Скловиробництво
Короткий історичний огляд
1.1. Люди, які жили ще в бронзовому столітті, користувались натуральним склом - обсидіаном, виготовляли з нього різноманітний домашній посуд та необхідні інструменти. У музеях зберігаються зразки древніх ножів, бритв та дзеркал із обсидіану.
1.2. Єгиптяни, а також мешканці Месопотамії, вміли виготовляти скло ще 3000-4000 років до н.е. У Єгипті виробництво скла досягло найбільшого розквіту в 1550-1350 рр. до н.е., на ту пору центром скловиробів була столиця Єгипетської держави - Фіви.
В Італію виробництво скла прийшло з Єгипту в 1 ст. до н.е., починаючи з другої половини 1 століття нашої ери створюються скломайстерні у Римі, який згодом стає великим центром скловиробництва.
Із Риму скловиробництво поширюється по всій Римській імперії. Утворюються численні скломайстерні в Іспанії, Галлії, Південній Британії, Західній Германії, на північному узбережжі Чорного моря і на Русі.
В древні часи в Єгипті скляні вироби виготовляли пластичним формуванням із гарячої тягучої скломаси. Дуже рано стало відоме пресування скла. Значно пізніше була відкрита техніка його видування.
Скловиробництво зростало швидкими темпами у Венеції, в IX столітті вона конкурує з Константинополем, витісняючи візантійське скло з місцевого ринку. Особливо сильний поштовх до подальшого розвитку венеціанське скловиробництво одержало у 1204 р., після взяття Константинополя хрестоносцями, в складі яких були і венеціанці. Насильне переселення константинопольських скловиробників у Венецію зміцнили її особисте виробництво і послабили конкурента. Венеція стає всесвітнім центром скловиробництва і утримує свої позиції аж до XVI-XVII століття.
Будучи найсильнішою морською державою Середземного моря, Венеція вела велику торгівлю з державами Ближнього Заходу і Сходу, значна частина доходу складалась від торгівлі склом. Венеціанські скляні вироби відрізнялися різноманітністю та великою художньою цінністю.
Техніка скловиробництва цього періоду відома по працям Г. Агриколи. Особливий інтерес для історії склоділля є праця флорентійського монаха Антоніо Нери, опублікована у 1612 р. у Флоренції.
В XVII столітті будуються перші склозаводи у Європі, в тому числі в 1635 р. перший завод в Росії (біля м. Воскресенська у містечку Духаніно). Однак ще задовго до виникнення цього заводу, в Х-ХІ ст. у Києві було розвинуто виробництво скляних і емалевих прикрас. Ці вироби відрізнялися витонченістю та вишуканістю оздоблення і експортувались за кордон. Розкопки В.В. Хвойко переконливо доказують, що час виникнення скловиробництва на Русі - епоха перших київських князів.
Приблизно через 30 років після побудови першого заводу почалось будівництво другого склозаводу в селі Ізмайлово під Москвою. Продукція цього заводу по якості перевищувала продукцію Духанінського заводу.
В XVIII ст. в передмістях Москви існує вже шість склозаводів. В 1752 р. було дано "позволение профессору Ломоносову завесть фабрику для делания разноцветных стекол, бисеру, стеклярусу и других галантерейних вещей с привилегиею на 30 лет".
1.3. Першим вченим і засновником наукового скловиробництва є М.В. Ломоносов. Він перший впровадив випробування ряду окислів, як склоутворюючих компонентів.
З моменту організації першої наукової хімічної лабораторії (1748 р.) М.В. Ломоносов вів інтенсивну дослідницьку роботу по хімії та технології скла. В 1764 р. він пише: "Здесь больше четырех тысяч опытов, коих не токмо рецепты сочинял, но и материалы своими руками по большей части развешивал и в печь ставил".
Визнаючи велике значення зв'язку між теорією і практикою М.В. Ломоносов говорить: "Прилагаю я возможное старанне, чтобы делать стекла разных цветов и в том имею нарочитые прогрессы. При всех практических опытах записываю и те обстоятельства, которые надлежат до химической теории".
Дослідження М.В. Ломоносовим скла - є першими в історії науки і техніки скловиробництва, виконані по широко задуманому плану. М.В. Ломоносов зробив дуже багато для популяризації скла як універсального матеріалу.
Одного разу М.В. Ломоносова запросили на царський бал. На банкеті один неук-вельможа став насміхатися з Ломоносова, що, мовляв, у "де с'янс академіка" гудзики на камзолі дуже дешевенькі - скляні, тоді як у нього з самоцвітів. Розгніваний поет залишив бал і того ж вечора вдома написав поему "Письмо о пользе Стекла", яку присвятив меценату графові І.І. Шувалову.
Велику частину дослідів він присвятив кольоровому склу, вивчає поведінку забарвлювачів в відновлюваному та окислюючому середовищах. При вивченні умов отримання золотого рубіну М.В. Ломоносов поступово переходить від двокомпонентного скла до найбільш складного - шестикомпонентного. В 1751 р. відкрив секрет виготовлення золотого рубіну і зробив його. В цьому ж році, тобто за 130 р. до Шотта, ним вивчалась впливовість ртутних солей на колір скла. За 120 р. до Гаркурта Ломоносов вводить в скло магній і сурму.
Славетні мозаїчні картини Ломоносова, виготовлені із "тягнутої мозаїки", тобто витягнутих штабіков (паличок) чотирикутникового перерізу, нарізаних, а потім за визначеними розмірами закріплені на цементі. Незважаючи на те, що з часу виготовлення пройшло 246 років, мозаїка зберегла свіжість і яскравість кольорів.
Скловиробництво в Україні.
В 1815 р. в Україні працювало 174 склодувних підприємства. В цілому це були невеликі мануфактури, на яких працювало біля 6 тисяч робочих, в тому числі понад 2,5 тисяч вільнонайманих. В 1808 р. на таких підприємствах на Волині було виготовлено 23 тис, а на Поділлі - біля 118 тисяч одиниць різноманітної скляної посуди.
Академік К.Г. Лаксман увійшов у історію, як автор застосування сульфата в скловарінні. Він запропонував замінити попіл і поташ, отриманого з деревини, природною сіллю.
Велику цікавість представляють роботи В.М. Севергіна. В них виявлено глибоке розуміння значення скловидної фази в структурі керамічних тіл і фарфору.
Д.І. Менделєєв називав С.П. Петухова кращим знатоком скляної технології, за внесок
