та захищеної густини струму; аналітичним розрахунком по даним вимірам потенціалів на катодних виводах; шукач ушкоджень ізоляції; шурфованням. Необхідність ремонту труб визначається тільки шурфованням.
Вимір різниці потенціалів “труба-земля” на катодних виводах виконується на катодному виводі газопроводу за допомогою переносного вольтметра або потенціонометра та мідносульфатного електроду.До позитивної клеми пристрою підключають катодний вивод, а до від’ємної- мідносульфатний електрод. Газопровід рахується захищеним від корозії та не вимагає ремонту або підсилення електрохімзахисту, якщо різниця потенціалів “труба-земля”, виміряють за допомогою мідно-сульфатного електроду порівнюючи, рівна або від’ємна мінімального захисного потенціалу, рівного –0,87В. Цей дослід проводять для визначення коррозійних зон на газопроводі. Найбільші коррозійні ушкодження можна чекати на ділянках газопроводу з найбільш від’ємним значенням потенціалу. При визначенні потенціалу у катодного виводу мідносульфатний електрод встановлюють над трубою поблизу виводу. Крок виміру при цьому відповідає відстані між катодними виводами- 0,5-1 км. Для уточнення розподілу зон коррозиї вимір роблять також між катодними виводами. Для цього переставляють мідносульфатний електрод вздовж траси газопроводу по руху газу через кожні -25 м до середини відстані між катодними виводами. Аналогічно роблять виміри від слідуючого катодного виводу проти руху газа. Таким чином отримують данні розподілу потенціалу по довжині газопроводу між будь-якими катодними виводами.Схема виміру показана на малюнку 2.1.
На газопроводі що знаходиться під катодною поляризацією, для проведення вимірів методом градієнтів потенціала захист має бути відключений. Практично градиєнт потенціала Е виміряють за допомогою двох неполярізуючихся мідносульфатних електродів, що знаходяться перпендикулярно вісі газопроводу, методом поперечного градіенту потенціалу. Один з електродів встановлюють над трубою, другий- на відстані 15м від труби. Потенціометром визначають різницю потенціалів між ними та полярність електродів, щознаходяться над газопроводом. Позитивні значення відповідають анодним зонам газопроводу, так як корозійний струм макропар стікає з газопроводу в грунт і потенціал розташованого над ним електрода більший потенціалу віддаленного електроду. Від’ємні значення відповідають катодним дільницям входа корозійних струмів в газопровід. Крок виміру градієнту приймають рівним 25м. Для уточнення границь анодних дільниць газопроводу крок зменшують до 5м. Ділянки на яких спостерігається значення градіента потенціалу Е= 15 мв в грунтах з низьким питомим електричним опором, а також ділянки що характеризується частою зміною полярності, є корозійно небеспечними. Ці виміри можуть бути розпочаті тільки після встановлення на газопровді природнього потенціалу. На практиці час встановлення природнього потенціалу при дії захисту на протязі року складає 1-7 діб. Цей процес найбільш уповільнений поблизу точки дренажу,(2).
На ділянці траси газопроводу, проводять додаткові досліди газопроводу за допомогою ОКС. Дослідну катодну станцію підключають до газопроводу на дослідній ділянці. По величині захисної зони та струму захисту визначають необхідність шурфовання для визначення корозійного стану і ремонту газопроводу. Необхідність ремонту ізоляції може бути визначенна за величиною середньої захисної густини струму j на дільниці установки ОКС:
, (2.1)
де , I – сила струму ОКС, ма ;
S = Dr L –площина поверхні газопроводу в межах захисної
