А.К. Чугунов у 1851 р. запропонував новий засіб приготування шихти - її брикетування. Брикетування шихти вельми актуально і в наш час.

Багато зробив для розвитку технології скла один з учнів Д.І. Менделєєва - академік B.C. Тищенко. Його склад хімічного скла і до сьогодення використовується для виготовлення хіміко-лабораторної посуди.

Наприкінці XIX ст. скло займало велику частину в технічному і культурному прогресі людства. Видатні відкриття в галузі астрономії, мікробіології, зоології, ботаніки і медицини вдалось зробити завдяки створенню складних оптичних приладів, в яких головна роль випадає на лінзи, а вони, як відомо, зроблені з скла.

Академік Д.С. Рождественський був одним із організаторів виробництва оптичного скла.

Проф. Б.С. Швецов був керівником першого Науково-дослідного інституту силікатів.

В 1873 р. вченим Ладигіним була винайдена перша електрична лампочка, це стало початком розвитку електровакуумної промисловості.

Сучасна електровакуумна промисловість окрім електричних ламп накалювання, виробляє газорозрядні і люмінесцентні лампи, телевізійні і локаційні трубки, радіолампи, фотопомножувачі, 1генераторні лампи тощо.

Скло має необмежені можливості для отримання світофільтрів з виборчим світло поглинанням та світловипромінюванням. Окрім скла, пропускаючого ультрафіолетові промені (кварцове і увіолеве скло), треба відмітити скляні світофільтри для видимої частини спектра, тобто кольорове скло. Ці скляні вироби широко використовуються у світловій сигналізації (лінзи Френеля), в оптичних приладах, в художніх і ювелірних. Вже набуло широкого вжитку скло, пропускаюче або поглинаюче інфрачервоні промені. Розвиток рентгенотехніки і ядерної фізики вимагає створювати скло, пропускаюче або поглинаюче рентгенівські проміні, g-промені, нейрони і т.п.

За останній час винайдено спеціальне багатоцирконієве скло, яке має високу стійкість до луг. Завдяки цьому скляні вироби ширше використовуються у хімічній промисловості.

Нові обрії відкриваються перед склом в будівництві - це пустотілі скляні блоки, тепло- і звукоізоляційні якості, склопластики, піноскло, скловолокно.

Кожний з нас знає одну з вад скла - це крихкість. Але і цю ваду науковці здолали, винайшовши триплекс, броньоване скло та склокристалічні матеріали (витримуючи різкі температурні зміни до 1000°С).

2. Сировина для виробництва скла поділяється на наступні складові:

а) основні (склоутворюючі), з допомогою яких до складу скла входять кислотні (SiO2, B2O3, Al2O3), лужноземельні (CaO, MgO, BaO, ZnO, PbO) та лужні (Wa2O, K2O, Li2О) оксиди;

б) допоміжні (освітлювачі, знебарвлювачі, барвники, глушники, прискорювачі, окисники, відновники) - використовуються для надання склу необхідних якостей і властивостей.

Під час скловаріння прослідковуються наступні процеси:

І. - "реакції і поліморфні перевтілення при нагріванні окремих компонентів шихти.

- реакції при нагріванні:

а) двокомпонентних сумішей

б) трикомпонентних сумішей

Ця реакція проходить в температурному інтервалі 600-830°. При 740-800° плавиться евтектика CaNa2(CО3)2 Ч Na2CO3.

Взаємодією евтектичного сплаву з SiO2 можна представити наступним чином:

При 855° плавиться Na2CO3, при 912° дисоціює СаСО3, а при 1010° не прореагувавший СаО разом з SiO2 утворює CaSiO3.

Якщо шихта сплавляється на кварцовій муці, то одержують сплав, який при охолоджуванні утворює скло.

в) шихт, які містять барвники і глушники:

- оксиди заліза:

- оксиди мангану:

ІІ. Освітлення і гомогенізація.

Суть цих процесів полягає у видаленні із скломаси всіх газів. Зі всіх стадій скловаріння освітлення і гомогенізація - найважливіші процеси. Від ступеню завершення цих процесів залежить якість скломаси і її придатність для виробки скла.

III. Студка скломаси.

Полягає в остаточному зниженні в'язкості скломаси до межі можливого формування виробів. В залежності від характеру скломаси температуру знижують приблизно на 200-300°.

При порушенні рівноваги між рідкою і газовою фазою скломаси на цій стадії процесу з'являються на роки, звільнитись від яких дуже важко в порівнянні з більш ранніми стадіями виробництва.

3. Технологічна схема виробництва виробів із сортового скла.

4. Для варки кольорового скла, до скломаси добавляють певні домішки, переважно сполуки металів. Так, рубінове скло містить дрібнорозпорошене металічне золото або аморфний селен у вигляді мікроскопічних колоїдних частинок. Рубінове скло вперше в Європі виготовив у XVII ст. саксонський хімік І. Кункель. Із селенового рубінового скла зроблено червоні Кремлівські зірки. Іноді для виготовлення рубінового скла використовують також SnO. У рожевий колір забарвлює скло селен, у смарагдово-зелений - Cr2O3. MnO2 і Nd2O3 надають склу фіолетового забарвлення, сполуки кобальту - синього, а церієві сполуки - іскристо-жовтого.

Література

Аппен А.А. Розрахунок властивостей силікатного скла. - М.: Промстройиздат, 1986.

Євстроп'єв К.С. і Торопов Н.А. Хімія кремнію і фізична хімія силікатів. - Простройиздат, 1986.

Мазурин О.В. Електричні властивості скла. - Л., 1982.

Азаров К.П. Роль кислотности и основности в процессе смачивания твердых веществ силикатными расплавами. - Новочеркасский политехнический институт, 1976.

Кітайгородський I.I. Скло та скловаріння. - М.: Госстройіздат, 1983.

Журнал Стекло Мира. - 2000. - № 4.

Аппен А.А., Шитов К.А., Каялова С.С. Залежність поверхневого натягу у складних силікатних розплавах від їхнього складу.

Василега М.Д. Цікава хімія. - К.: Рад. шк., 1989.

Гаврусенко Н.П., Дебалтовская В.И. Химические викторины. Минск: Народная освета, 1972.