Через такі умови займатися іудаїкою було практично неможливо, на додачу зовсім небезпечно. Єврейські музеї Одеси та Львова, що існували ще до війни, були ліквідовані. Література, виставки, спецхрани архівів неприступні. Не було достатнього матеріалу, на основі якого можна провадити фахову атрибуцію, у музеях не вистачало компетентних працівників-євреїв, які б могли відтворити систематизацію речей за призначенням, функціональними особливостями, рівнем стилістичної довершеності. Тим більше взяти на себе сміливість побудувати експозиційний ряд іудаїки…

Ще в 90-х роках ХХ-го століття спрацьовували пружини радянських устоїв. Як тільки ентузіасти завзято готували виставки єврейського, або, скажімо, караїмського мистецтва, невдовзі влада заносила їх до чорного списку, починала “перевиховувати”. Найчастіше такі працівники раптово ставали небажаними, до них ставилися упереджено, іноді просто звільняли (оскільки такі випадки непоодинокі, прізвищ не наводитимемо).

Поступово накреслилися зрушення і в цьому напрямку. Повільно розхитується бутафорія насаджених нам “канонів” тем і кола питань. Одночасно все виразніше проступає проблема створення нового посібника з систематизації й атрибуції іудаїки. Адже для фахового проведення роботи мають бути зазначені критерії узагальнення, аналізу, експертизи щодо матеріалу, форми, декору, призначення, використання тощо.

Великою допомогою в цьому напрямку може стати книга “Пам’ятки єврейської культурної спадщини в музеях України”. Це видання представляє десятки виразних предметів з українських колекцій євреїстики і презентує іудейське традиційне мистецтво ХVІІ-ХХ століть. Оскільки у науковій літературі відсутні комплексні дослідження прикладного мистецтва, традиційного єврейського ремесла на українській етнічній території, – це гальмує визначення його місця в історії мистецтва Європи ХVІІ – першої половини ХХ століть.

Книга “Пам’ятки єврейської культурної спадщини в музеях України” покликана сприяти поглибленому вивченню історії єврейської культури України. Вона дає відповіді на численні запитання, що стосуються пошуку, обліку, публікації, показу на виставках творів єврейського мистецтва. Видання складається з таких розділів: “Синагога”, “Свята”, “Одяг”, “Посуд”, “Родинне життя”. Предмети систематизуються за матеріалами: текстиль, кераміка, метал, папір, дерево тощо.

До текстильних форм увійшли: завіси на нішу з Торою “парохет”, “капорет”; сумки для Тори “меїли”; святкові пояси, прикраси для талесів “атари”; святкові жіночі нагрудники “брустихли”. Окремою групою приведені різноманітні предмети з металу (пасхальні, суботні), серед яких особливо цікаві карбовані кухлі для омовіння фаланг пальців перед благословінням. Привертає увагу надзвичайно нарядний, захоплюючий вишуканістю форм побутовий посуд з фаянсу (переважно миски). Раритетними об’єктами виступають експонати зі звичайного паперу, серед них – настінні прикраси для східної стіни синагоги “мізрах”, для віконних шибок “рейзеле”.

У книгу введений корпус з об’єктів зі збірок музеїв різного профілю, у тому числі й приватних колекцій. Особливий акцент зроблено на творах львівських зібрань, на матеріалах яких значною мірою і побудована ця праця. Найбільше експонатів, представлених у книзі, були репрезентовані з колекцій євреїстики Львівського музею етнографії та художнього промислу, започаткованої збіркою Максиміліана Германовича Гольдштейна (1880-1942) на початку ХХ століття.

З 1989 року у музеї розпочався новий етап вивчення української іудаїки – безпосереднє її введення у міжнародний науковий обіг. Тоді розгорнулася підготовка до експонування виставки “Єврейське традиційне мистецтво ХVІІ – початку ХХ ст.” – Львів (1990 р.), Київ (1991 р.), Краків (1993 р.), Тель-Авів (1994 р.).

Експонати групувалися відповідно призначенню: металеві (латунь, срібло, мідь) світильники (суботні, ханукальні): люстри, бра, канделябри, свічники, срігманти ханук – тильні частини свічників, які вцілілі після згарищ під час війни; пряжки святкових поясів канторів; кухлі для омовіння рук священника перед благословінням; деякі поодинокі екземпляри – обрядові весільні персні, печатки, обрамлення для Тори у Синагозі; прикраси сувоїв Тори: корони, щитки (“таси”), указки (“яди”).

Розписний фаянс утилітарного (миски, тарілки, дзбани, блюда др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) та ритуального (ханукальні свічники, коробки для маци, седерові тарілки, подарункові тарілочки з поздоровчими написами; декоративний та ужитковий посуд: дзбани, блюда, миски; мініатюрна анімалістична пластика: песики, качки, левенята) призначення, – надзвичайно значима частина збірки.

Синагогальні тканини – ще один важливий розділ виставки. Були представлені завіси з пишним декором, іноді датами та дарчим написами – “парохети”, “капорети” тощо, зроблені з важких тканин (оксамиту, шовку), прикрашені аплікаціями, шиттям, мереживом. Широко використовувались в Галичині плетені з металевих ниток мережива “іспанського” стилю. У цьому ж дусі виготовлялись святкові ярмулки, ковніри, деталі жіночого святкового одягу. Відомим центром мереживоплетіння у Галичині, що поставляв цю продукцію, був Сасів (ХІХ ст.).

Ориґінальні витинанки з білого паперу – ще одна грань єврейського мистецтва. Різноманітні за формою, виконані здебільшого хлопчаками, вони мають традиційну символіку. Це леви, орли, олені, іноді постаті солдатів, коней – відгомін хлопчакових ігор. Графіка рисунків стримана. З кольорового паперу виготовлялись ефектні декоративні аплікації.

Діапазон творчих пошуків майстрів-умільців єврейського походження був представлений дерев’яними іграшками, фіґурками з тіста, виробами зі скла, кістки…

Спираючись на матеріали, опрацьовані в ході підготовки виставки та книги, викристалізувався ряд положень та висновків. Найголовніше: необхідно відродити музеї єврейської культури в Одесі та Львові. Одним з першочергових завдань у цьому напрямку є створення зведеного ілюстрованого наукового каталогу іудаїки в музеях України.
Адже відомо, що у фондах бібліотек, музеїв (центральних, обласних, районних, краєзнавчих, історичних, художніх тощо) існують твори, що співвідносяться з єврейською матеріальною культурою переважно ХVІІІ – першою третиною ХХ століть. Це сувої Тори, друковані та рукописні книги, архівалія (фото, негативи, документи), синагогальне начиння, обрядово-побутові речі.

Єврейські твори розпорошені, знаходяться як вкраплення у різних музейних підгрупах. Тобто у жодному з українських музеїв