виробництва вогневих робіт завжди затверджується експлуатуючою організацією-ЛПУМГ.Він вже друкує наказ, яким назначається відповідальний керівник вогневих робіт.Перед початком вігневих робіт йому видається спеціальний дозвіл на ведення вогневих робіт.Керівник повинен особисто на місці познаньомитися з дільницею газопроводу, на якому має проводитися виконання робіт, а також з техничним станом всіх споруд ( линійних кранів, конденсатозбірників і т.д.) на ньому з тим , щоб мати на увазі всі фактори,яки впливають на якісне проведення вогневих робіт.Керівник вогневих робіт має особливі повноваження с метою виключення невірних дій підлеглому йому персоналу.Тільки він має право віддавати розпорядження в процесі виконання вогневих робіт персоналу,діючому в їх проведенні.Всі розпорядження керівника вищестоячих та контроліруємих організацій передаються тільки через керівника робіт,(3).
Місце проведення вогневих робіт має мати надійний телефонний або радіозв’язок з черговим диспечером ЛПУМГ, а також зі всіма пунктами траси, де організовані чергові пости обслуговання відключаючих пристроїв, нагляд за тиском газу, регулювання руху транспорту і т.д.
3.1 ЗЕМЕЛЬНІ РОБОТИ
Земельні роботи при проведенні вогневих робіт на діючому газпроводі виконуються в точній видповіді з затвердженим планом виробництва вогневих робіт.Проведення земельних робіт узгоджується з землевласником та сторонними організаціями, чиї комунікації проходять в місці виробництва робіт.При ремонті газопроводу земельні роботи складають головним чином –це копанні траншеї,котлованів та шурфів для виробництва монтажних та сварочних робіт, засипка траншей, котлованів та шурфів,(2).
Перед початком земельних робіт уточнюють положення газопроводу за допомогою копання шурфів. Копання шурфів, траншей та котлованів на газопроводі, який не має витоків газу та знаходиться під тиском, дозволяється проводити землерійними машинами на відстані не ближче 0,5м від газопроводу. Земляні роботи на відстані 0,5 м від газопроводу та менш виконують тільки вручну. Для вірного руху по ходу екскаватору виставляють вішки, а з переду його укріплюють металевий стрижень, який служить визиром.
У випадку аварії та при наявності значного витоку газу на газопроводі, супроводжуваного викидом грунту, в першу чергу необхідно звільнити аварійну дільницю від тиску газу. Для цього аварійно-ремонтна бригада встановлює зв’язок з черговим диспетчером ЛПУМГ та складає з ним питання про скидання газу з аварійної дільниці. Газ випускають через свічки лінійних кранів А і Б, які відключають до тиску в 200-500 Па, який контролюється по U-подібним рідинним манометрами 6,(3).
Якщо газопровід звільнений від газу, то копання шурфів, траншей та котлованів дозволяється проводити землерийними машинами, з дотриманням мір безпечності , які виключають пошкодження газопроводу. Траншею над газопроводом доцільно вскрити одноковшовим екскаватором з зворотною лопатою на гусеничному або колісному ході типа ТЕ-ЗМ. Ширина траншеї для газопроводів діаметром 1420 мм приймається рівною 1,5 діаметра. Тому підбирається екскаватор, який забезпечує необхідну ширину та глибину траншеї. Щоб не пошкодити труби, вскриття траншеї одноковшовим екскаватором робиться на глибину, яка не доходить до верха труби на 20 см. Крім того грунт вибирається по дві сторони від труби до дна траншей, або до одного рівня з нижній, яка створює паралель з трубою. Останній грунт вибирають вручну,(3).
При наявності витоку газу на діючому газопроводі, земельні роботи виконують без застосування землерийних машин. При цьому тиск в газопроводі в залежності розмірів витоку має бути понижено не менш ніж на 30 процентів від максимального робочого тиску для даної дільниці газопроводу.
При ремонті газопроводу котловани копають для виробництва монтажних, газоелектрозварник, ізоляційних робіт, зв’язаних з врізкою “катушек”, відремонтованої дільниці газопровід, кранових вузлів і т.д. Так як в даному дипломному проекті описується способом ремонт дільниці газопроводу методом врізки “катушки”, то в цьому розділі буде описано пристрій котлованих для данного виду робіт. Схема котлована для врізки “катушки” показана на листі № 1 графічної частини даного дипломногопроекту.
Котлован відкопують таких розмірів, щоб можливо було вільно робити роботи, але при цьому слід враховувати можливості роботи трубоукладача або крана, який знаходиться на поверхні землі на відстані вильоту стріли при визначеній вазі грузу, але за межами призми руйнування даного грунту. Котлован для врізки “катушки” має задовольняти визначеним правилам техніки безпеки. Ширина дна має бути не менше 0,6 м в кожну сторону. Дно котловану має знаходитися на 0,5 м нижче труби 1. Із котлована в протилежному напрямі роблять не менш двох задовільних виходів в вигляді пологих відкосів або ступенів, зроблених в землі. Число виходів визначається числом робітників, які працюють в котловані, і умовою їх швидкої евакуації із котловану при виникненні яких-то аварійних ситуацій.
Грунт із котловану виймається на нагорну сторону, щоб дощова вода не могла стікати в котлован та розміщується так, щоб не мішати підходу потрібних механізмів. Копання котловану робиться без кріплення стінок з відкосами.
Якщо в котлован поступають грунтові води, то дно котловану роблять з відкосом в одну сторону та влаштовують приямок для збору та відкачування води. Відкачка води ведеться насосом без перерви або періодично по мірі поступлення води в приямок.
При врізці “катушки” на відстань 10 м від границь основного котловану викопують шурфи необхідні для установки запірних резинових куль. Розміри шурфів мають бути такими, щоб було зручно проводити з варочно-монтажні роботи по установці запірних резинових куль. Зазвичай розміри шурфів складають 1,5 - 2 м ( в плані ). Шурфи копають з двох сторін від основного котловану, в процесі введення підготовчих робіт (розділ 3.2.)
Після закінчення ремонтних робіт на дільниці газопроводу, по закінченню виробництва ізоляційних робіт газопровід засипається м’яким грунтом або піском на висоту 20 см вище верхній,