Фаїна Сергіївна Петрякова – дослідник художнього скла
На початку червня 2002 року пішла з життя видатний український науковець Фаїна Сергіївна Петрякова. Її перу належать ґрунтовні праці з історії українського скла, фарфору, фаянсу. Останні півтора десятиліття пройшли для Фаїни Сергіївни під зіркою мистецтва та культури євреїв на етнічній території України. Всі свої сили та нестримну енергію вкладала вона в дослідження, атрибуцію, аналіз, методологію мистецтвознавчої науки. Її спадщина – це академічна історія розвитку окремих видів українського мистецтва, – та історія, деякі томи якої укладала Фаїна Сергіївна одноосібно, тільки особисто, довгі роки віддаючи себе святому мистецтву, нескінченно гортаючи сторінки архівних аркушів, бібліотечних видань, ретельно обстежуючи натурні джерела. Понад двадцять столиць світу – такою є географія її пошуків: і всюди каталоги, матеріали фондів та експозиції були нею ретельно опрацьовані.
Головним принципом наукового методу дослідження Фаїни Сергіївни була верифікація – перевірка та переперевірка фактів, на основі яких узагальнюється та систематизується матеріал. Доктор мистецтвознавства, доцент кафедри скла Львівської Академії мистецтв, професор Інституту народознавства, Фаїна Сергіївна завжди відстоювала наукову чесність, порядність, коректність. Ці чесноти мали для неї виняткове значення, в тому числі й у повсякденному житті. Високі ідеали виявлялися у підвищеній вимогливості до себе та до інших.
Своїми вчителями вважала вона фахівця з україніки, російського мистецтвознавця родом з Влоцлавека (нині терени Польщі) Володимира Михайловича Василенка та львів’янина родом з Хмельниччини (помер у Москві) Павла Миколайовича Жолтовського, духовним наставником відчувала польського дослідника Ервіна Пановського. Фаїна Сергіївна володіла російською, українською, польською, німецькою мовами. Невід’ємними супутниками її життя були словники, а також збільшуюче скло (лупа) та точна австрійська металева рулетка, за допомогою яких кожен експонат, що потрапляв до її рук, був ретельно вивчений, замальований, заміряний та описаний. Постать Фаїни Сергіївни в науці була дуже неординарною, надзвичайно яскравою, як і її трохи епатуючий образ, що надовго нам запам’ятається: вона наголошувала, що “мистецтво кожного народу беззахисне, воно від бога” і продовжувала, що мистецтво вічне, людина сьогочасна. … Її власне серце було цілком і повністю покладене на вівтар святого мистецтва.
В наших руках волею обставин опинився один з незавершених текстів Фаїни Сергіївни, який вона не встигла передати в правленому остаточному варіанті. Але передостанній був трошки відредагований нами і безумовно заслуговує на друк. Стаття писалася спеціально для київського видання, пропонуємо її читачу як дайджест з останніх матеріалів Фаїни Петрякової в обробці Ольги Школьної. (щира подяка за надану інформацію науковому співробітнику Музею українського народного декоративного мистецтва, багатолітньому завідувачу відділу фарфору Сангурській Тетяні Євгеніївні
Фаїна Петрякова, доктор мистецтвознавства, професор,
Ольга Школьна, канд. мистецтвознавства
До питання створення зведеного каталогу іудаїки України
Серед тем, які протягом тривалого часу вважалися „небажаними” в українському радянському музеєзнавстві, були й ті, що широко вивчаються світовою наукою, зокрема коло проблем мистецтва іудаїки, і, зокрема, створення „Зведеного ілюстрованого наукового каталогу іудаїки” у контексті питань атрибуції та систематизації музейних колекцій України. Сьогодні в цьому напрямку ланцюг глухого забуття перерваний, однак належної уваги низка фахових питань не набула.
Об’єктами пострадянського мистецтво-, культуро- і речезнавства стають витвори домашнього і релігійного вжитку українських євреїв, – з дерева, металу, глини, фаянсу, слонової кістки, тканин, паперу (витинанки, аплікації тощо), мережива і навіть тіста. Значення деяких експонатів музейних колекцій забуті, незрозумілі сучаснику, але розкривають типові риси, своєрідність художньої культури народу, споконвічні і трансформовані з плином часу напрацювання. Традиційне художнє ремесло євреїв у силу специфіки історії, їх прихильності до релігійних канонів, було не тільки життєво важливим заняттям, але й видом мистецтва, в якому тисячоліттями знаходили втілення талант, майстерність, працелюбство, художній смак євреїв.
Неповторність багатьох творів, їх загадкова краса варті прикрашати експозиції кращих музеїв України, однак більшість з них не атрибутована, не досліджена, не введена у науковий обіг, а зберігається у фондах з позначкою “річ незрозумілого призначення”. Систематизовано, об’єднаною групою експонатів, окремою колекцією євреїстика на сьогодні зберігається, можливо, тільки у складі збірки Музею історичних коштовностей України. Решта музейних колекцій поки що не має чим похвалитися: заходи у напрямку об’єднання поодиноких розрізнених робіт іудаїки в збірки майже всюди не вживаються.
Причин тому багато. Найперша – приховування (іноді навіть з гуманних міркувань, задля самих же творів) призначення, назви, функції, походження, авторства у багатьох випадках реєстрації предметів. Свідоме перекручування фактів книжок вступу, актів передачі, інвентарних книжок тощо, нав’язуване політичними міркуваннями впродовж багатьох десятиліть, підступне розпорошення колекцій по різним установам, – це результати знущання тоталітарною владою над єврейською культурою. За інерцією страждають твори. Деякі з них потрапили до допоміжних фондів і взагалі не фіґурують у картотеках, інші – як нерозшифровані й нерозтлумачені поглинуті пилом дальніх закутків сховищ або й при потребі реставрування лишаються в кінці черги через незнання їх справжньої художньої вартості, відсутність вірної повноцінної атрибуції.
Оскільки геноцид єврейства потягом ХХ-го століття спрацював невблаганно, перервавши цілі ланки спадковості традиції, і, окрім людей, покрив попелом тисячі домівок, майстерень, синагог, цвинтарів разом з їх начинням, від спадку народу на українській території лишилися самі сліди. Немає ґенерації “нових” євреїв, родини яких би не зазнали утисків, не мали приховувати від власних дітей свою історію, звичаї, іноді навіть власне ім’я, не згадуючи вже про мову. Так само і в науці. Прагнеш вступити до інституту – зміни національність, звички, забудь, хто ти є насправді, відмовся від
