Створення, освоєння нової і підвищення якості продукції, що випускається;

Впровадження прогресивної технології, механізації і автоматизації виробничих процесів;

НОП;

Капітальний ремонт і модернізація основних фондів;

Міроприємства по екології сировини, матеріалів, палива і енергетичних ресурів;

Науково-дослідні і експерементально-конструкторські роботи;

Техніко-економічний рівень випускаючої продукції і в-ва;

Вдосконалення управління, планування і організації в-ва;

Техніко-економічні результати впровадження міроприємств.

План вдосконалення організації в-ва являється основною метою комплексної програми вдосконалення організації в-ва, результат якої – нова система організації в-ва, побудова на базі наукової організації і трудовому досвіді. Від правильної розробки і організації виконання плану організаційно-технічного розвитку залежить вся виробничо-господарська діяльність підприємства.

Для ефективної роботи підприємство необхідно вносити технологічні інновації для скорочення виробничого циклу.

Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Внаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це призводить' до економії витрат. Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.

Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт при виготовленні складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів-організації виробництва та систем оперативно - календарного управління.

Доречно виокремити розвиток деяких тенденцій потокового виробництва.Потокове виробництво внаслідок високої спеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу є високоефективним. Його ефективність проявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, кращому використанні основних фондів. Все це призводить до зменшення витрат на виробництво. Але, на мою думку істотним недоліком потокового виробництва е примітивізація праці робітників, зведення її до виконання елемснтарвгіх механічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, непривабливі для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, відсутність реалізації індивідуальних можливостей. Цей недолік потокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, на яких усі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються у масовому виробництві.

Другим недоліком потокового виробництва у його традиційній вузькоспеціалізованій формі є суперечливість між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності, тобто консервативністю, і вимогою динамічності виробництва, поновлення продукції внаслідок науково-технічного прогресу 5 потреб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їх розміщення за ходом технологічного процесу створюють труднощі при переході на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні. переміщенні устаткування, створенні нового оснащення, підготовці робітників, що пов'язано з великими витратами часу і коштів. Ця негативна сторона потокового виробництва поступово нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин з числовим програмним керуванням (ЧПК), впровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.

Об'єднання верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів загальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з подальшим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продуктивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і особливо ефективні у серійному виробництві. Вони швидко і без істотних витрат часу і коштів переналагоджуються на випуск продукції (в межах технічних можливостей). Для цього потрібно змінити програму виробничого процесу, записану на машинному носії. Гнучкі автоматизовані системи — це стратегічний напрямок розвитку техніки і організації виробництва.

Висновки

В першому розділі даної курсової роботи було проаналізовано усі можливі типи виробничого процесу. Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, в умовах якого легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно і організаційно складне і найменш ефективне одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними шляхами, в тому числі розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією їх деталей і агрегатів, особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки тощо.

В другому розділі було розглянуто структуру виробничого циклу та методику його обчислення, який обчислюється для одного виробу або певної їх кількості, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу у часі. Виходячи з його тривалості визначається термін запуску продукції у виробництво, складаються календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджується робота суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На основі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва — важливого елемента обігових коштів підприємства.

В третьому розділі запропоновано шляхи вдосконалення проектування виробничого процесу. План вдосконалення організації в-ва являється основною метою комплексної програми вдосконалення організації в-ва, результат якої – нова система організації в-ва, побудова на базі наукової організації і трудовому досвіді. Від правильної розробки і організації виконання плану організаційно-технічного розвитку залежить вся виробничо-господарська діяльність підприємства. Для ефективної роботи підприємство необхідно вносити технологічні інновації для скорочення виробничого циклу.

Список використаної літератури.

1. Курочкін А.С. Операционный менеджмент: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 143 с.

2. Макаренко М.В., Малахина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М.: ПРИОР, 1998. – 384