ТЕХНОЛОГІЯ ЗАГОТІВЛІ І ЗБИРАННЯ КОРМІВ

Сучасні технології заготівлі сіна та раціональне використання сіножатей

Технології заготівлі сіна

Значення сіна в годівлі тварин.

Сіно – це вид об’ємистого корму, одержаний шляхом зневоднення скошеної зеленої маси природним сушінням та за допомогою активного вентилювання.

Сіно є важливим джерелом кормів лі для повноцінної годівлі тварин у зимово-стійловий період. Це джерело грубоволокнистої клітковини, потрібної для нормального функціонування шлунково-кишкового тракту тварин.

Виключно незамінна роль сіна пов’язана з тим, що це незамінне джерело протеїну, цукрів, вітамінів, мінеральних речовин.

За поживністю 1 кг сіна, середньої якості прирівнюється до 0,5-0,6 к.од., містить 40-60 г перетравного протеїну, 40-45 г цукрів, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни.

Встановлено, що обов’язковою складовою частиною раціону молочних кормів повинно бут якісне сіно доброї якості, що дозволяє без використання концентрованих кормів отримувати 15-16 л молока за добу від корови.

Під час згодовування сіна високої якості модна задовольнити потребу тварин у кормових одиницях на 40-50%, в перетравному протеїні – на 35-40%, більше, ніж на 50% у мінеральних речовинах і практично повністю в каротині.

Отже, якісне сіно в раціоні – це, насамперед, здоров’я тварин, висока продуктивність, щорічне теля та довголіття.

Для забезпечення нормальних процесів у шлунково-кишковому тракті великої рогатої худоби в стійловий період, необхідно щоденно згодовувати не менше 1,5 кг сіна в розрахунку на 1 ц живої маси.

Необхідна кількість сіна в рік на 1 голову залежить від її продуктивності тварин так при надоях 3000 кг молока в рік це потреба становить 1 т сіна, 4000 кг – 1,2 т та 5000 кг.

Важливим показником хімічного складу є клітковина, вміст якої змінюється залежно від фази розвитку рослин. У молодих рослинах вона складається переважно із целюлози, в більш старих рослинах стінки клітин грубішають і кількість клітковини зростає, перетравність її і якість сіна зменшується. Саме тому при заготівлі сіна такі важливу роль відіграє дотримання оптимальних фаз збирання рослин та їх сумішок.

Клітковина рослин, зібраних у оптимальні фази, відіграє важливу фізіологічну роль не менше як джерело енергії, але і як фактор, що забезпечує нормалізацію продуктів травлення. Коровам у період лактації клітковина потрібна для утворення летких жирних кислот особливо оцтової, як основного попередника жиру молока. Оптимальний вміст клітковини в раціонах великої рогатої худоби становить 22-27%.

Вміст жиру незначний і знаходиться в межах 1-2,5% та є джерелом енергії в незамінних жирних кислотах. Вміст жиру в сіні залежить від фаз розвитку рослин.

Мінеральні речовини (зола0 представлені в сіні переважно такими елементами як кальцій, фосфор, калій, хлор, залізо, сірка. Більший вміст їх у сіні з бобових рослин. Слід зазначити, що основу поживності сіна визначає вміст листків в ньому, збереженості яких у процесі заготівлі сіна слід приділяти значну увагу.

Хімічний склад сіна не є постійним, а залежить від цілого ряду факторів:

Грунтово-кліматичних умов;

Виду рослин та ботанічного складу травостою;

Фази збирання;

Агротехнічних заходів під час вирощування та зберігання технології заготівлі сіна.

Якісне сіно має зеленуватий колір, приємний свіжий запах, без пилу, вологість не вищу за 17%, неїстівних домішок не більше 5-15%. Вміст поживних речовин в сіні становить: 5-20% «сирого» протеїну, 35-45% БЕР; 18-30% клітковини, 1-2,5% жиру та 5-12% мінеральних речовин.

Під час заготівлі сіна будь-яким способом першою технологічною операцією є скошування трав.

Скошування трав.

Для зменшення втрат поживних речовин сіно слід збирати в короткі терміни, що реалізується шляхом повної механізації процесів сінозбирання.

На сіно невеликі площі трав скошують косарками, більші – КДП-4, КТП-6. на великих площа використовують самохідні косарки-плющилки, які за один прохід виконують три технологічні операції – скошування, плющення та формування валка.

Листки стебел висихають швидше, ніж стебла. Тому вони до висихання стебел пересихають, ламаються, легко втрачаються ще на луках. Крім того, в стеблах бобових трав міститься на 10-15% більше вологи, ніж у листках, а злакових – на 5-8%. Для запобігання втрат поживних речовин застосовують плющення (роздавлювання стебла бобових з метою швидкого висихання. Цей захід прискорює водовіддачу стебел бобових трав в 2-2,5 рази. Плющення необхідне при збиранні високоврожайних бобових та бобово-злакових травосумішок. Під час сушіння трав плющена маса висихає на 3-4 добу після скошування, не плющена – на 6-7 день.

Для рівномірного висихання рослинної маси використовують ворушіння. Особливо потребують ворушіння високоврожайні сіножаті. Перше ворушіння застосовують одночасно або слідом за скошуванням, наступні – по мірі підсихання верхнього шару трави. Ворушіння скошеної маси, згрібання її у валки та перевертання здійснюють колісно-пальцьовими (ГВК-6) або ротаційними граблями (ГВР-6). Застосовують також поперечні тракторні граблі ГТП-6 і ГПП-6 та широкозахватні граблі 2ГП-2-14А. у валках рослинну масу просушують до відповідного рівня, залежно від технології заготівлі сіна.

Сушіння трави.

Рослинна маса містить значну кількість води (до 80%). Сушіння трав – важливий і відповідальний етап в заготівлі міститься в міжклітинних капілярах рослинних тканин. Ця вода випаровується швидко. Інша частина (до 20% води) входить в склад клітин, тому її випаровування проходить дуже повільно.

Інтенсивність випаровування води з трави залежить від:

Погодних умов – низька вологість повітря спричиняє швидке випаровування води з рослин; при досягненні вологості 40-45% у злаків і 50-55% у бобових трав швидкість, випаровування води уповільнюється;

Хімічного складу рослин і товщини стебла – високий вміст у рослині білків та вуглеводів сприяє поганій водовіддачі; бобові трави висихають довше, ніж злакові в середньому на 24-48 годин;

Фази розвитку рослин – молоді рослини висихають довше, ніж у більш пізніх фазах розвитку, тому